Поштове вручення повісток: нові правила і правові ризики

Вручення повісток під час мобілізації — питання не лише організації, а й доказів. Якщо при особистому врученні факт отримання підтверджується підписом військовозобов’язаного, то у випадку поштового надсилання виникає низка юридичних нюансів.

Нові правила друку

Постановою Кабінету Міністрів від 01.09.2025 №1062 внесено зміни до пункту 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою №560 від 16.05.2024. Вони стосуються організації друку та надсилання повісток.

Якщо раніше ці функції були зосереджені виключно в Міністерстві оборони та державних поліграфічних підприємствах стратегічного значення, то тепер до процесу долучено також обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а також Київський і Севастопольський міські ТЦК та СП. Вони отримали право укладати договори з призначеним оператором поштового зв’язку чи поліграфічними підприємствами.

Офіційним оператором доставки виступає визначений урядом поштовий оператор. На практиці цю функцію виконує АТ «Укрпошта», однак законодавство допускає можливість призначення іншого оператора.

Ключове нововведення полягає в тому, що надсилання повістки рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого чи задекларованого місця проживання, а також адресу, оновлену під час уточнення облікових даних, визнається належним способом вручення. Це означає, що юридичний факт вручення настає з моменту направлення такого поштового відправлення, навіть якщо адресат фактично не отримав листа.

Водночас виникає питання щодо спроможності «Укрпошти» виконувати ці функції в умовах воєнного часу. Навіть у великих містах, зокрема в Києві, на окремих вулицях відсутні листоноші. Це ускладнює своєчасне повідомлення про надходження рекомендованих відправлень. Ситуацію поглиблює кадровий дефіцит і фактичне скорочення мережі поштових відділень. Юристам добре відомо, що у межах столиці доставка рекомендованих листів, включно з повістками та судовими повідомленнями, може тривати до чотирьох робочих днів.

Аспекти вручення

При цьому громадянин у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП зобовʼязаний зʼявитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Тож запровадження механізму надсилання повісток поштою породжує низку дискусійних питань. На відміну від вручення повістки безпосередньо військовозобов’язаному на вулиці чи блокпості, де факт отримання підтверджується підписом, у випадку з рекомендованими листами доказова база значно складніша.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 (Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) КУпАП недостатньо лише самого факту направлення відправлення. ТЦК та СП має підтвердити два ключові моменти: відповідність змісту повістки вимогам закону (мета виклику, місце, день і час явки, дані та підпис посадової особи) та факт вручення рекомендованого листа або принаймні повідомлення про його надходження.

Якщо в матеріалах справи відсутня сама повістка чи її копія, суд позбавляється можливості перевірити, кого саме викликали, з якою метою та на який час. Це робить неможливим встановлення законності постанови про адміністративне стягнення й стає підставою для її скасування з подальшим закриттям провадження.

Крім того, сам факт направлення повістки поштою, навіть із відміткою про закінчення строку зберігання чи відсутність адресата, не є безумовним доказом вручення. Для підтвердження виникнення у громадянина обов’язку з’явитися за викликом працівники ТЦК та СП повинні мати не лише поштові підтвердження, а й належним чином оформлену повістку з усіма передбаченими реквізитами.

Межі відповідальності

У протилежному випадку довести факт ухилення від виконання обов’язку неможливо. Сама по собі неявка за викликом у строк та місце, зазначені у повістці, не становить автоматичного порушення абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону і не є безумовною підставою для притягнення за ст. 210-1 КУпАП.

Судова практика неодноразово наголошувала, що провадження в адміністративних справах має здійснюватися на основі суворого додержання законності (статті 7, 8 КУпАП), а застосування заходів адміністративного впливу допускається лише в межах компетенції та у точній відповідності із законом.

Це означає, що уповноважена особа ТЦК та СП зобов’язана, керуючись ст. 245 КУпАП, всебічно та об’єктивно з’ясувати обставини конкретної справи: перевірити законність вручення повістки, її зміст і реквізити, а також наявність доказів належного повідомлення. Лише за умови дотримання цих вимог постанова у справі про адміністративне правопорушення може вважатися обґрунтованою.

***

Отже, зміни в процедурі друку та надсилання повісток хоча формально й спрощують роботу органів військового управління, однак висувають підвищені вимоги до доказування факту їх вручення та змісту. Для ТЦК та СП ключовим стає належне оформлення документів і збереження їх копій, адже лише це дозволяє підтвердити виникнення у громадянина обов’язку з’явитися за викликом.

Для військовозобов’язаних же важливо розуміти, що факт неотримання листа не звільняє автоматично від обов’язку, проте і не є безумовною підставою для накладення адміністративного стягнення. Остаточне слово в кожному випадку належить суду, який оцінюватиме дотримання принципів законності та належності доказів.

Автор публікації: Ярослав Романенко

Ярослав Романенко

голова Центру надання методичної допомоги та координації волонтерського руху адвокатів з правового захисту військовослужбовців при НААУ

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.