Відстрочка для здобувачів освіти: актуальні способи судового захисту

Оформлення відстрочки від мобілізації для здобувачів освіти стало значно складнішим через зміни у законодавстві та трактування держорганами норми про послідовність рівнів освіти. Навіть якщо студент реально здобуває рівень освіти, що є вищим за попередній, це не гарантує йому отримання відповідного запису в довідці ЄДЕБО. Як наслідок, військовозобов’язані здобувачі освіти опинилися перед вибором: судитися з Міністерством освіти або ТЦК. Який шлях ефективніший?

З 18 травня 2024 року набули чинності зміни до Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, відбулась законодавча трансформація в бік звуження кола військовозобов’язаних, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Законодавчі зміни не оминули здобувачів освіти, які мали право на відстрочку і до 18 травня 2024 року, але після цієї дати оформити її стало у рази складніше.

Хоча в абз. 1 п. 1 ч. 3 ст. 23 закону все наче виписано логічно: «Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури», проте, диявол криється в дрібницях.

В даному випадку ці дрібниці містяться у трактуванні державними органами поняття здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону "Про освіту".

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабміну від 16.05.2024 №560, і до якого вже внесено півтора десятки змін, визначив, що для військовозобов’язаних – здобувачів освіти – для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період необхідно подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

На перший погляд здається все дуже просто, здобувач освіти звертається до свого закладу освіти для отримання такої довідки, а заклад освіти має з вдячністю, що було обрано саме цей заклад, видати довідку і побажати удачі своєму здобувачу. Але не так сталося, як гадалося. Оскільки, заклад освіти довідку згенерувати здобувачу може, а ось на зміст цієї довідки вплинути – ні.

У зв’язку з цим фактом, непоодинокі випадки, коли здобувач отримує рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону "Про освіту", проте, це зовсім не гарантує здобувачу, що у довідці  ЄДЕБО буде запис: «Так, не порушує послідовність», яка вкрай важлива для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Освіжимо у пам’яті деякі законодавці норми. Так, відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту.

Закон «Про освіту» передбачає, що право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими субʼєктами освітньої діяльності.

Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розвʼязування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розвʼязування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Враховуючи норми законодавства, цілком логічно, що правова позиція здобувачів освіти наступна: раніше навчався у навчальному закладі, був відрахований, рівень освіти не здобув, диплом не отримав, через декілька років вступив до іншого закладу освіти, на той самий рівень освіти, оскільки на попередньому не довчився і диплом не отримав, тож є законне право на отримання довідки з ЄДЕБО із зазначенням, що навчання не порушує послідовність із відміткою «Так, не порушує послідовність».

Проте, Міністерство освіти і науки України, до якого письмово звертаються здобувачі, має іншу думку і відмовляє у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо послідовності освіти здобувачів.

Найсміливіші здобувачі освіти з середини 2024 року розпочали звертися до суду з адміністративними позовами до Міністерства освіти і науки України та технічного адміністратора ЄДЕБО – державного підприємства «Інфоресурс» про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, зокрема, сформувати і видати здобувачу освіти нову довідку після внесення до ЄДЕБО інформації, а саме: про відсутність порушення послідовності здобуття освіти «Так, не порушує послідовність».

Судова гілка влади спочатку відносилась до такої категорії справ з пересторогою, але трішки розібравшись в ситуації, здебільшого стала задовольняти позови здобувачів освіти, які дійсно навчалися, не здобули відповідний рівень освіти, були відраховані, не отримали диплом і повторно вступили до закладу освіти.

Так, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі № 420/36017/24 зазначено: з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи, що раніше позивач здобув рівень освіти бакалавр, що підтверджується дипломом бакалавра серія НОМЕР_3 за напрямом підготовки «Системи технічного захисту інформації», виданого Одеським національним політехнічним університетом 17.07.2019 року, суд дійшов висновку, що позивач не зміг здобути обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра, що становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми, що становить 120 кредитів ЄКТС та дослідницького (наукового) компоненту обсягом не менше 30 відсотків, а отже не набув здатності до розвʼязування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності, оскільки позивач з 01.09.2019 був зарахований на І курс денної форми навчання за освітнім ступенем магістр, спеціальность 172 «Телекомунікації та радіотехніка» в Навчально-науковому інституті інформаційної безпеки, радіоелектроніки та телекомунікацій Одеського національного політехнічного університету згідно наказу від 13.08.2018 №487-с, проте з 21 жовтня 2019 відрахований з числа здобувачів вищої освіти за порушення умов договору згідно наказу від 21.10.2019 №1207-с, тобто його навчання тривало лише 49 днів, з 01.09.2019 року по 20.10.2019 року.

Позивач не проходив атестацію на здобуття магістра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома магістра за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка», як особа, яка успішно виконала освітню програму «Безпека інформаційних і комунікаційних систем» та пройшла атестацію та додатку до диплома, в якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України, що означає що другий рівень освіти у позивача був незавершений етап освіти.

Проте, пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Отже позивач маючи перший (бакалаврський) рівень освіти почав здобувати другий (магістерський) рівень вищої освіти лише з 02.09.2024, дата завершення здобуття освіти - 31.12.2025 року, згідно наказу від 02.09.2024 №983-с, виданого Національним університетом «Одеська політехніка».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що інформація в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 19.09.2024 №354456 про поточне здобуття позивачем освіти у Національному університеті «Одеська політехніка» (рівень освіти магістр, форма здобуття освіти денна) про порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону «Про освіту» не відповідає дійсності, а тому є протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо послідовності здобуття освіти викладена в постанові П’ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №400/9708/24, постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №560/11803/24, рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі №280/11080/24, рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року у справі №440/12741/24, Харківського окружного адміністративного суд від 25.12.2024 року у справі 520/31545/24, Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року у справі №340/6823/24.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 04.02.2025 року у справі №560/11803/24 зазначає наступне. Відповідно до частин 1, 5 статті 74 Закону «Про освіту», у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, повʼязані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 08.06.2018 № 620, це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону "Про освіту" з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, субʼєктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених субʼєктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення, зокрема, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, повʼязаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами пʼятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих субʼєктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України та технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - державне підприємство "Інфоресурс" мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону "Про освіту" щодо позивача.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною відмови Міністерства освіти і науки України №3/4965-24 від 29.07.2024 та зобовʼязання Міністерство освіти і науки України та технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - державне підприємство "Інфоресурс" внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення особою черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Законом України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах були викладені Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.01.2025 року у справі №560/12594/24.

Враховуючи проаналізовану судову практику можна дійти висновку, що непоодинокі випадки вирішення справ у подібних правовідносинах на користь здобувачів освіти. Отже, викликає оптимізм захист права здобувача освіти на отримання довідки з ЄДЕБО про здобуття рівня освіти, яке не порушує послідовність згідно додатку 9 до постанови Кабінету Міністрів №560, яка вкрай необхідна для подання до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Питання виникає, як захистити своє право військовозобов’язаним – здобувачам освіти, які в середині 2024 року вирішити не ходити «по великому колу» і не подавати позови до Міністерства освіти і науки України та технічного адміністратор ДП «Інфоресурс», а одразу з довідкою ЄДЕБО де зазначено «Ні, порушує послідовність» звернулись із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до голови комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення відстрочки від призову на військову службу.

На перший погляд, може здатися, що це авантюра, яка може спричинити негативні наслідки для здобувача освіти – призов на військову службу, і в такому випадку, оскарження відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не буде мати позитивного результату. Тим паче, додає сумнівів у світлі голови правників нещодавні висновки Верховного Суд у постановах від 18.01.2024 року у справі № 280/6033/22 та від 01.10.2024 року у справі №200/4189/22, який вважає, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обовʼязком військовозобовʼязаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.

Саме за таких обставин, заслуговує на увагу сміливий, юридично аргументований підхід, який обрав П’ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.01.2025 у справі №400/6130/24, який не тільки скасував рішення суду першої інстанції і частково задовільнив позов здобувача освіти, який не пішов «по великому колу», а навіть вийшов за межі позовних вимог для ефективного захисту прав здобувача освіти.

В мотивувальній частині судового рішення П’ятий апеляційний адміністративний суд зазначає наступне: Аналіз наведених нормативних положень свідчить про те, що право на відстрочку від призову мають ті особи, які здобувають рівень освіти вищий, ніж той, який вони здобули раніше, виходячи з градації рівнів освіти, яка встановлена частиною 2 статті 10 Закону «Про освіту».

Оскільки попередньо здобутий позивачем рівень освіти є - базова середня освіта, то навчання позивача в Міжнародному технологічному університеті «Миколаївська політехніка» на денній форми навчання за спеціальністю «Фізична реабілітація», ступінь вищої освіти «Бакалавр» є здобуттям позивачем рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти, що в свою чергу надає позивачу право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто завершене навчання, яке підтверджено документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції в обґрунтування висновку про порушення позивачем послідовності здобуття освіти на те, що між базовою загальною середньою освітою, яку здобув позивач, закінчивши Баштанську загальноосвітню школу, та першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти, який здобуває позивач на даний час, є ще 5 рівнів освіти, які передбачені частиною 2 статті 10 Закону «Про освіту», оскільки правило дотримання послідовності здобуття освіти не вимагає, щоб особа послідовно здобувала всі рівні освіти, які передбачені цією нормою, а передбачає, щоб наступний рівень освіти був вищий за вже здобутий рівень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому прийняте комісією рішення про відмову в наданні позивачу такої відстрочки є неправомірним.

При цьому колегія суддів зазначає, що зміст наданої позивачем на виконання вимог пункту 62 Порядку №560 довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 12 червня 2024 року №65340, в якій у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону «Про освіту» вказано «Ні, порушує», не може сам по собі позбавляти позивача права на відстрочку від призову на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки таке право підтверджено сукупністю наявних у справі письмових доказів, і дана довідка за своїм змістом з такими доказами не узгоджується та прямо їм суперечить.

Незважаючи на те, що в рамках даного спору позивач не оскаржує дії уповноваженого субʼєкта владних повноважень, відповідального за формування змісту таких довідок, колегія суддів вважає, що зміст вищевказаної довідки не може бути самостійною та достатньою підставою для відмови у наданні позивачу судового захисту його права на відстрочку від призову на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вирішуючи питання про способи захисту, який суд повинен застосувати для захисту та відновлення прав позивача у даній справі, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обовʼязку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобовʼязаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоровʼя, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Колегія суддів вважає, що створена при ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання вимог п.57 Порядку №560 комісія для розгляду питань надання військовозобовʼязаним відстрочки від призову вирішує питання, які віднесені до основних функцій та завдань такої РТЦК, тобто є складовою частиною ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому належним відповідачем субʼєктом владних повноважень, який має відповідати за позовом у цій справі, є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням наведеного висновку колегії суддів про неправомірність відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним відповідного рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову в наданні позивачу такої відстрочки.

Частиною 2 статті 245 КАС визначені способи захисту, які може застосувати суд у разі задоволення позову. Частинами 3 та 4 цієї статті передбачено наступне: «У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобовʼязати субʼєкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобовʼязати відповідача - субʼєкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права субʼєкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право субʼєкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобовʼязує субʼєкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні».

Отже, застосування такого способу захисту, про який просить позивач у позовній заяві, як зобовʼязання субʼєкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, можливо в тому випадку, якщо у спірних правовідносинах субʼєкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, тобто може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернативних рішень, кожне з яких буде правомірним. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки чи рішення, то дискреційні повноваження в такому випадку відсутні.

В спірних правовідносинах комісія з питань надання військовозобовʼязаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не наділена такими дискреційними повноваженнями, оскільки наявність у позивача права на відстрочку від призову на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобовʼязує останню прийняти лише одне можливе рішення про надання позивачу такої відстрочки.

Колегія суддів вважає, що у даній справі ефективним способом судового захисту, який забезпечить поновлення порушеного права і одержання позивачем бажаного результату, має бути зобовʼязання надати позивачу відстрочку від призову на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Не можна не відзначити, що резолютивна частина постанови П’ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 року у справі №400/6130/24 стала логічним і послідовним продовженням блискучо аргументованої мотивувальної частини. Так, серед іншого Суд зобовʼязав надати особі відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Аналіз судової практики дає підстави зробити висновок, що ефективний спосіб судового захисту порушених прав здобувачів освіти щодо не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути різні, або «по великому колу» з поданням позову про внесення змін до довідки ЄДЕБО до Міністерства освіти і науки України та технічного адміністратора, або «по скороченому» шляху – з позовом про надання відстрочки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть, з довідкою ЄДЕБО «Ні, порушує послідовність». Головне – максимально повно зібрати докази, правильно виписати правову аргументацію, врахувати всі можливі негативні наслідки для здобувача освіти і вжити необхідних процесуальних заходів для їх уникнення.

Автор публікації: Ірина Тодорич

Ірина Тодорич

член Комітету НААУ з питань адміністративного права та процесу

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.