Судовий експерт та фахівець: у чому різниця процесуального статусу залученого спеціаліста?

Представництво і захист клієнта часто бувають неможливі без спеціальних знань. Але закон розрізняє судових експертів та фахівців з відповідних галузей. Чим відрізняються їхні повноваження і як це впливає на результат?

Пʼять ключових відмінностей

Законодавство виокремлює п’ять основних відмінностей між судовими експертами та фахівцями з відповідних галузей знань. Вони стосуються правового статусу, процесуальних повноважень, видів досліджень, оформлення результатів та можливості самостійного складання висновків.

Передусім різниться правовий статус і кваліфікаційні вимоги. Судові експерти проходять атестацію, отримують свідоцтво, вносяться до державного реєстру та зобов’язані регулярно підвищувати кваліфікацію. Також сьогодні розглядається питання запровадження механізму дисциплінарної відповідальності. Фахівці ж не потребують спеціальної атестації в системі судової експертизи, не включаються до реєстру, а їхня компетентність підтверджується освітою, науковими ступенями чи професійним досвідом.

Друга відмінність — процесуальний статус. Перші мають чітко визначені права й обов’язки у всіх процесуальних кодексах і несуть кримінальну відповідальність за неправдивий висновок або відмову від роботи. Другі залучаються у більш гнучкий спосіб — як спеціалісти для консультацій або роз’яснень, а у разі їх призначення експертами отримують відповідні права й обов’язки.

Третій аспект стосується видів експертиз. Судові експерти мають право проводити всі види досліджень у межах своєї спеціалізації, включно з тими, що віднесені до виключної компетенції державних установ, наприклад криміналістичні чи судово-медичні. Фахівців залучають там, де потрібні вузькі спеціальні знання, яких немає у державних експертних установах. Або у специфічних видах - будівельно-технічних, економічних чи мистецтвознавчих експертизах.

Четверта відмінність — у документах, які оформлюються за результатами досліджень. Висновок судового експерта має чітко визначену форму і є процесуальним джерелом доказів. Фахівці ж можуть надавати консультаційні висновки чи акти досліджень, і лише у випадку їх процесуального залучення як експертів такий документ набуває сили висновку експерта.

Нарешті, різниться можливість самостійного складання висновків. Судові експерти мають виключне право формулювати офіційний висновок у процесуальному значенні. Фахівці можуть виступати як самостійні експерти у випадках відсутності методик чи атестованих спеціалістів, або ж як консультанти, залучені експертом у межах комплексних досліджень. У такій ситуації їхня участь відображається у висновку, але документ підписує саме судовий експерт.

Практичне значення розмежування

Для адвоката вибір між судовим експертом і фахівцем із відповідної галузі знань — це питання стратегії. Від нього залежить доказова сила висновків, швидкість їх отримання та можливість використати спеціальні знання максимально ефективно.

У ряді випадків доцільно почати з висновку фахівця ще до призначення судової експертизи. Це допомагає сформувати власну позицію у справі та підготувати питання до експерта. Якщо ж атестованих спеціалістів у потрібній сфері немає, або відсутні затверджені методики, саме фахівець може стати єдиним джерелом потрібного висновку.

Залучення фахівця зазвичай відбувається швидше та менш формалізовано, ніж проведення експертизи. Це особливо корисно на стадії досудового врегулювання спору чи підготовки до розгляду, коли час має вирішальне значення.

Поєднання висновків експертів і фахівців дозволяє вибудувати більш широку доказову базу. Консультаційний висновок може стати підґрунтям для оскарження експертного дослідження або, навпаки, підтвердити його обґрунтованість.

Особливу роль фахівці відіграють у вузьких сферах, де потрібні знання, що виходять за межі стандартних експертиз. Це стосується новітніх технологій, рідкісних галузей науки чи специфічних технічних питань, у яких практичний досвід фахівця може бути глибшим за підготовку експерта загального профілю.

Водночас значення має процесуальне оформлення. Якщо фахівця залучають як експерта, його висновок матиме доказову силу експертного документа. Якщо ж він виступає як спеціаліст, наданий документ матиме лише консультативний характер. Це відмінність, яку адвокат повинен враховувати завжди. Адже можна зустріти рішення, в яких такі висновки фахівців визнавалися належними доказами, так і випадки, коли суди відмовлялися їх враховувати саме через відсутність статусу атестованого експерта. Така непослідовність формує для адвоката додатковий ризик: навіть якісний і аргументований документ може не отримати доказової сили у конкретному процесі.

Статус же судових експертів підтверджений державою, методики досліджень стандартизовані, а відповідальність за достовірність висновку чітко закріплена аж до кримінальної. Процесуальні кодекси прямо визначають висновок експерта джерелом доказів, що гарантує його прийняття судом. Тож такі висновки практично захищені від сумнівів щодо допустимості.

Підсумки та рекомендації

Отже для адвоката ключове значення має правильне визначення процесуального статусу залученого спеціаліста. Неправильне оформлення може призвести до втрати важливого доказу навіть за умови якісного дослідження.

Не менш важливою є робота з формулюванням питань. Чіткі та конкретні запити дозволяють отримати максимально релевантні відповіді, тоді як розмиті формулювання знижують практичну цінність висновку. Тут доречно використовувати комбінацію: спочатку отримати попередній висновок фахівця, аби зрозуміти суть проблеми, а потім сформулювати коректні питання для судового експерта.

Вибір між експертом і фахівцем залежить від ситуації. У складних та вузькоспеціалізованих справах висновок фахівця може допомогти зрозуміти технічні чи наукові нюанси, а також перевірити вже наданий експертний висновок на предмет помилок або суперечностей. Водночас у кримінальних провадженнях та справах, де закон прямо вимагає проведення експертизи, перевагу слід віддавати атестованим судовим експертам, аби уникнути сумнівів у допустимості доказів.

Не варто недооцінювати й організаційні моменти. Залучення фахівця через клопотання до суду значно підвищує доказову силу його висновку. Контроль за дотриманням процедурних вимог — ще один обов’язковий крок: самостійне збирання матеріалів чи вихід за межі компетенції може стати підставою для відхилення документа. Так само важливо перевіряти відсутність конфлікту інтересів, адже на відміну від атестованих експертів, для фахівців закон не встановлює чітких вимог до незалежності та неупередженості.

У підсумку, ефективна стратегія полягає не у виборі між експертом і фахівцем, а в грамотному поєднанні їхніх можливостей. Попередній аналіз спеціаліста допомагає зібрати аргументи, тоді як висновок експерта забезпечує належне процесуальне оформлення доказів. Такий комплексний підхід дозволяє адвокату якнайкраще захистити інтереси клієнта.

Матеріал опубліковано у виданні «Закон і Бізнес».

Автор публікації: Юрій Григоренко

Юрій Григоренко

заступник голови Комітету НААУ з питань експертного забезпечення адвокатської діяльності

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.