«Антикорупційний блок»: запитань більше, ніж відповідей

Активна багаторічна практика у кримінальних справах, бажаєш ти того чи ні, відправляє адвоката у створену за останні роки в Україні штучну систему у правосудді, що називає себе «антикорупційним блоком». Так звана антикорупційна гілка, «держава в державі».

За великим рахунком ми отримали Національне антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Вищий та апеляційний антикорупційні суди, які замкнені самі на собі у хворій на відсутність незалежності судовій владі Україні. От саме до них, і не тільки у мене, виникає багато запитань. Основні з них: чи головна в цій конструкції судова влада, чи є вона незалежна, чи працює вона на народ України, з кого і для чого існує цей «антикорупційний блок»?

Якщо проаналізувати це «дев’ятирічне дитя», побудоване на догоду і за кошти наших партнерів, то виникає питання, чи дійсно ця гілка влади є  реалізацією системи незалежного правосуддя.

З чого бажано почати аналіз? Певно, із розуміння того, що таке корупція. Як на мене, це коли людина отримує певний зиск, використавши своє місце в системі суспільної побудови, поза встановлених цим суспільством правил. Вигода  може бути як матеріальна, так і не матеріальна.

У чому ж спрямовуюча сила «антикорупційного блоку»? Це – отримувачі грантів. Галасливі і безапеляційні. Вони за рахунок буржуазних романтиків отримали дармовий фінансовий та медіа ресурс. Вони, «червоні комісари» нашої незалежної України, знайшли і використали це благодатне середовище для стрімкої кар’єри й особистого збагачення. Ці «професійні борці з корупцією», використовуючи страх підпливлих жирком чиновників, їх бажання не стати об’єктом перевірки, публічного цькування, що призведе до втрати хлібного місця, а може і до колонії, – проторували собі шлях в усі структури управління державної влади України. Зверну увагу, що їх народ України у владу не обирав. Чим це використання суспільної хвороби для власної вигоди відрізняється від корупції? Благими намірами вибудувана дорога в пекло. Під гаслами «миру, рівності і братерства» вже нищили права мільйонів людей, крали їх коротке і сумне життя.

На мою думку, відродила цю хворобу епоха бізнесменів дикого капіталізму – закостеніла, корумпована, складена з тих самих облич, що зійшли вгору по соціальній драбині на розподілі та перерозподілі державної і комунальної власності. Перебуваючи протягом десятиріч в політичній  владі, вони спротивили народу України.

Обраний на хвилі бажання народу побачити нові обличчя, блискучий професійний актор і успішний медіа бізнесмен відчув та миттєво відгукнувся на ці побажання. Народ чув його щирі слова про необхідність змінити країну на краще, подолати корупцію, провести технологічну революцію, припинити масове вбивство людей у багаторічному військовому конфлікті з росією.

Однак це дуже складно реалізувати, не маючи особистого досвіду державного управління. Популярність робить дуже успішною людину, але популізм легко може знищити державу. Припускаю, що ключовою помилкою новообраної влади стало рішення побачити і показати народу  в усіх структурах «нові обличчя». Не маючи власного досвіду державного управління, влада відмовився від використання досвіду професійних чиновників і дозволила сумнівним спеціалістам керувати всіма ділянками управління держави.

Законодавчі зміни

Почалося все з Верховної Ради. Створена на емоційній довірі до однієї людини парламентська республіка припинила своє існування. Друзі, знайомі, родичі, шофери, бухгалтери і менеджери середньої ланки склали безлику і безхарактерну  більшість новообраного парламенту. Лідируючі інтелектуальні позиції в ній зайняли теоретики – викладачі інститутів і галасливі «борці з корупцією», які й стали поводирями хибного шляху на дорозі змін. Замість детального аналізу недоліків, обрання шляху і обережної його реалізації – почались негайні репресивні зміни законодавства та продавлення своїх ставлеників в систему.

Середньовічні доноси

Ніхто в незалежній Україні не був і не є позбавлений права звернутися із заявою про злочин. Обов’язок свідчити суду правду законодавчо підтримується кримінальною відповідальністю як за брехню, так і за недонесення про злочин. Однак людина цими кроками реалізує свою громадянську позицію відкрито і повинна мати мужність нести відповідальність за намагання використати цей шлях для особистого збагачення чи інших неправосудних цілей.

З моєї точки зору, законодавчо відновлена практика таємних і відкритих доносів – гидка та аморальна. Більш того, за такі доноси запропонована премія за рахунок жертви. Це при тому, що в той же час Рада адвокатів України не в змозі зареєструвати в ЄРДР свою заяву про злочин. Заяви про брехливі свідчення суду під присягою внести до того ж реєстру  неможливо, лише через рішення суду. І вони взагалі не розслідуються, валяються і вмирають. Експерти взагалі не свідчать під присягою, а присяга суду – це два пустих слова в кримінальному процесі.

Якими ми бачимо своїх майбутніх громадян? Тихі, жадібні стукачі – замість мужніх і відкритих людей з принциповою позицією? Невже це наше майбутнє?

Безальтернативність покарання

Законом заборонили суддям, що постановляють вироки у корупційних злочинах, умовні строки покарання! Позбавили частину громадян України норм Кримінального кодексу, які дозволяли суду обрати справедливе з його погляду покарання! Вбивцю можливо засудити умовно, в залежності від обставин скоєння злочину, а винного у корупційних злочинах – ні! Цінність людського життя за цією порочною логікою менш вагома, ніж хабар в тисячу гривень! Порушення прав людини на рівні закону! Безглузда жорстокість покарання без врахування конкретних обставин злочину!

В одній моїй справі прокурор у особистому спілкуванні сказав, що він не розуміє, як за обставин обвинувального акту він буде просити у суду мінімальний вирок у 8 років позбавлення волі. Наслідок цих рішень? Ризики для людини стали такі великі, що вона готова добровільно відмовитися від права на захист! Підозрюваний готовий визнати якийсь злочин і заплатити шалені для нього гроші незрозумілого відшкодування, аби не сісти в тюрму.

Ще в одній моїй «антикорупційній справі» людина визнає себе винною в злочині, датованому 2011 роком, злочині, який вона не вчиняла, бо лише виконувала рішення колегіального органу. І «антикорупційний суддя» затверджує цю угоду про визнання винуватості. Чи потрібне народу України таке «правосуддя»?

Вигадати нові злочини

Складно зібрати факти і довести отримання незаконної винагороди за якісь дії чи бездіяльність чиновника. Ті, хто дає ці винагороди, часто не палають бажанням про це повідомляти правоохоронцям. Отримують їх також не в юрбі свідків чи на кредитну картку.

І ось ініціативний «антикорупційний блок»  для полегшення життя НАБУ і САП придумує «зловживання впливом». Що це таке? Такий собі недоведений хабар. Можливо приліпити кому завгодно. В цій конструкції закладено полегшення життя обвинуваченню і розширення кола осіб для кримінального переслідування, законодавчі маніпуляції з розумінням посадового злочину.

Не треба надмірно напружувати мозок, щоб зрозуміти, що посадовий злочин може вчинити особа, яка займає якусь посаду. А що робити, як не займає посади? Наприклад, депутат, що не отримує ніякої винагороди, не перебуває в штаті та лише виконує представницькі функції у владі. Наприклад, обраний місцевою громадою.

І ось у кримінальному законі з’явився новий термін – «службова особа». Що це таке, кому і де вона служить без посади?! Напружує свою юридичну думку Верховний суд, намагаючись якимось чином причесати цю історію. «Тимчасово отримує розпорядчі повноваження» – як це зрозуміти, це тимчасовий чиновник за дорученням? Чи представницький орган перестав бути представницьким? Чи депутати більше не приймають рішення шляхом голосування? Чи не існує політичної відповідальності,  гарантій при прийнятті навіть помилкових рішень?

Активний психологічний тиск на суспільство і судову владу

Майже всі кримінальні провадження, які стосуються публічно значимих осіб, політиків чи бізнесменів, активно супроводжуються піар-кампанією НАБУ, як самостійно, так і в активній змові з іншими представниками «антикорупційного блоку».

В медіа просторі України одночасно із затриманням чи просто повідомленням про підозру  людини активно створюється ілюзія доведеного злочину  і знешкодженого злочинця.

Презумпція невинуватості в Україні відкрито переродилась у презумпцію винуватості. В подальшому відбувається арешт і якесь нездорове вимагання грошей під заставу. Відповідно до закону застава є забезпеченням обов’язку підозрюваного з’явитись на виклик детектива чи суду та виконувати покладені на нього обов’язки. Все!

Однак, щоб не сидіти під час досудового розслідування в тюрмі і мати можливість нормально захищати свої права, з підозрюваних витискаються шалені гроші. Сотні мільйонів гривень вже нікого не дивують, а в одній з моїх справ обвинувачення вимагало заставу в мільярд гривень. Це при тому, що стосовно цієї ж людини в іншій справі вже існувала застава в 130 мільйонів. Все це подається народу як досягнення в антикорупційній боротьбі. Якщо мати на увазі, що судді до антикорупційного суду обирались не здійснювати правосуддя, а боротись з корупцією, витримати такий тиск здатні лише  одиниці.

Стосовно тих небагатьох суддів, що намагаються зберегти хоч якусь незалежність, відбувається прямий і жорстокий тиск. В моїй справі, що тягнеться багато років,  детектив реєстрував кримінальне провадження стосовно судді адміністративного суду, який постановив неугодне йому рішення, в подальшому заявив відвід слідчому судді антикорупційного суду, посилаючись на його рішення, і цей відвід був задоволений! Посилаючись на позицію судді при постановленні рішення, керівник САП звернувся до Вищої ради правосуддя з метою притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В цій же справі детектив, звернувшись до підозрюваного, який знаходився під вартою, назвав суд театром, який нічого не вирішує. Найстрашніше, що у багатьох випадках так воно і є. Для органу розслідування спеціально створена окрема прокуратура, і для них же спеціальні суди! Все зроблено всупереч правовій системі. Не детектив збирає докази для прокурора, який в подальшому в конкурентному процесі має довести винуватість особі суду, а суди створені для обслуговування НАБУ і стали частиною не правосуддя, а «антикорупційного блоку».

Результати

Чи стала меншою топ-корупція в Україні за ці роки? Моя думка – ні. Розслідуються справи, починаючи з 2007 року, а в пресі читаємо про відмови від розслідування глобальних розкрадань майна під час війни.

САП стала окремою юридичною особою. І що від того громадянам України, на кошти яких вся ця армія утримується? Репресії ніколи не перемагали злочинність. Колись відрубали руки і голови викрадачам-чиновникам, заживо знімали шкуру з нечистих на руку суддів, але використання влади для особистого збагачення продовжувалось і далі.

Ми бачимо успіхи влади в напрямках, де вона впроваджує в наші соціальні відносини нові технології. Камери на поліціянтах, відносини між замовником послуг і чиновником через інтернет, особисті електронні кабінети, безготівкові розрахунки та ще багато чого гарного і ефективного в боротьбі зі злочинами з’явилось в останні роки.

Висока, а не символічна зарплатня чиновникам має створити конкуренцію для набору кращих, тестування при конкурсі повинно відбуватися без участі людей і комісій, використання поліграфу, електронний контроль за доходами і витратами, аналіз стану справ і недоліків – ось справжній шлях до перемоги над корупцією в суспільстві.

Щодо судової гілки влади, то її ключовим завданням є захист прав людини, як спільних, так і особистих. Суддя проголошує своє рішення ім’ям України, а не «антикорупційного блоку», НАБУ чи САП. Діяльність цього відомчого конгломерату, як на мене, має бути  негайно припинена, а побудований спеціалізований кримінальний суд України, де кожна людина, яка потерпіла від злочину і яка підозрюється у його скоєнні, буде мати шанс отримати справедливе судове рішення. Думаю, це буде справжня судова реформа.

Матеріал опубліковано у виданні Femida.ua.

Автор публікації: Ігор Фомін

Ігор Фомін

адвокат, член Комітету НААУ з питань захисту прав людини

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.