Адвокатура у проголошенні Української Соборності

    22 січня 1919 року втілилася у життя мрія поколінь українського народу про незалежне державне життя. Століття тому у цей день відбулося об’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в єдину державу. Двісті років до того українські землі – Наддніпрянщина, Галичина, Буковина і Закарпаття знаходилися у різних державно-політичних утвореннях та правових системах. Проте почуття спільності було глибоко закорінене у пластах історичної свідомості й спиралося на однаково близький усім етнографічним землям етнонім «Україна».

     До творення єдиної держави століття тому активно долучилися адвокати з обох берегів Збруча. Окремі з них, стали провісниками Соборної України, інші ж – безпосередніми творцями і будівничими. Незаперечним залишається величезний внесок адвокатського корпусу у зміцнення відчуття національної спільності, розвитку національної свідомості, підняття українського духу.

    Адвокати були активними учасниками розробки правових документів, проведення підготовчих переговорів та проголошення Соборності Української Народної Республіки. Так, 1 грудня 1918 року у місті Фастів представники ЗУНР адвокати Дмитро Левицький та Лонгин Цегельський підписали з членами Директорії УНР, серед яких був адвокат Опанас Андрієвський, а також Володимир Винниченко, Симон Петлюра та Федір Швець, так званий «Передвступний» договір, який започаткував процес об’єднання.

       3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР одноголосно прийняла ухвалу «Про Злуку Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою». Для переговорів з урядом УНР була обрана делегація у складі 65 осіб, яку очолив адвокат Лев Бачинський та окрема комісія. 22 січня 1919 року Директорія УНР підписала Універсал про підтримку ухвали УНРади ЗУНР від 3 січня 1919 р. Універсал проголошував:

«Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Закарпаття) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися вікові мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина Українська Народна Республіка».

    22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві відбулося урочисте проголошення Акту Злуки – ухвали УНРади ЗУНР та Універсалу Директорії УНР про об’єднання в єдину, соборну державу. У цей день місто було по-особливому прикрашене: національними прапорами, гірляндами, портретами Тараса Шевченка. При вході з Володимирської вулиці на Софійську площу була встановлена тріумфальна арка, увінчана стародавніми гербами Наддніпрянської України і Галичини. Площа та сусідні вулиці були заповнені тисячами людей.

     На святі Злуки була присутня делегація Західно-Української Народної Республіки у складі 36 осіб. Її очолив віце-президент УНРади (парламенту) адвокат Лев Бачинський. Його виступом розпочалося свято проголошення Злуки УНР та ЗУНР. Після цього Державний секретар ЗУНР адвокат Лонгин Цегельський зачитав ухвалу УНРади й передав її голові Директорії УНР Володимиру Винниченку. У свою чергу В. Винниченко виступив з промовою від імені Директорії УНР, а член Директорії Федір Швець зачитав Універсал Директорії УНР. Адвокат з Галичини Ярослав Олесницький оголосиві Акт Злуки французькою мовою для іноземних дипломатів, які були присутніми на урочистостях.

     Наступного дня Акт Злуки був ратифікований Трудовим Конгресом України. Згідно із «Законом про форму влади на Україні», ухваленим Трудовим Конгресом 28 січня 1919 р., до складу Директорії уійшов представник ЗУНР – голова УНРади адвокат Євген Петрушевич. Західно-Українська Народна Республіка отримала назву Західна Область Української Народної Республіки – ЗОУНР. Гербом ЗОУНР став тризуб, замість лева.

Злука була зреалізована у політичній, військовій, господарській і фінансовій сферах. Діячі ЗУНР увійшли до загальноукраїнських органів законодавчої та виконавчої влади. І серед них, окрім Євгена Петрушевича, також бачимо представників української адвокатури: Володимир Темницький був міністром закордонних справ, Лонгин Цегельський – першим заступником міністра закордонних справ УНР, Осип Назарук очолив Управління преси і інформації в уряді УНР.

   Проголошена століття тому соборність, незважаючи на подальші фатальні невдачі національно-державної боротьби, стала неодмінним атрибутом української державності, її незаперечною цінністю. Під першими документами про єдину державу стоять підписи славетних українських адвокатів. Шануймо пам’ять про них і спадщину, яку вони нам передали, – єдину, соборну, незалежну українську державу.

Автор публікації: Ірина Василик

Ірина Василик

керівник Центру досліджень адвокатури і права, проректор Вищої школи адвокатури при НААУ