АДВОКАТУРА:синергія досвіду і прагнень до змін

Кожен сьогодні переконався в тому, що захист прав та інтересів потребує високого фахового рівня та професіоналізму. Реалії нашого часу переконують все більше і більше про необхідність участі адвокатів в усіх суспільних процесах.

Еволюція інституту адвокатури з кожним роком стає все більш очевидною — від формального інституту захисту прав та інтересів в пострадянському суспільстві до інституції з реальним впливом.

Зазвичай, інституту адвокатури, як і кожному соціальному організму, притаманні і певні проблеми, які чекають його на певному етапі розвитку та становлення.

Але не зважаючи на це, адвокатська спільнота сьогодні має великий потенціал для розвитку, враховуючи масштаби ринку цього виду юридичних послуг.

Новий етап у розвитку адвокатури розпочався 2012 року із прийняттям закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». З цього моменту стартують прогресивні зміни в самих принципах побудови адвокатури як самоврядного інституту, почалося становлення Національної асоціації адвокатів України та всіх органів адвокатського самоврядування, які формувалися у демократичний спосіб виборів різних рівнів.

На жаль, у розвитку інституту адвокатури зацікавлені не усі, є два фактори, які негативно впливають на процес розвитку. Їх умовно можна поділити на зовнішній та внутрішній.

Зовнішнім негативним фактором можна перш за все назвати політику з боку держави, яка фактично намагається інститут адвокатури поділити на дві частини, через органи, які підконтрольні самій державі. Таким органом безумовно є Координаційний центр з надання безоплатної правової допомоги, який підконтрольний Міністерству юстиції України. Мінюст фактично розділяє адвокатів на дві групи — тих, хто, за оцінкою чиновників, може надавати безкоштовну правову допомогу, та на тих, хто таку допомогу надавати не може. Але, не зовсім зрозуміло, навіщо розділяти адвокатів на дві категорії та підпорядковувати одну з них державі? Чому адвокат, який має свідоцтво на право заняття адвокатською діяльності, повинен був доводити чиновникам з Міністерства юстиції, що він може на безоплатній основі надавати правову допомогу (наразі умови включення до реєстру адвокатів БПД спрощено у бік більшої відкритості)?

Також на таку категорію адвокатів дуже легко чинити тиск, шляхом застосування адміністративного впливу.

До внутрішніх факторів можна віднести роботу деяких фейкових рад, які утворюються з числа незгодних з політикою Національної асоціації адвокатів України, постійно звинувачуючи НААУ в непрофесійному управлінні.

Але вибори до вищих органів адвокатського самоврядування, які відбулися в червні цього року, є підтвердженням того, хто на справді є лідером та кого підтримує більшість адвокатів.

Чому нам потрібна єдина та міцна адвокатура в Україні? Тому що це буде надійним показником того, що в нашій країні відбуваються демократичні процеси, що в нашій державі належно захищені права і свободи всіх громадян —а це не тільки інтерес професійної спільноти.

Саме ми, адвокати, повинні реформувати інститут адвокатури на основі кращих сучасних практик, але це не спрацює без інтеграції досвіду тих наших колег, які безпосередньо започатковували адвокатуру незалежної України. Так, саме наставництво досвідчених професіоналів, які мають десятки років адвокатської практики, можуть допомогти молодим адвокатам побудувати міцний інститут, який буде ефективним.

Тяглість поколінь, передача цінностей та практичного досвіду, в тому числі і у здійсненні самоврядування, складає невід”ємну частину підготовки нових лідерів професії.

Справді, інституту адвокатури на сьогоднішній день виданий аванс, у вигляді конституційного права на виключне представництво в судах, але в той же час це породжує і високі очікування щодо наших професійних можливостей.

Недосконалість чинного законодавства можна виправити шляхом внесення пропозицій змін до профільного закону, але успішність цих зусиль можлива лише через консенсус та консолідацію всередині професійної спільноти.

Автор публікації: Володимир Мацко

Володимир Мацко

Адвокат