Адвокатська монополія на представництво в судах – скоріше «за» ніж «проти»

Неминуча реформа адвокатури в Україні породжує чимало суперечностей. Запропонований Президентом України проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 3524 (далі - проект № 3524) буквально поділив правничу спільноту на два табори: "за" і "проти" так званої монополії адвокатури. Не варто  заперечувати, що як і у прихильників такої реформи, так і її противників є вагомі аргументі в користь своїх переконань. Проте, якщо уважніше придивитися до запропонованих змін, то можна спростувати чимало "негативних" аргументів.

Зокрема, щодо твердження про звуження права на правову допомогу, гарантоване ст. 59 Конституції України. Так в проекті закону № 3524 ст. 59 Конституції України викладена в наступній редакції: "Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав."

Деякі юристи та адвокати стверджують, що зміна "правової" допомоги на "правничу" допомогу суттєво змінює її суть, проте, на мою думку, від «перестановки доданків сума не змінюється». Зміна прикметника жодним чином не може вплинути на зміст права. Зокрема, Конституційний Суд України в Рішенні N 23-рп/2009 від 30.09.2009 року визначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб'єктів надання правової допомоги:

Якорь- державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо); Якорь

 - адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України); Якорь

- суб'єкти підприємницької діяльності,  які  надають  правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України; Якорь

- об'єднання  громадян  для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті 36 Конституції України).

Тобто, введення монополії адвокатури на представництво в суді жодним чином не обмежує право громадян на правову допомогу, оскільки як коло суб’єктів, які її надають, так і її обсяг є досить обширними. Окрім того, у вказаному рішенні КСУ вказав, що, надаючи змогу особі отримувати правову допомогу від адвоката, держава у такий спосіб бере на себе обов'язок забезпечувати можливість надання кваліфікованої правової допомоги особам у правовідносинах з державними органами. Вказане твердження підтримав в окремій думці суддя Вдовіченко С.Л. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України, зазначивши, що право на правничу допомогу полягає у конституційному обов'язку держави забезпечити кожному (як фізичній, так і юридичній особі) достатньо високий рівень будь-якого з видів правничої допомоги, що надається, зокрема, професійної правничої допомоги адвокатів, які повинні мати необхідний рівень професійної підготовки, керуватися правилами професійної етики, законодавчими вимогами доступу до професії та нести відповідальність за неналежне виконання свого професійного обов'язку.

Дійсно, важко сперечатися, що правова допомога, яка надається адвокатами, є більш якісною та кваліфікованою, оскільки адвокат, окрім складання іспиту та проходження стажування, має досвід в юридичній сфері та, беззаперечно, вищу юридичну освіту. На жаль, на сьогоднішній день в чинному законодавстві відсутні вимоги до осіб, які здійснюють юридичну діяльність. І якщо задуматися, хто, звертаючись до юридичних осіб, які надають правову допомогу, вимагає показати диплом про вищу освіту? Мабуть, одиниці. Окрім того, перевагою монополії адвокатури на представництво в суді є і наявність відповідальності для несумлінних адвокатів, що є запорукою реалізації права саме на професійну правничу допомогу, оскільки загроза накладення дисциплінарного стягнення є підставою для недопущення зловживань процесуальними правами, чого не варто очікувати від інших фахівців у сфері права.

Щодо намагання адвокатів, шляхом внесення змін до Конституції України, поповнити свої статки, то таке твердження є більш ніж сумнівним. Навпаки, збільшення кількості адвокатського корпусу спричинить зниження вартості адвокатських послуг через підвищення рівня конкуренції, що є очевидним. Більш того, введення адвокатської монополії позитивно вплине на Державний бюджет, оскільки для адвокатів не передбачені спрощені системи оподаткування, на відміну від компаній, які здійснюють діяльність з надання правової допомоги у вигляді юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців.

Неважко зрозуміти і необхідність внесення до ст. 131-2 винятку щодо представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Оскільки, відповідно до ст. 242 Цивільного кодексу України вказану категорію осіб представляють законні представники, то у випадку необхідності звернення до суду, осіб, зазначених у ст. 131-2 можуть представляти або законні представники, або адвокати, на підставі договору про надання правової допомоги, сторонами якого будуть відповідно адвокат та законний представник.

Прийняття проекту № 3524 жодним чином не вплине і на діяльність юрисконсультів та юристів. Так, Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 336 від 29.12.2004 р. визначає широке коло повноважень юрисконсульта, серед яких представництво в суді займає ледь не останнє місце. Окрім того, передбачається перехідний період, який надає змогу бажаючим особам отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Що ж стосується представництва юридичних осіб, то в цьому випадку, на мою думку, було б доречним застосувати досвід Франції. У Франції адвокат, який працює у іншого адвоката на основі трудового договору (а в нашому випадку – в юридичній особі) не має права на власну клієнтуру, користуючись при цьому всіма правами, передбаченими для адвокатів.

Беззаперечно, для введення адвокатської монополії необхідно підвищити вимоги доступу до професії. Позитивним в даному випадку прикладом є Сполучені Штати Америки. В США для здійснення адвокатської діяльності необхідно одержати ліцензію на «практику права» (practice of law) від спеціальної профорганізації – суду чи бару (bar) - спільноти правників певної юрисдикції, які уповноважені приймати в адвокати. Становлення адвокатом складається з трьох етапів: отримання вищої освіти, навчання в акредитованій юридичній школі та власне отримання ліцензії, яка необхідна для здійснення практичної діяльності, зокрема, представництва в суді. Незважаючи на таку процедуру доступу до професії, на сьогоднішній день 70 % юристів США є практикуючими адвокатами.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, варто зазначити, що введення монополії адвокатури є вагомим досягненням, перейманням позитивного досвіду високорозвинених держав світу. Така реформа дасть змогу дійсно забезпечити надання якісної правової допомоги та виведе судовий процес на новий рівень.

Виджет автор публікації

Людмила Островська

адвокат АО «Адвокатська компанія «Партнери», к.ю.н., доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія»