Адвокатська монополія на представництво в судах України – якісно позитивні зміни чи спосіб затягування клієнтів?

Один із вельмишановних адвокатів України І. Головань в своїй статті «Правнича монополія або позбавлення конституційного права» в розділі «Блоги» на сайті електронного видання «Українська правда» досить різко висловлюється відносно запропонованих Президентом України змін до Конституції України, що визначають, зокрема, монополію адвокатів на представництво в судах.

Безсумнівно, кожна думка, тим більше правова, має право на існування. В свою чергу, не можу погодитися з паном Ігорем, як і з рядом інших правників, які вважають недоцільним та штучним введення монополії адвокатів з єдиною прерогативою – затягування клієнтів.

Одним із основних аргументів пана Голованя є те, що не потрібно до адвокатів «заганяти клієнтів силою закону», а необхідно їх «приваблювати високою кваліфікацією та бездоганною репутацією». Цілком слушне і безспірне зауваження, з яким неможливо непогодитися. На що і направлений вказаний законопроект.

Відповідно до законопроекту «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (№3524), який подав Президент до парламенту запропоновано внести зміни до ст. 59 Конституції України, в якій слово "правову" замінити словами "професійну правничу". Жодних об’єктивних нарікань щодо такого внесення змін не має та не може бути. Кожен має погодитися, що і продавець в магазині, і столяр, і сантехнік мають бути професійними, володіти спеціальними знаннями і навичками. Адвокат, який несе важливу соціальну функцію в демократичному суспільстві має бути особливо професійною та відповідальною особою.

І.Головань аргументуючи свою правову позицію, посилається на рішення Конституційного Суду України 15-річної давності, якими було роз’яснення поняття «правової допомоги», а також «права на правову допомогу». В свою чергу, вказані поняття на сьогодні чітко визначені чинним нормативно правовими актами та не потребують додаткового врегулювання.

Так, необхідність звернення до Конституційного Суду та надання роз’яснення рішенням N 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. в справі N1-23/2009 було викликано в першу чергу відсутністю законодавчого визначення права свідка на правову допомогу у кримінальному процесі. На сьогодні ж проблеми з таким визначенням немає, адже існує чітке визначення такого права в Кримінальному процесуальному кодексі України, а саме в ст. 66. Більш того, поняття правової допомоги, а також право кожної особи на надання правової допомоги визначено в ряді рішень Європейського суду з прав людини, в тому числі проти України. Тому на практиці, навряд чи мають виникнути питання щодо вказаних термінів і більш того необхідності в їх новому тлумаченні.

В свою чергу, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає», що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката.

Що ж до терміну, «правничий» - тут взагалі не має виникати жодних питань. Заміна терміна "правова допомога" на "правнича допомога" обумовлена стандартами української мови, які визначають, що прикметник, застосовуваний для позначення відповідного виду допомоги, походить від іменника, що позначає саму професію особи, яка надає таку допомогу. Іменником для позначення особи, яка надає послуги у сфері права (у юридичній сфері), є слово "правник". Отже, саме особи, що належать до правничої професії, надають професійну правничу допомогу. Більш того, терміни правовий — правничий — правний — юридичний є родо-видовими синонімами.

Звісно, при «бажанні» недопустити адвоката до участі в конкретному процесі, представники правоохоронних органів будуть шукати соломинку, за яку можна зачепитися. Проте, для того і вносяться зміни до Конституції щоб створити нове професійне правниче суспільство, основною ціллю якого буде саме відстоювання законних прав та інтересів клієнтів, а також свого права на здійснення безпосередньої професійної діяльності.

І головне, Венеціанською комісією в п. 11 проміжного висновку «Щодо запропонованих змін до Конституції України в частині правосуддя» від 24.07.2015 р. № 803/2015 чітко вказано, що запропоноване уточнення, «що право, гарантоване статтею 59, стосується “професійної” правничої допомоги, тобто представництва практикуючим адвокатом є позитивним».

Також, проектом змін до Конституції визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення (ст.131). При цьому, відповідно до проекту вказаної норми «законом можуть бути визначені  винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена».

Вказані зміни до Конституції щодо виключного права адвокатури на представництво в судах викликають багато питань, як у практикуючих захисників, так і в самих адвокатів. Втім, впровадження виключного права адвокатів на представництво в судах позитивно позначиться на ефективності судової системи.

03.10.2015 р. на 104-му пленарному засіданні Венеціанської Комісії було ухвалено Остаточний висновок «Щодо проекту змін до Конституції України в частині правосуддя, затвердженого конституційною комісією 04.09.2015 р.» (документ CDL-AD(2015)027), в якому зазначається, що «остання версія змін до Конституції України, підготовлена Робочою групою Конституційної Комісії з питань правосуддя, є досить позитивною і добре підготовленою та заслуговує повної підтримки».

Право на професійну правничу допомогу – це гарантована Основним Законом держави можливість особи отримати високоякісні правничі послуги, які може забезпечити лише професійний адвокат, який пройшов спеціальну підготовку, а не будь-яка інша особа. При цьому запропонована формула не заперечує права на правничу допомогу загалом, у тому числі й безоплатну, яку можуть надавати інші, крім професійних адвокатів, фахівці-правники. Проте наголос робиться саме на гарантованому отриманні особою саме професійної допомоги.

Фактично такими змінами, держава гарантує, що допомога буде надана адвокатом, який матиме необхідний рівень професійної підготовки, буде пов'язаний правилами професійної етики, законодавчими вимогами доступу до професії та нестиме відповідальність за неналежне виконання ним свого професійного обов'язку, що сприятиме реалізації принципу верховенства права.

Це забезпечить можливість надання якісного, оперативного та доступного представництва в судах. З прийняттям відповідних змін до Конституції, доступ до отримання професії буде значно спрощений, а так звана монополія адвокатів на представництво в судах буде втілюватися поетапно, про що свідчать перехідні положення проекту змін.

Головним аргументом фахівців різних рівнів на підтримку таких змін виступає світова тенденція розвинутих правових систем, що вказує на формування єдиного ринку юридичних послуг і встановлення загальних правил його регулювання. Так, різною мірою адвокатська монополія поширена в ряді європейських країн, таких як Бельгія, Франція, Норвегія, Данія, Голландія, Португалія та ін. Німеччина, наприклад, має вже 50-літній досвід успішно діючої адвокатської монополії. Причому вона стосується не тільки представництва фізичних та юридичних осіб у суді, а й їх консультування. Англія – країна з найбільш стабільною правовою системою – свого часу теж ввела адвокатську монополію та розділила адвокатів на баристерів (представництво в судах) та солісіторів (правова робота поза судами). Як приклад також можна навести практику функціонування адвокатської монополії серед азіатських країн – Гонконг, Тайвань, Республіка Корея і Японія. Дійсно, адвокати і лише адвокати в усіх розвинених країнах мають пріоритет здійснювати захист інтересів громадян.

У США також існує монополія на юридичну діяльність. Займатися нею може людина з відповідною підготовкою, освітою, досвідом. Крім того, не будь-який юрист може представляти інтереси інших осіб у суді. Це дозволено лише адвокатам. Щоб отримати відповідний статус, необхідно здобути освіту у ВНЗ, акредитованому Асоціацією американських юристів, скласти іспит, і якщо цього вимагає законодавство штату, постійно підвищувати свою кваліфікацію. Якщо ж юрист, який не має статусу адвоката, все ж буде представляти чиїсь інтереси в суді, то його звинуватять в "незаконній роботі за юридичною спеціальністю".

Основне завдання введення «монополії» - не наділення будь-кого конкурентними перевагами по відношенню до іншого, а підвищення якості юридичних послуг, виведення з тіньового обороту юристів, які не мають статусу адвокатів, та більш того теоретичного і практичного досвіду, навичок і умінь, але в той же час надають юридичні послуги на підприємницькій основі. Якість юридичних послуг підвищується також за рахунок особистої зацікавленості адвоката, оскільки він, на відміну від «підприємця», пов'язаний можливістю бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності, аж до анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Основною метою діяльності юристів-підприємців є отримання прибутку, адвокатів – саме надання правової допомоги. В свою чергу, підприємницька діяльність є «самостійною, ініціативною, на власний ризик», а адвокатська «незалежною професійною діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту». Тобто, і наслідки наданих послуг для клієнта можуть бути на практиці абсолютно різними. Адже, юрист зацікавлений отримати прибуток за рахунок клієнта, а адвокат – здійснити свою конституційну функцію, надати правову допомогу якісно та в строк.

При цьому, адвокати є фахівцями і проходять два етапи відбору: перший – це кваліфікаційний іспит і другий – проходження шестимісячного стажування під наглядом більш досвідчених адвокатів-наставників. Більш того, адвокати діють в рамках Правил адвокатської етики та несуть дисциплінарну відповідальність за порушення – за допущені недоліки роботи під час захисту інтересів клієнтів. Також, одним із професійних обов’язків адвокатів є постійне підвищення своєї професійної кваліфікації.

При цьому, надання монополії адвокатам не є виключною прерогативою адвокатів. Такої ж думки дотримуються і органи державної влади. По-перше, варто звернути увагу, що ініціатором законопроекту є саме Президент України. По-друге, Мін’юстом також ще в 2014 р. було запропоновано проект змін до закону про адвокатуру та адвокатську діяльність, що передбачав запровадження монополії захисників на представництво інтересів фізичних та юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.

Часто в житті все нове сприймається критично. Так само різні оцінки ми можемо чути щодо адвокатської монополії. Але, як практикуючий адвокат, що намагається йти одним кроком з часом і прагне жити в новому демократичному суспільстві, впевнена, що адвокатська монополія на представництво в судах призведе до нових позитивних змін та краще здійснюваної правничої діяльності.

   ПРО АВТОРА

Виджет автор публікації

Наталія Фещик

Адвокат, член Комітету законопроектної роботи Спілки адвокатів України, член Громадського об’єднання «Волонтерська правова допомога «МОСТ»