У ВР чекають від міністра юстиції дій щодо підписання Конвенції про захист професії адвоката

Україна, яка брала безпосередню участь у підготовці першої в світі Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката, досі так і не поставила під нею підпис. Формальних заперечень начебто немає, але й реальних кроків для приєднання — теж.

Нові гарантії

Чому процес підписання й ратифікації затягується, обговорювали 20 серпня на робочій нараді в парламенті. Захід відбувся на базі підкомітету з питань організації та діяльності адвокатури Комітету ВР з питань правової політики за ініціативи голови цього підкомітету Володимира Ватраса. Участь у заході взяли народні депутати, представники Мін’юсту, МЗС та Національної асоціації адвокатів України.

Нагадаємо, необхідність підготовки Конвенції була зумовлена зростаючою кількістю повідомлень про напади на адвокатів, зокрема у формі переслідувань, погроз, фізичних атак або втручання в здійснення професійних обов’язків. У 2022 році у складі Європейського комітету з правового співробітництва було утворено Комітет експертів з питань захисту адвокатів (CJ-AV), куди увійшли 15 фахівців з усієї Європи, в тому числі, з України. Одним із розробників проекту Конвенції був заступник голови НААУ, РАУ Валентин Гвоздій, який був навіть обраний віце-президентом CJ-AV.

Конвенція про захист професії адвоката була ухвалена Радою Європи під час засідання 12 березня 2025 року.

Вона стосується як самих адвокатів, так і професійних асоціацій. Документ містить положення щодо права на здійснення професійної діяльності, професійних прав, свободи вираження поглядів, професійної дисципліни, а також передбачає спеціальні заходи захисту адвокатів та їхніх асоціацій. Зокрема, передбачається чіткий механізм її моніторингу. Для контролю за дотриманням положень Конвенції буде створено групу експертів із захисту професії адвоката (GRAVO), до складу якої увійдуть представники країн-учасниць.

Ризики зволікання

Ситуація, коли Україна брала активну участь у підготовці Конвенції, але так її і не підписала, виглядає парадоксальною. Про негативні наслідки попередив В.Гвоздій: зволікання призводить до ризику втратити можливість включення представника України до GRAVO. Згідно із документом, перші вибори 8 членів цієї групи будуть проведені протягом одного року після набуття чинності Конвенцією.

Він звернув увагу, що підписання потребує лише технічних рішень і могло бути здійснене як Міністром закордонних справ, так і Міністром юстиції за наявності відповідного доручення. При цьому підпис став би важливим сигналом для євроінтеграційного процесу держави та підтвердженням спільних цінностей. Конвенція залишається відкритою для підписання, і Україна ще має шанс долучитися.

Окремо заступник голови НААУ, РАУ звернув увагу, що Конвенція прямо зобов’язує проводити консультації з адвокатурою у разі внесення змін до законодавства, яке її стосується. Однак Мінʼюст звертався за позиціями до різних державних органів, але не до НААУ, що викликає подив. Втім, асоціація провела детальний аналіз чинного законодавства України на предмет його відповідності Конвенції й підготувала порівняльну таблицю. Жодних суперечностей виявлено не було. На його думку, це закономірно, адже Україна була серед авторів документа.  Крім того, під час скрінінгу для отримання статусу кандидата в ЄС Україна звітувала Єврокомісії про повну відповідність Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» директивам ЄС. В.Гвоздій запевнив, що адвокати готові передати Мін’юсту усі наявні напрацювання, аби прискорити підписання та ратифікацію важливого міжнародного договору.

Думки парламентарів

Учасники наради з боку парламенту одностайно наголошували: питання підписання і ратифікації Конвенції не може відкладатися. Першим ініціативу взяв голова підкомітету з питань політичної реформи та конституційного права Максим Дирдін. Він запропонував визначити конкретний дедлайн і перелік відповідальних осіб у виконавчій владі, щоб Верховна Рада розуміла, коли документ буде готовий для розгляду. За його словами, від Мін’юсту та МЗС очікується не загальних пояснень, а чіткої інформації.

Колегу підтримав голова підкомітету з питань організації та діяльності адвокатури, органів надання правової допомоги Володимир Ватрас. Він закликав визначити чіткі строки, аби парламент міг планувати наступну зустріч для обговорення підписання і ратифікації Конвенції, також наголосив на важливості безпосереднього залучення адвокатури до процесу консультацій.

Таким чином, саме М.Дирдін і В.Ватрас задали тон обговоренню, фактично стимулюючи рух до ухвалення конкретних рішень.

Заступник голови Комітету з питань правової політики Валерій Божик звернув увагу, що Конвенція фактично не створює проблем для українського законодавства. Порівняння з чинним Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» показує майже повне співпадіння положень. Єдиний аспект, який може вимагати уточнення, — це поширення заходів захисту також на осіб, що допомагають адвокатам у виконанні їхніх обов’язків. Усе інше не становить жодних складнощів для імплементації. Він підкреслив, що така очевидна відповідність мала б спростити роботу, проте з боку Мін’юсту поки що не видно ініціативи.

Підтримав колег і голова Комітету з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас. Разом із тим він зауважив, що без «дорожньої карти» рухатися далі складно. За його словами, народним депутатам необхідно бачити покроковий план: хто саме має ініціювати підписання, хто відповідає за підготовку пакета документів, і які терміни цього процесу. Він підкреслив, що парламент готовий долучитися, але після того, як отримає від уряду зрозумілу схему дій.

Питання про позицію Міністерства юстиції підняв також член Комітету з питань правової політики Сергій Демченко. Він зауважив, що на попередніх зустрічах так і не почув, чи підтримує міністр підписання й ратифікацію, чи, можливо, має застереження. Без цього парламенту важко ухвалювати подальші рішення.

Всі депутати зійшлися на тому, що відсутність чіткої відповіді від Мін’юсту створює враження зволікання.

Позиція Мін’юсту

На ці запитання народних обранців довелося відповідати заступниці міністра юстиції з питань європейської інтеграції Людмилі Сугак. Вона наголосила, що Конвенцію підписали 18 держав, і жодна з них ще не ратифікувала. Міністерство юстиції визнає важливість міжнародного договору, але наполягає на необхідності зважено оцінити, які зміни доведеться внести до національного законодавства. За її словами, підготовка проекту закону про ратифікацію має супроводжуватися розробкою змін до профільних актів, і ці процеси повинні йти паралельно.

Також вона послалася на затверджену урядом «дорожню карту з верховенства права», яка містить низку заходів щодо вдосконалення системи адвокатури й гармонізації із правом ЄС. У цьому контексті, за її словами, Мін’юст провів збір пропозицій від органів державної влади та судових інституцій, щоб сформувати консолідовану позицію.

Водночас Сугак підтвердила, що Міністерство не зверталося безпосередньо до Національної асоціації адвокатів України, хоча саме адвокатура є безпосереднім адресатом Конвенції. Вона пояснила це прагненням спочатку отримати бачення від державних органів, але запевнила, що готова направити відповідний запит і провести консультації з професійною спільнотою.

На уточнюючі питання депутатів посадовиця також визнала, що Мін’юст не виходив із пропозицією до Кабінету Міністрів щодо уповноваження когось на підписання Конвенції. Вона зазначила, що без збору й узагальнення всіх позицій міністерство не готове ініціювати це питання.

Але представники адвокатури поставили під сумнів таку аргументацію. Так, голова Комітету НААУ з питань інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації Олексій Шевчук зауважив, що підписання Конвенції ніяк не повʼязане із тривалими внутрішніми процедурами. Адже МЗС ще від моменту ухвалення документа мало всі необхідні повноваження для його підписання, а саме підписання не є тотожним ратифікації. Він підкреслив, що затримка суперечить прямим обов’язкам держави і створює ризик знецінення результатів роботи українських представників у Раді Європи. А т.в.о. голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Андрій Місяць наголосив, що направлені Мін’юстом у червні запити до державних органів не свідчать про реальний поступ у справі, а радше є формальністю. Саме тому, на його думку, для міністерства мають бути встановлені чіткі строки досягнення конкретних результатів, інакше процес залишатиметься на рівні декларацій.

МЗС не уповноважено

Позицію Міністерства закордонних справ на нараді представив заступник директора департаменту міжнародного права Олександр Брайко. Він підтвердив, що МЗС від початку підтримувало підготовку Конвенції та неодноразово надсилало листи на її користь. Водночас він пояснив, що питання підписання не може бути вирішене виключно міністром закордонних справ. Після повідомлення Ради Європи про відкриття Конвенції для підписання Кабмін дав доручення виробити консолідовану позицію всіх причетних органів.

За словами чиновника, у березні 2025 року Прем’єр-міністр доручив саме Міністерству юстиції опрацювати це питання та внести пропозиції уряду. Відтак підписання можливе лише після завершення цієї процедури і прийняття відповідного рішення на засіданні Кабміну.

Він також уточнив, що відповідно до Закону про міжнародні договори підписати міжнародний акт від імені держави можуть без додаткових повноважень лише Президент, глава Уряду або міністр закордонних справ. Якщо ж підписання доручається іншій особі, необхідне окреме уповноваження від Кабміну.

Разом із тим, зауважив О.Брайко, у МЗС готові на будь-якому етапі долучатися до технічної роботи — від офіційного перекладу документа до комунікації з Радою Європи. Але без завершення урядового доручення та узгодження позиції центральних органів виконавчої влади поставити підпис від імені України міністр закордонних справ не уповноважений.

Така логіка пояснень викликала критику з боку присутніх. Адже складається таке замкнене коло: Мін’юст чекає зібраних позицій, МЗС чекає рішення Кабміну, а Кабмін — ініціативи від Мін’юсту. У результаті відповідальність фактично перекладається з одного органу на інший, і процес підписання Конвенції не зрушує з місця.

Подальші кроки

У підсумку учасники наради дійшли згоди, що питання приєднання до Конвенції потребує конкретних рішень і визначення відповідальних осіб. Народні депутати наголосили: парламент готовий підтримати підписання та ратифікацію документа, оскільки він не суперечить чинному законодавству і посилює гарантії незалежності адвокатури. Імплементація Конвенції, на їхню думку, стане позитивним сигналом для міжнародних партнерів та підвищить престиж держави.

Для цього вирішено офіційно запросити на найближче засідання Комітету ВР з питань правової політики міністра юстиції та його заступників, аби отримати чітку позицію керівництва відомства щодо необхідних кроків. Депутати також наполягли, що міністерство має надати перелік законодавчих змін, які можуть бути потрібні.

Замість збору довгих «позицій» від органів влади потрібна визначеність на рівні міністра, - резюмував член профільного парламентського комітету Сергій Власенко. Він також звернув увагу, що аргументи про можливі суперечності виглядають сумнівно — важко уявити, щоб Конвенція Ради Європи могла суперечити європейському законодавству, з яким вона узгоджена за своєю природою.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.

© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.