Адвокатська тактика Андрія Коса на судовому процесі «101» у Львові (1911)
Головна цитата
«Адвокатська тактика Андрія Коса ґрунтувалася не на емоційних закликах, а на ретельному аналізі доказів, виявленні суперечностей у матеріалах слідства та послідовному відстоюванні процесуальних прав підзахисних», - історик А. Бойда
В історії вітчизняного судівництва не часто бувають випадки, щоб в одному і тому ж процесі брали участь понад 100 обвинувачених. Так було у випадку зі 101-м українським студентом, котрий потрапив під розправу з боку польських чиновників в австро-угорській Галичині 14 лютого — 4 липня 1911-го року.
Судовий процес, який був охрещений пресою як процес «101» у Львові, мав безпрецедентний випадок в історії як галицького, так і австро-угорського судівництва. Досі ніхто не бачив, щоб така велика кількість українських студентів була притягнута «за хуліганство». Де-факто їх карали за те, що вони мирним шляхом прагнули законно боротись за український університет у Львові.
Серед тієї когорти кращих адвокатів Галичини, які обрали позицію захисту в справі 101-го українського студента, був і посол до Рейхсрату (1901–1907), доктор права Андрій Кос (1860–1918). Він долучився до захисту українських студентів після завершення досудового слідства, яке тривало з липня 1910 до січня 1911 року. Судовий розгляд увійшов в історію під назвою «Процес «101», оскільки зі 128 заарештованих перед судом постала 101 особа. До складу захисту, окрім Андрія Коса, входили Іван Кос, Кирило Трильовський, Кость Левицький, Ярослав Олесницький, Юліан Олесницький, Сидір Голубович, Володимир Старосольський, Володимир Охримович, Карло Подляшецький і Пилип Євин. Кость Левицький офіційно представляв інтереси всіх українських підсудних.
14 лютого 1911 р., тобто у перший день судового засідання, Андрій Кос порушив питання про оголошення судом акта обвинувачення українською мовою. У результаті суд постановив зачитати документ як польською, так і українською мовами. Під час оголошення польського варіанта українські захисники та підсудні демонстративно залишили залу суду й повернулися, лише коли читали українську версію тексту. Того дня вдалось відстояти українцям свої права.
27 лютого 1911 року д-р Андрій Кос подав клопотання про виклик як свідків міністра-президента Цислейтанії барона Бінерта, міністра освіти графа Штірка, міністра залізниць професора Тадеуша Гломбінського (який на час подій був ректором Львівського університету) та галицького намісника Міхала Бобжинського. Захист прагнув довести, що у Львівському університеті з відома адміністрації діяла польська студентська організація, причетна до низки конфліктів, зокрема до антиукраїнської блокади університету у травні 1910 року та подій 1 липня 1910 року. Під час розгляду цього ж клопотання адвокат Володимир Охримович висловив протест проти виступу прокурора польською мовою, за що був оштрафований судом.
10 березня 1911 року Андрій Кос подав нове клопотання про виклик дванадцяти свідків — переважно українських студентів і безпосередніх очевидців подій. Наступного дня він уточнив перелік осіб, яких просив допитати. До цього переліку увійшли Соломон Генсер, Олександр-Зенон Курбас (майбутній актор та режисер Лесь Курбас), Олександр Волинець, Андрій Рудий, Ілько Посьмітюх, Ян Худерський, Мойсей Френкль, Богдан Фуртак, Михайло Цап, Ілько Цьокан (згодом доктор права, відомий ще як старшина УСС та УГА), доктор Генрик Брулл, Юрій Танцаковський. Захист в особі Андрія Коса мав намір довести, що польські студенти та окремі працівники університету були озброєні револьверами й пістолетами, використовували заздалегідь підготовлені дерев’яні колоди як знаряддя нападу та першими розпочали застосування фізичної сили і вогнепальної зброї під час сутички 1 липня 1910 року. Суд відклав розгляд поданих клопотань до завершення допиту свідків обвинувачення.
Додатково доктор Андрій Кос планував з’ясувати обставини довкола того, що покійний лідер Українського Студентського Союзу, студент права Адам Коцко впав від пострілу, який зробила людина, яка була на польському боці поблизу маятникових дверей і стріляла в бік українців. Вагомою обставиною в подіях 1 липня 1910-го для Андрія Коса було і те, що підсудний Роман Леонтович (український студент) отримав поранення в коліно від пострілу, який виконала людина з польського боку і стріляла в українців. Для обґрунтування свого клопотання доктор Кос підкреслив, що українці не мали в планах нападати на університет і провели мирний мітинг, який тривав лише півгодини. Якби в українців був такий намір, то, на думку Андрія Коса, вони б на чолі з Кратом знищили актовий зал та портрети, які в ній були. Державний прокурор дав згоду на виклик перелічених Косом свідків опісля завершення доказового впровадження. Попередньо такі дії прокурор не погоджував, оскільки свідки могли послабити акт обвинувачення і підтвердити обставини, які навів доктор Кос. Адвокат також додав від себе, що кожного зі свідків можна буде допитати після вичерпання доказової бази.
Продовжуючи відстоювати українських студентів на суді у Львові, 17 червня 1911 р. Андрій Кос стосовно своїх клієнтів (студент Денис Сумик і ще 12 осіб) навів аргументи щодо того, що суд не навів жодного доказу про те, що вони брали участь в сутичках 1 липня 1910 р. Адвокат довів, що не має свідчень стосовно того, що українці мали револьвери і стріляли або розбивали щось в залах. Навіть якщо вони і стріляли, то, на думку доктора А. Коса, вони це робили з інстинкту самозбереження. На його думку, українці були б боягузами, якби, маючи револьвери, не відкрили вогонь у відповідь. Давши гостру критику методам слідства, яке, на його ж думку, не слід було і проводити, адвокат А. Кос заявив, що українська молодь у подіях 1 липня 1910 р. була піддана утискам. Свою промову він завершив словами: «За все це, — закінчив Кос, — честь тобі, українська молоде, і вдячність за те, що ти вчинила так, як учинила».
Відповідаючи на таку відверту промову, керуючий суддя Обертинський оголосив судову ухвалу, за якою на підставі § 236 Кримінального кодексу АвстроУгорщини було накладено на оборонця д-ра Андрія Коса грошовий штраф у розмірі 100 крон. Санкцію суду було накладено за вислів, де адвокат висловив пошану свою обвинуваченим за вчинення дій, за які вони були притягнені до кримінальної відповідальності. За версією суддів, тут вони побачили певну зневагу до себе, а тим самим образу належної поваги до їх роботи. Чи сплатив штраф доктор Кос — невідомо.
Судовий процес «101» завершився 4 липня 1911 року. Згідно з вироком суду, українські студенти були визнані винними у публічному насильстві та отримали різні терміни ув’язнення: 5 осіб строком на три місяці, 68 — на один місяць, а 26 — на 14 діб. Вирок було оголошено на підставі австрійського кримінального законодавства, зокрема за § 8 (публічне насильство) та § 85 п. б (ушкодження чужої власності). Як згадував у власній автобіографії один із засуджених до місяця тюрми Василь Порайко, через певний час українські адвокати оскаржили цей вирок. У результаті кожен із учасників мітингу 1 липня 1910 року у Львівському університеті отримав амністію, яку надав їм австро-угорський уряд. Схожим чином завершення антиукраїнського процесу згадував і інший засуджений — Климентій Коник.
Невдовзі після завершення процесу «101» його захисник, доктор Андрій Кос, менше ніж за місяць після оголошення вироку сам став об’єктом карного переслідування. 25 липня 1911 року наддніпрянська газета «Рада» повідомляла, що Львівський карний суд на підставі доповіді прокуратури розпочав кримінальне впровадження щодо Андрія Коса. Адвоката звинуватили у похвалянні караних вчинків, яке обвинувачення вбачало у його заключній захисній промові під час процесу «101». До цього доктор Кос уже проходив допит у цій справі в Калуші. Репресії влади проти колишнього депутата палати послів від 10-го виборчого округу газета розглядала як безпосередній наслідок процесу «101».
Після спроб влади залякати Андрія Коса за його участь у захисті своїх земляків на процесі «101» у Львові, після 1911-го в нього більше не було жодних гучних справ. Більшу частину свого часу він зосередив як на вирішенні поточних питань своїх клієнтів в повітових судах, так і на громадській активності в Калуській повітовій раді та на організаційній роботі у місцевій філії товариства «Просвіта». Канцелярія Коса у Калуші, яка працювала з 1896 по 1914-й рр., була чимось більшим, аніж прийомна для відвідувачів. Тут Кос був і захисником, і порадником, і народним месником, а комусь і духовним батьком. За життя його не люблю чиновники, сільські війти, але досі люблять і шанують ті, хто живе на вулиці Андрія Коса у мікрорайоні Хотінь у Калуші.
Останні роки життя доктора Андрія Коса були затьмарені важкими випробуваннями Першої світової війни, які його рідна Галичина взяла на себе однією з перших. З приходом російських окупаційних військ до Калуша восени 1914 року він відмовився від евакуації в тил й залишився в Калуші. Тут він продовжив гідно та безкомпромісно боронити права місцевого населення перед окупаційною адміністрацією. Окупанти не бажали мати в зайнятому ними місті опозиційного елемента і після численних доносів від чорносотенців Андрія Коса заарештували та інтернували. Попри шанси на звільнення завдяки клопотанням друзів, під час візиту генерал-губернатора графа Бобринського до Станиславова у лютому 1915 року д-р Кос гордо заявив йому в очі: «За що я тут сиджу, коли я винен, то повісьте мене, коли ж ні, то пустіть! Най жиє вільна незалежна Україна!». Після цього інциденту адвоката негайно відправили етапом до Росії, а згодом — на понад трирічне заслання до далекого Сибіру в Наримський край.
Підірване ще з молодих літ здоров’я та виснажливий сибірський клімат остаточно зломили організм доктора Коса. Після революції в Росії, Андрій Кос зміг повернутись до рідного Комарна, звідки він був родом. Великого захисника прав українців у Галичині не стало 25 березня 1918 року на 57-му році життя.
Завершуючи розповідь про одного з кращих галицьких адвокатів, про його тактику у процесі «101» у Львові (1911) слід сказати таке. Перше — Косова практика захисту полягала у невідступності від принципів права на ведення процесу українською. Друге — Андрій Кос не був ніколи маніпулятором, а був людиною, яка вміла оперувати фактами та аргументами. Його адвокатська тактика ґрунтувалася не на емоційних закликах, а на ретельному аналізі доказів, виявленні суперечностей у матеріалах слідства та послідовному відстоюванні процесуальних прав підзахисних. Третє — як теоретик, так і як практик, Андрій Кос прагнув не лише спростувати висунуті обвинувачення, а й продемонструвати політичний характер переслідування українського студентства в Галичині. Як колишній депутат Рейхсрату, Кос вміло зміг використати судову трибуну для захисту принципів законності, рівності перед законом і національної гідності українців. Такими адвокатами має пишатись уся Україна та й Галичина зокрема.
Андрій Бойда
Історик, лауреат літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини (2025), учасник Всеукраїнського проєкту «Історія адвокатури України» Центру досліджень адвокатури і права НААУ
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2026 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.