Конвенція і закон гарантують адвокату конфіденційні побачення, колонії – скло та обшук
Головна цитата
«Конвенція прямо зобов’язує держави забезпечити достатній простір для комунікації, що унеможливлює перехоплення змісту розмови чи документів», - заступник голови НААУ, РАУ В. Гвоздій
Однією із ключових особливостей професії адвоката є потреба конфіденційно спілкуватися з клієнтами. Відповідні гарантії діяльності, хоча й визнаються на законодавчому рівні, далеко не завжди забезпечуються тими, хто покликаний охороняти право.
Простір для спілкування
Визначаючи професійні права адвокатів, Рада Європи зобовʼязала країни, які підпишуть Конвенцію про захист професії адвоката, забезпечити адвокатам, у тому числі, можливість мати швидкий та вільний доступ до своїх клієнтів та потенційних клієнтів, навіть якщо ті позбавлені волі.
При цьому адвокати повинні мати можливість надавати клієнтам (потенційним клієнтам) юридичні консультації віч-на-віч при особистій зустрічі та конфіденційно спілкуватися будь-якими засобами та в будь-якій формі.
Заборонено зобовʼязувати адвокатів розголошувати, передавати або давати свідчення щодо будь-якої інформації або матеріалів, отриманих, прямо чи опосередковано, від клієнтів або потенційних клієнтів, а також щодо будь-якого обміну з ними та будь-яких матеріалів, підготовлених у зв'язку з таким обміном або веденням судових справ від їхнього імені (п. «c» ч.1, ч. 3 ст. 6 Конвенції).
У пояснювальному звіті до Конвенції акцентується увага на тому, що ці норми мають забезпечити, аби ніхто інший не міг почути або іншим чином зрозуміти те, про що говорять учасники конфіденційного спілкування - адвокати, клієнти або потенційні клієнти. Зрозуміло, це особливо важливо у місцях позбавлення волі. Втім, норма стосується всіх особистих зустрічей віч-на-віч, де б вони не відбувалися, включаючи обмін думками під час розгляду справи в суді.
Разом із тим, таке право не виключає нагляду, під час якого відповідальні особи все ж можуть бачити їх. Але не слухати про що йдеться! Отже, має бути забезпечено достатній простір для того, щоб адвокати могли розмовляти зі своїми клієнтами, не будучи підслуханими або записаними.
Зрозуміло, що у відносинах між адвокатом і клієнтом конфіденційність має ключове значення. Тому будь-які обмеження цього права повинні мати винятковий характер.
У Раді Європи виходять з того, що право на конфіденційність поширюється на будь-які засоби або форми комунікації (в тому числі, онлайн), незалежно від ініціатора таких зустрічей. Відкриття, читання, прослуховування або будь-яка інша форма перехоплення повідомлень виключені.
Хоча у деяких виняткових випадках це право не виключає підслуховування (перехоплення) в тих випадках, коли є обґрунтовані підстави підозрювати, що адвокат є учасником злочину або сприяв його вчиненню чи приховуванню. Однак у такому випадку повинні існувати достатні та адекватні гарантії проти свавілля, включаючи ефективний судовий контроль за втручанням у спілкування.
Що стосується збереження конфіденційності інформації або матеріалів, отриманих від клієнтів, то Конвенція вимагає, щоб від адвокатів не можна було вимагати їх розкриття та передачі. Більше того, не можна вимагати розкриття інформації про те, хто є клієнтами або потенційними клієнтами адвокатів.
Тлумачення Конвенції повʼязує аспекти цього права з поняттями професійної та адвокатської таємниці. Тим не менш, можливість втручання у виняткових випадках (які вже згадувалися вище) не виключається. Крім цього, існують заходи, спрямовані проти відмивання грошей та фінансування тероризму. В їх рамах на адвокатів може покладатися обов'язок повідомляти про підозри та надавати інформацію про клієнта відповідним органам.
Реалізація принципу
І такий підхід повною мірою вже відображено у національному законодавстві України.
Так, загальний принцип конфіденційності адвокатської діяльності закріплено у ст. 4 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адвокат присягає дотримуватися його, коли вступає в професію і складає присягу. А однією із гарантій діяльності закріплено заборону втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом (п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону).
Що стосується найбільш чутливого питання спілкування адвокатів з клієнтами у місцях несвободи, то його процедурні моменти виписані у ч. 3 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу. І тут варто відзначити, що законодавчі гарантії є досить широкими.
Для одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій засуджені за власною ініціативою, ініціативою родичів мають право на невідкладні побачення із адвокатами. При цьому без обмеження в часі та кількості (в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8:00 до 20:00).
Таке право мають усі засуджені незалежно від рівня безпеки колонії, в якій вони тримаються.
Декларується, що побачення є конфіденційними. Присутність на побаченні персоналу колонії можлива виключно за письмовою заявою адвоката або засудженого.
Аудіофіксація побачення прямо забороняється.
А от відеофіксація - здійснюється відкрито. При цьому засудженого та адвоката повідомляють про місце встановлення камери. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється. Окремо зазначається, що відеофіксація має здійснюватися у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються засуджений та адвокат. За будь-яких умов відеофіксація побачення має здійснюватися у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови.
Якщо ініціатором побачення є адвокат, але засуджений відмовляється від побачення, адміністрація колонії зобов’язана організувати таке побачення. Але у разі, коли засуджений особисто та безпосередньо повідомляє адвоката про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється. При цьому не є підставою для відмови адміністрації у побаченні наявність письмової відмови засудженого від такого побачення, якщо така відмова заявлена безпосередньо адвокату, що прибув до засудженого. Відмова з цієї підстави адміністрації установи у забезпеченні побачення тягне за собою відповідальність.
Важливо, що засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом у приміщенні без суцільного розмежувального скла.
Втілення на практиці
Якщо порівняти ці норми Кримінально-виконавчого кодексу з вимогами Конвенції про захист професії адвоката, можна дійти висновку, що українське законодавство не те що відповідає європейським стандартам, але навіть перевершує їх. Але, на жаль, далеко не завжди те, що прописано на папері, втілюється у життя.
На практиці адвокати часто стикаються з тим, що не можуть реалізувати право на конфіденційне побачення з клієнтом. Подекуди через те, що навіть відсутні відповідні для таких зустрічей кімнати. Адвокатів направляють до приміщень, які обладнані розмежуальним склом, а самі побачення відбувається в присутності працівника цієї установи.
Один із таких випадків нещодавно досліджувала Рада адвокатів України за зверненням адвокатки.
Вона за дорученням центру БПД прибула до виправної колонії на Житомирщині, аби провести конфіденційне побачення з засудженим. Адвокатка виконала всі передбачені законодавством умови: надала документи (включно з копією доручення та свідоцтвом адвоката) і письмово звернулася до адміністрації установи з проханням провести побачення без розмежувального скла.
Але після проходження контрольно-пропускного пункту їй повідомили, що зустріч можлива лише через скло у присутності інших осіб.
Побачення без скла, як можливу альтернативу, було запропоновано організувати за умови проведення її особистого огляду працівницею установи. Цікаво, що це подавалося як захід забезпечення безпеки самої адвокатки. Та відмовилася від принизливої пропозиції, пославшись на свій професійний статус та відсутність підстав для таких дій. Тоді представники колонії повідомили, що відмова від огляду унеможливлює зустріч із засудженим на конфіденційних умовах. Через це адвокатка не змогла провести заплановане спілкування та підписати з клієнтом необхідні документи.
Зрозуміло, що обговорення обставин справи клієнта і тактики його захисту у присутності службовця установи виконання покарання, а також передача через нього матеріалів і документів аж ніяк не гарантує конфіденційності спілкування, а відтак - грубо порушує конвенційні гарантії.
***
Отже, попри те, що українське законодавство в цій частині відповідає стандартам Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката, на практиці реалізація передбачених прав залишається вибірковою. Конвенція прямо зобов’язує держави забезпечити достатній простір для комунікації, що унеможливлює перехоплення змісту розмови чи документів. Закон також чітко вимагає забезпечення конфіденційного спілкування адвоката з клієнтом, у тому числі у місцях несвободи, без фізичних чи технічних перешкод, без підслуховування та сторонніх осіб.
Втім, у конкретному випадку адміністрація колонії не тільки не забезпечила такого простору, а й поставила адвокатку перед вибором: або погодитися на особистий обшук, або відмовитися від конфіденційної зустрічі з клієнтом. Нав’язування принизливих умов, відмова у доступі без законної підстави та зневага до адвокатської таємниці свідчать про системну проблему, що не обмежується окремим інцидентом. Це підтверджує необхідність не лише змін у правозастосовчій практиці, але й впровадження ефективних механізмів реагування на подібні порушення, аби гарантії, визначені законом і міжнародними актами, стали реальністю.
Валентин Гвоздій
заступник голови НААУ, РАУ
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.