10:53 Вт 15.12.20 | |
Адвокати долучилися до обговорення проблеми „викрадення” дітей одним із батьків та питання відповідального батьківства |
|
Представники НААУ – Голова Комітету з сімейного права Ганна Гаро, а також Голова Комітету з цивільного права та процесу Олег Простибоженко і член вищевказаних комітетів Світлана Савицька – взяли участь у першому засіданні робочої групи з удосконалення законодавства щодо забезпечення інтересів та прав дитини у випадку конфлікту між батьками щодо місця проживання дитини, участі в її вихованні. Захід відбувся в онлайн-форматі 10 грудня 2020 року при Міжвідомчій координаційній раді з питань правосуддя щодо неповнолітніх. На зустрічі розглянули проблему „викрадення” дітей одним із батьків, а також можливості вдосконалення законодавства щодо забезпечення прав дитини з урахуванням її потреб та найкращих інтересів, особливо у випадку конфлікту між батьками щодо місця проживання дитини та участі в її вихованні. Крім того, під час заходу обговорили також питання запровадження чіткого поняття «викрадення дитини одним із батьків», проаналізували можливі засоби для запобіганню такому явищу й дієвого реагування на випадки „викрадення” дитини одним із батьків. Так, Олег Простибоженко під час виступу запропонував, щоб питання швидкого та якісного реагування на самочинне переміщення дитини одним із батьків вирішувалося судом у межах інституту забезпечення позову в цивільному процесі. Це, наприклад, може відбуватися шляхом установлення місця проживання дитини на час розгляду судом справи про визначення місця проживання дитини чи участі в її вихованні. Такий підхід дозволить забезпечити швидке ухвалення судового рішення, яке підлягатиме примусовому виконанню. Також доповідач акцентував увагу на необхідності одночасного вирішення одним судом усіх питань батьківської відповідальності, а саме: визначення місця проживання та встановлення графіку спілкування дитини з кожним із батьків. При цьому, він зазначив, що врегулювання лише одного з питань призведе до порушення балансу інтересів між батьками. Наприкінці виступу О. Простибоженко вніс пропозицію посилити кримінальну відповідальність саме за невиконання судових рішень щодо батьківської відповідальності, оскільки йдеться про порушення прав й інтересів дитини. Із цією метою спікер запропонував виділити в окрему частину в межах ст. 372 КК України новий склад злочину. Відомо, що нині в ч. 1 статті 162 Сімейного кодексу України вживається термін „викрадення дитини” і розглядається як один із способів самочинної зміни місця проживання дитини, тобто означає неправомірну, без згоди другого з батьків чи інших осіб, із якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), у якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, зміну її місця проживання. Разом з тим чинне законодавство не передбачає кримінальної відповідальності за „викрадення” одним із батьків власної дитини, виходячи з постулату про неможливість викрадення одним із батьків своєї власної дитини. Члени Комітетів НААУ із сімейного права, із цивільного права та процесу раніше опрацьовували це питання та подавали свої зауваження й пропозиції до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення місця проживання дитини в безспірному порядку» (реєстр. № 4154 від 25.09.2020 року), у якому розглядаються такі ж питання. Текст і фото підготовлені командою координатора комітетів НААУ |
|
© 2024 Unba.org.ua Всі права захищені |