Чи може суд обмежити стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 1 роком
Головна цитата
«Якщо тривалий час розгляду та відкладення засідань відбувалися не з вини працівника, то підстав для зменшення розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає», - адвокат Г. Лисенко
Розгляд трудових справ у суді в середньому триває від 1 до 2 років. І часто представники роботодавців заявляють у суді вимоги про зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з посиланням на те, що справа розглядається довше ніж 1 рік. Коли суд може обмежити строк стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і яка актуальна судова практика із цього питання?
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вимушений прогул — це час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, внаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов’язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця (таке поняття дав Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі № 708/447/23).
Отже, суд може обмежити нарахування середнього заробітку одним роком лише в тому разі, якщо одночасно дотримано дві умови:
— судова трудова справа розглядається у суді понад один рік;
— затягування розгляду справи відбувалося саме з вини працівника.
Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі № 708/447/23 вказав, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов’язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість належним чином реалізовувати працівником своє право на працю. За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП і вони не підлягають розширеному тлумаченню. Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов’язків, внаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.
Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 у справі № 522/7990/17 вказав, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.
У постановах Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 234/15372/17 та від 05.01.2024 у справі № 204/8655/21, у справі № 132/3064/21 від 20.03.2024 викладено такі висновки:
— оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року і в цьому не було вини працівника;
— при частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена;
— висновок суду про наявність вини працівника (не з’являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.
Верховний Суд у постанові від 25.10.2023 у справі № 209/2875/21 вказував, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Так, принцип добросовісності — це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб’єктів при виконанні своїх юридичних обов’язків і здійсненні своїх суб’єктивних прав. У суб’єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб’єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов’язків.
Отже, хоч КЗпП не містить визначення, в чому полягає вина працівника щодо затягування судового розгляду, суди вже визначили, що така вина може полягати у безпідставному нез’явленні на судове засідання працівника або його представника, дії щодо зволікання розгляду справи (безпідставні заява та клопотання тощо).
Але якщо тривалий час розгляду та відкладення засідань відбувалися не з вини працівника, то підстав для зменшення розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.
.jpg)
Ганна Лисенко
членкиня Ради Комітету НААУ з питань трудового права
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.