Обережніше з відмовою! Чому не варто ігнорувати запит податкових органів

Права контролюючих органів

Права контролюючих органів передбачені ст.20 Податкового кодексу.

Зокрема, пп.20.1.2 ПК передбачено, що для здійснення функцій, визначених законом, податкові органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Зазначені права податкових органів корелюють із відповідними обов’язками платника податку, які передбачені у ст.16 ПК. Зокрема, через приписи пп.16.1.5 та 16.1.7 платник зобов’язаний:

- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші  документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, і підстави для їх надання;

- подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Що має вказуватися у вимозі?

Платники податків мають обов’язково звертати увагу на ключовий момент, передбачений у пп.16.1.5 — належним чином оформлену письмову вимогу.

Належним чином оформленою письмова вимога вважається тоді, коли дотримано всі приписи п.73.3 ПК та пп.9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1245. Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у постанові від 7.12.2021 у справі № 813/2994/17.

Пунктом 73.3 ПК визначено, що контролюючі органи (до них належать податкові і митні) мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік і підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документальне підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, і перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Якщо з підписантом і печаткою все більш-менш зрозуміло та відповідає нормам ПК, то з підставами для надсилання запиту, переліком інформації та переліком документів не все так однозначно.

Які підстави для запиту?

Підпунктом 73.3.1 ПК передбачений виключний перелік з 9 підстав для надсилання запиту. Найчастіше на практиці зустрічаються такі:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з обов’язковим зазначенням таких фактів у запиті;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;

4) у разі проведення зустрічної звірки;

5) в інших випадках, визначених цим кодексом.

Зазвичай податкові органи не зазначають конкретно, які саме були виявлені факти чи результати аналізу податкової інформації, а просто копіюють окремі вищенаведені підпункти у свій запит. Хоча ПК прямо зазначає про це — «із обов’язковим зазначенням таких фактів у запиті» (п.1 пп.73.3.1).

Наприклад, в одному із запитів, надісланих платнику в червні поточного року, податковий орган зазначив: «у зв’язку із перевіркою відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, виявлені факти, що свідчать про порушення пп.2 п.291.4 ст.291 ПК фізичною особою-підприємцем».

В обґрунтуванні підстав для надсилання запиту податковим органом не зазначено, які саме виявлені факти, що свідчать про порушення пп.2 п.291.4 ПК, і в чому вони полягають, що суперечить вимогам пп.1 пп.73.3.1 ПК.

Коли можна відмовити в наданні інформації?

Але не можна сказати, що всі запити пишуться за одним зразком. Зазвичай податківці через завантаженість не мають достатньо часу для вивчення кожного окремого питання та підготовлення обґрунтованого запиту. Такий підхід грає на користь платника та дозволяє підготувати відповідь — законодавчо обґрунтовану відмову в наданні запитуваної податкової інформації та її документального підтвердження.

Ще більше здивування при вивченні запитів викликає перелік інформації та документів, які пропонується надати. Якщо розбирати вищенаведений приклад, то податковий орган на підтвердження отриманих доходів просить надати: первинні документи щодо придбання (одержання) товарів (робіт, послуг), накладні; наявність виробничих потужностей, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; розрахункові документи — платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення; стан кредиторської чи дебіторської заборгованостей. Перелічені документи та інформація жодним чином не можуть підтвердити чи спростувати отримання доходу платником, а отже, в їх наданні немає сенсу.

Крім того, нормою прямої дії пп.73.3.4 ПК передбачено, що у разі, якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим — п’ятим п.73.3 ст.73 цього кодексу, платник звільняється від обов’язку надання відповіді на такий запит.

Але коли податковий орган зазначає підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує, у платника відсутні підстави для ненадання відповіді на такий запит.

Наприклад, якщо у запиті відображено відомості про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства у взаємовідносинах із вказаними у запитах контрагентами, інформацію про опрацьовану податковим органом податкову інформацію, отриману від інших (конкретно визначених в кожному запиті) податкових органів, аналіз показників у податкових деклараціях позивача з ПДВ за відповідні періоди тощо, то такі запити містять обґрунтовані підстави для їх надіслання. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об’єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Проте з ненаданням відповіді на запит треба бути дуже обережним, оскільки відповідно до пп.78.1.1 ПК, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: …якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Алгоритм дій платника

Отже, підсумовуючи наведене, алгоритм дій у разі отримання запиту має бути таким.

1. Зареєструвати запит, зазначивши дату фактичного отримання в журналі реєстрації вхідної кореспонденції (за наявності), зберігати конверт зі штрих-кодом, що дасть змогу надалі перевірити та довести фактичне отримання запиту платником податку. Згідно до пп. 73.3.3 ПКУ, надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) потрібно протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; у разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу — протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

2. Визначити кінцеву дату надання відповіді на запит і контролювати надсилання відповіді на запит.

3. Перевірити запит на наявність формальних ознак – вихідний номер (штрих-код), дату, повноваження підписанта, наявність печатки.

4. Перевірити запит на наявність підстав для надсилання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує.

5. Прийняти управлінське рішення щодо надання або ненадання переліку інформації, яка запитується, і переліку документів, які пропонується надати.

6. Підготувати відповідь на запит і направити до податкового органу з дотриманням відповідних строків.

Матеріал опубліковано у виданні «Закон і Бізнес»

Автор публікації: Дмитро Хуторний

Дмитро Хуторний

адвокат, заступник голови Комітету НААУ з питань адвокатської практики