Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - «Першочергові» права захисників України на землю: на роздоріжжі законодавчих ініціатив

Війна рф проти України насправді триває з 2014 року, а її повномасштабні наслідки кожен українець і світ можуть наочно бачити та аналізувати вже понад рік.

Масштаб трагедії вимірюється не лише катастрофічними збитками, завданими інфраструктурі України (станом на січень 2023 року загальна сума задокументованих збитків внаслідок повномасштабного вторгнення оцінюється в $140,2 млрд (за відновною вартістю) за даними проєкту damaged.in.ua, який реалізується KSE Institute (аналітичним центром при Київській школі економіки) за підтримки Офісу Президента України, Міністерства економіки, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Міністерства інфраструктури та Міністерства розвитку громад та територій), але й численними жертвами серед військових та цивільного населення.

Щоденна протидія ворогу, яка спочатку мала назву Антитерористична операція на сході України (АТО) (з 14 квітня 2014 року по 30 квітня 2018 року), в подальшому Операція Об’єднаних сил (ООС) (тривала з 30 квітня 2018 року по 24 лютого 2022 року року) і на теперішній час власне має назву «повномасштабна війна». Така її ознака, як «повномасштабність», призвела до загальної мобілізації, результатом якої стало стрімке зростання загальної кількості учасників бойових дій (УБД), права яких врегульовані нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а набуття статусу УБД — постановою Кабінету Міністрів України № 413.

Так, за даними, внесеними до Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції та осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, станом на 01.01.2023 загальна кількість мобілізованих в країні становить 455 228 осіб.

ПРАВА НА ЗЕМЛЮ ЗА ЗАКОНАМИ УКРАЇНИ № 2011 ТА № 3551

У ст. 17 Конституції України наголошується на тому, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

При цьому деталізують цю норму вже два спеціальних закони України:

— від 20.12.91 № 2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

— від 22.10.93 № 3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону № 2011 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку.

Органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України — громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК — сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому п. 14 ч. 1 ст. 12 закону № 3551 передбачено, що учасникам бойових дій (ст. 5, 6) надаються такі пільги, зокрема першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Також згідно з абз. 2 п. 15 ч. 1 ст. 15 Закону № 3551 сім’ям загиблих (померлих) ветеранів війни (ст. 10) та сім’ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (ст. 101) надаються такі пільги, зокрема земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ЗК — громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 121 ЗК — громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, в таких розмірах: для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара.

Згідно з ч. 1 ст. 36 ЗК — громадянам або їх об’єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Така норма виключає безоплатну приватизацію земельної ділянки для городництва.

Першочергові права при цьому не виключають можливість реалізувати права на інші за цільовим призначенням земельні ділянки, норми безоплатної приватизації яких закріплені в ст. 121 ЗК, не в першочерговому порядку і маючи статус громадянина України.

Для розуміння «першочерговості відведення» варто акцентувати увагу на приписах розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», пунктом 4 якого рекомендовано органам місцевого самоврядування:

— розміщувати на власних офіційних вебсайтах інформацію про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім’ям загиблих учасників антитерористичної операції;

— розглядати в першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок;

— надавати в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідну інформацію Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Також розпорядженням КМУ № 898-р рекомендовано здійснити ряд дій для сприяння у першочерговому виділенні земельних ділянок безпосередньо Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру України, а також Міністерству аграрної політики та продовольства України разом з Національною академією аграрних наук. Мова йде про те, що Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Національною академією аграрних наук у місячний строк (з дати прийняття розпорядження) вжити заходів до проведення інвентаризації земель, що перебувають у користуванні підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міністерства (перебувають у віданні Академії), та визначення таких, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім’ям загиблих учасників антитерористичної операції, та подати відповідну інформацію Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру.

Розпорядження КМУ № 898-р хоча і залишається чинним на цей час, але потребує внесення змін. Зокрема, статус учасника бойових дій мають і відповідно мають першочергове право на землю особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, що корелюється з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Окрім того, передбачалось прийняття Верховною Радою України «Проєкту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення права працівників державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю)» № 3012-2 від 29.05.2020 р. (на цей час включено до порядку денного дев’ятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання за № 2911-ІХ від 07.02.2023 р.).

Проєктом закону пропонується встановити наступний порядок приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій.

1. Встановлюються правила, за яких приватизації підлягають лише землі державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій.

2. Запроваджуються норми, за якими приватизація земель сільськогосподарських підприємств може здійснюватися як у процесі приватизації самих підприємств, так і без прийняття рішення про їх приватизацію, на підставі рішення органу, до сфери управління якого належить підприємство, а також при ліквідації підприємств.

3. Установлення, що при приватизації земель підприємств здійснюється наступний розподіл їх сільськогосподарських угідь: — до 40 % земель розподіляється між працівниками підприємства та пенсіонерами з їх числа, працівниками державних і комунальних закладів соціальної сфери села (при цьому площа земель, що передається у власність одного працівника підприємства або пенсіонера з числа колишніх працівників підприємств визначається у розмірі середнього розміру земельної частки (паю) по району, а для працівників закладів соціальної сфери не може перевищувати 2 га);

— до 20 % земель передаються у власність учасникам бойових дій для ведення особистого селянського господарства (при цьому площа земель, що передається у власність однієї особи, не може перевищувати 2 га);

— не менше 40 % передаються в оренду на земельних торгах (крім випадків приватизації земель підприємств у зв’язку з приватизацією самих підприємств).

У випадку приватизації земель підприємств у зв’язку з приватизацією самих підприємств, землі, які залишились після розподілу між працівниками підприємства, працівниками державних і комунальних закладів соціальної сфери села та учасниками бойових дій, передаються в оренду на 50 років господарському товариству, у яке перетворюється підприємство.

3. Несільськогосподарські угіддя та землі несільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні підприємства при його ліквідації передаються до комунальної власності територіальних громад за місцем їх розташування.

У зв’язку з набуттям чинності нормами Закону України від 28.04.2021 № 1423 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», відбулися суттєві зміни в земельному законодавстві України, які вплинули на повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (окрім тих земель, користувачем яких є державні підприємства), що перейшли з 28.05.2021 від територіальних органів Держгеокадастру в областях до нових розпорядників — територіальних громад (сільських, селищних, міських рад).

58) у розділі X «Перехідні положення»: доповнено пунктом 24 такого змісту:

24. «...Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом...».

До того ж вказаним пунктом передбачається, що:

«...Особи, які отримали дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов’язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об’єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані...».

На сьогодні територіальні органи Держгеокадастру в областях є розпорядниками земель сільськогосподарського призначення державної власності згідно з приписами ч. 4 ст. 122 та з урахуванням приписів ст. 25 ЗК, тобто передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність певним категоріям громадянам лише у разі приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, і серед таких категорій учасники бойових дій відсутні.

Лідерами серед областей стали Київська, Вінницька та Харківська області. При цьому кількість дозволів на розроблення документації із землеустрою дорівнювала 260 тис. шт., тобто 80 тис. земельних ділянок станом на 21.05.2021 залишались не переданими головними управліннями Держгеокадастру в областях учасникам бойових дій (АТО/ООС) в приватну власність і мали бути в подальшому передані органами місцевого самоврядування до 01 січня 2023 року виключно їм як таким особам, яким були надані дозволи.

ДОРОЖНЯ КАРТА БЕЗОПЛАТНОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЛІ

Актуальна процедура приватизації землі (шляхом розробки документації із землеустрою — проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) передбачає такі етапи:

— надання дозволу на розробку документації із землеустрою (ч. 6 ст. 118 ЗК);

— розробка землевпорядної документації (Закон України від 22.05.2003 № 858 «Про землеустрій»);

— реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ст. 21, 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613 «Про Державний земельний кадастр», п. 107 — 112 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051);

— затвердження документації із землеустрою (ч. 9 ст. 118 ЗК);

— реєстрація права власності на земельну ділянку (ст. 125, 126 ЗК). Реєстрація права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до норм Закону України від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.

З набранням чинності Законом України від 28.04.2021 № 1423 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» виключені норми, які передбачали погодження документації із землеустрою (проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок), в якому відмовляється у разі невідповідності її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ст. 186 ЗК) та проведення державної експертизи землевпорядної документації, що передбачала оцінку дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проєктних рішень (ст. 32 ЗК від 17.06.2004 № 1808 «Про державну експертизу землевпорядної документації»).

Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом (п.п. 5 п. 27 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Наприклад, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо (ч. 3 ст. 35 ЗК); на земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди (ч. 3 ст. 36 ЗК); до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать ... жилі будинки, господарські будівлі та споруди ... інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку (ч. 1 ст. 6 Закону України від 15.05.2003 № 742 «Про особисте селянське господарство») тощо.

АЛЬТЕРНАТИВА БЕЗОПЛАТНІЙ ПРИВАТИЗАЦІЇ НА ЗЕМЛЮ Є?

Розуміючи, що земельний банк вільних земель запасу є вкрай обмеженим, а кількість військовослужбовців, а тим більше учасників бойових дій постійно невпинно зростає, законотворцем ще у 2017 — 2018 роках було зареєстровано у Верховній Раді Україні два проєкти законів України, які мали б стати альтернативою для реалізації першочергового права на землю шляхом отримання взамін реалізованого права власності на земельну ділянку грошової компенсації:

— проєкт Закону України № 6605 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо гарантій забезпечення земельними ділянками ветеранів війни», у якому має бути врегульовано розмір грошової компенсації, який визначається за середньою (базовою) вартістю одного кв. м земель населених пунктів (за показниками з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів) та нормативної грошової оцінки 1 га с/г угідь у середньому по Україні;

— проєкт Закону України № 7511 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гарантій реалізації учасниками бойових дій та осіб, прирівняних до них, в тому числі учасниками антитерористичної операції, Революції Гідності та їх сім’ями пільг на одержання земельних ділянок, а також припинення корупційних зловживань у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності», який має врегулювати механізм визначення розміру грошової компенсації, який унеможливить корупційні ризики, зниження або завищення розміру виплати на земельну ділянку та надасть можливість виплачувати однакову грошову компенсацію кожному громадянину незалежно від його місця реєстрації чи проживання.

Однак зазначені механізми компенсації за нереалізоване першочергове право на землю залишились лише проєктами законів України.

Натомість, на офіційній сторінці Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики ми можемо бачити зареєстровані останнім часом такі проєкти законів України: № 8366, № 8366-1 «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо відновлення прав деяких категорій громадян на приватизацію земельних ділянок під час дії правового режиму воєнного стану на території України» та № 9086, № 9086-1 «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо вилучення земель, які не використовуються за призначенням державними сільськогосподарськими підприємствами, установами, організаціями, що не здійснюють свою господарську діяльність в установленому порядку, та передачі громадам для облаштування спортивно-оздоровчих парків, будівництва спортивно-оздоровчої інфраструктури, реабілітаційних центрів, виділення земельних ділянок учасникам бойових дій», в пояснювальних записках до перших двох значиться «... Одним з проявів підтримки для тих учасників війни проти росії, які мають право на приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, має стати і законодавче забезпечення їм права на приватизацію таких земельних ділянок навіть в умовах воєнного стану ...», в пояснювальних записках до інших двох проєктів законів вказано «... надати можливість органам місцевого самоврядування самостійного ініціювати вилучення таких земельних ділянок у державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій шляхом подання пропозиції до органу, який здійснює розпорядження земельними ділянками, з відповідним обґрунтуванням у вигляді можливих проєктів облаштування спортивно-оздоровчих парків, будівництва спортивно-оздоровчих об’єктів, реабілітаційно-спортивних центрів та супутньої інфраструктури або переліку учасників бойових дій, яким земельні ділянки можуть бути виділені для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Підпунктом 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Водночас, згідно із змінами до вказаного пункту, внесеними Законом України від 19.10.2022 № 2698 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Переважно вказану норму доводиться застосовувати в контексті таких позовних вимог:

1) про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду у визначені ЗК строки клопотань про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою або про затвердження проєкту землеустрою;

2) про оскарження відмов суб’єкта владних повноважень у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою / затвердженні проєкту землеустрою.

У питанні визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду вказаних клопотань у строки, визначені ЗК, судова практика зводиться до того, що бездіяльність суб’єкта владних повноважень, яка полягає у неприйнятті рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки не відповідає критерію правомірності, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Подібна позиція під час розгляду бездіяльності щодо затвердження проєкту землеустрою висловлена Волинським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 140/5459/2265.

Неодноманітність застосування п.п. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК судами першої інстанції виникла у питанні ефективного захисту порушеного права особи, стосовно якої допущено наведену вище бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Так, у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 у справі № 140/5459/22 зобов’язано міську раду повторно розглянути заяву позивача про затвердження проєкту землеустрою.

Водночас суд вказав, що, враховуючи, що законодавцем встановлені обмеження на розпорядження земельними ділянками та визначено особливості регулювання земельних відносин у період воєнного стану, і це позбавляє можливості прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою, зазначене може бути підставою для звернення до суду в порядку ст. 378 КАС щодо відстрочення виконання судового рішення у випадку набрання ним законної сили.

Натомість у справі № 400/3991/22 Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням визнав протиправною землеустрою та зобов’язав суб’єкта владних повноважень розглянути відповідне клопотання та прийняти рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК.

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 378 КАС.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 залишено без задоволення вказану заяву, що мотивовано тим, що однією з підстав для задоволення судом позову була та підстава, що у період дії воєнного стану боржник не лише не позбавлений повноважень щодо розгляду відповідних клопотань, а навпаки він зобов’язаний розглядати їх у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 118 ЗК. Таким чином, у разі надходження в період дії воєнного стану до сільської, селищної чи міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, на думку суду, відповідна сільська, селищна чи міська рада зобов’язана розглянути таке клопотання у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 118 ЗК, та прийняти на пленарному засіданні рішення про відмову в надані такого дозволу на підставі пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК та інших підстав (у разі їх наявності). Відтак представник стягувачки не надав, а суд не встановив конкретні існуючі, об’єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Ще один варіант свого бачення застосування пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК продемонстрував Львівський окружний адміністративний суд, вирішуючи справу № 380/9782/2267.

У рішенні від 23.11.2022 у вказаній справі суд визнав протиправною бездіяльність міської ради щодо нерозгляду клопотання про затвердження проєкту землеустрою та зобов’язав її розглянути у двотижневий строк після закінчення в Україні воєнного стану відповідне клопотання.

Варто зазначити, що у всіх наведених вище справах суди брали до уваги дату клопотання, а саме те, подано воно до введення військового стану або після його введення.

У постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі № 120/18862/21-а надавалася оцінка правомірності відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про відстрочення виконання судового рішення через вищенаведену законодавчу заборону суб’єкту владних повноважень надавати дозволи, затверджувати проєкти землеустрою та надавати у власність земельні ділянки.

У вказаній справі суд апеляційної інстанції підтримав висновки окружного адміністративного суду та наголосив, що той факт, що позитивне для позивачки рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не може бути ухвалене радою з огляду на заборону, встановлену від 24.03.2022 № 2145 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»16, на думку суду, не є перешкодою для повторного розгляду відповідачем клопотання позивачки на виконання покладеного судовим рішенням обов’язку. Адже, враховуючи дискреційність повноважень відповідача, результати такого розгляду не виключають прийняття рішення про відмову в наданні відповідного дозволу із законних підстав.

Водночас за відсутності законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідач не позбавлений можливості самостійно відтермінувати прийняття позитивного рішення до закінчення воєнного стану. Зрештою, навіть у випадку відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з мотивів існування заборони, встановленої Законом № 2145, позивачка не буде позбавлена права повторно звернутися до органу місцевого самоврядування із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або ж, у разі незгоди, оскаржити таку відмову до суду. З наведеної судової практики можна констатувати єдність судів у підходах щодо визначення бездіяльності суб’єкта владних повноважень, який не приймає рішень у порядку ст. 118 або 186 ЗК, водночас питання ефективного судового захисту у цих справах залишається відкритим. Також потребує формування єдиної судової практики у питанні вирішення клопотань про відстрочення виконання судових рішень у вказаній категорії справ.

Стосовно рішень суб’єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу / затвердженні проєкту землеустрою у період дії воєнного стану, судова практика є більш сталою.

У справі № 380/15190/22 предметом позову було рішення селищної ради від 11.08.2022 «Про відмову у затвердженні проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», в якому підставою для відмови визначено те, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 23.12.2022 відмовив у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування вказаного рішення, мотивуючи це тим, що затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є єдиною та нерозривною дією, яка викладається у відповідному рішенні органу місцевого самоврядування.

Суд звернув увагу, що п.п. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК чітко передбачено заборону для відповідача у передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність на час дії воєнного стану і зробив висновок про правомірність відмови селищної ради у затвердженні проєкту землеустрою.

У справі № 440/6055/22, де оскаржувалося рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, Полтавський окружний адміністративний суд відмовив у позові, посилаючись на те, що на час воєнного стану надання дозволів на розроблення проєктів документації з безоплатної приватизації прямо заборонено.

Норма п.п. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК досить чітка, зрозуміла та категорична. Таким чином, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 260/2632/22 наголошено на тому, що Закон встановлює беззаперечну заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки. Законодавцем не було встановлено, у якій формі зазначена заборона повинна бути виражена під час розгляду спірного питання, тому відмова у затвердженні проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі рішення компетентного органу є матеріальним вираженням такої заборони.

Отже, суди переважно стають на позицію того, що положення п.п. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК є додатковою законодавчою підставою для відмови у наданні дозволів на розробку проєктів землеустрою або затвердження проєктів землеустрою та надання земельних ділянок у власність.

Війна, на жаль, триває, гинуть кращі з кращих…

Законотворець має визначитись з вектором законопроєктної діяльності в частині реалізації прав на землю захисників і захисниць, які обов’язково повернуться.

Держава має забезпечити гідний рівень реалізації і захисту прав на землю бійців, які поклали здоров’я і життя на захист кожного метру рідної землі.

Костянтин Рибалко

голова Комітету земельного та аграрного права при Раді адвокатів Харківської області

	15:21 Вт 13.06.23
«Першочергові» права захисників України на землю: на роздоріжжі законодавчих ініціатив
Головна цитата Питання реалізації прав УБД на землю залишається актуальним і одночасно складним з точки зору фактичної реалізації, що обумовлено обмеженістю такого національного багатства, як земля, і спонукає до пошуку балансу між економічним і соціальним. Такий баланс бажано знайти і завдяки законодавчим ініціативам, багато з яких так, на жаль, і не втілюється в життя. Про це детальніше в статті. Війна рф проти України насправді триває з 2014 року, а її повномасштабні наслідки кожен українець і світ можуть наочно бачити та аналізувати вже понад рік. Масштаб трагедії вимірюється не лише катастрофічними збитками, завданими інфраструктурі України (станом на січень 2023 року загальна сума задокументованих збитків внаслідок повномасштабного вторгнення оцінюється в $140,2 млрд (за відновною вартістю) за даними проєкту damaged.in.ua, який реалізується KSE Institute (аналітичним центром при Київській школі економіки) за підтримки Офісу Президента України, Міністерства економіки, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Міністерства інфраструктури та Міністерства розвитку громад та територій), але й численними жертвами серед військових та цивільного населення. Щоденна протидія ворогу, яка спочатку мала назву Антитерористична операція на сході України (АТО) (з 14 квітня 2014 року по 30 квітня 2018 року), в подальшому Операція Об’єднаних сил (ООС) (тривала з 30 квітня 2018 року по 24 лютого 2022 року року) і на теперішній час власне має назву «повномасштабна війна». Така її ознака, як «повномасштабність», призвела до загальної мобілізації, результатом якої стало стрімке зростання загальної кількості учасників бойових дій (УБД), права яких врегульовані нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а набуття статусу УБД — постановою Кабінету Міністрів України № 413. Так, за даними, внесеними до Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції та осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, станом на 01.01.2023 загальна кількість мобілізованих в країні становить 455 228 осіб. ПРАВА НА ЗЕМЛЮ ЗА ЗАКОНАМИ УКРАЇНИ № 2011 ТА № 3551 У ст. 17 Конституції України наголошується на тому, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. При цьому деталізують цю норму вже два спеціальних закони України: — від 20.12.91 № 2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та — від 22.10.93 № 3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так, відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону № 2011 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку. Органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки. *Важливо!* Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України — громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара. Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК — сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. При цьому п. 14 ч. 1 ст. 12 закону № 3551 передбачено, що учасникам бойових дій (ст. 5, 6) надаються такі пільги, зокрема першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Також згідно з абз. 2 п. 15 ч. 1 ст. 15 Закону № 3551 сім’ям загиблих (померлих) ветеранів війни (ст. 10) та сім’ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (ст. 101) надаються такі пільги, зокрема земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку. *Важливо!* Згідно з ч. 1 ст. 35 ЗК — громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 121 ЗК — громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, в таких розмірах: для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара. Згідно з ч. 1 ст. 36 ЗК — громадянам або їх об’єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Така норма виключає безоплатну приватизацію земельної ділянки для городництва. Першочергові права при цьому не виключають можливість реалізувати права на інші за цільовим призначенням земельні ділянки, норми безоплатної приватизації яких закріплені в ст. 121 ЗК, не в першочерговому порядку і маючи статус громадянина України. Для розуміння «першочерговості відведення» варто акцентувати увагу на приписах розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», пунктом 4 якого рекомендовано органам місцевого самоврядування: — розміщувати на власних офіційних вебсайтах інформацію про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім’ям загиблих учасників антитерористичної операції; — розглядати в першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; — надавати в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідну інформацію Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Також розпорядженням КМУ № 898-р рекомендовано здійснити ряд дій для сприяння у першочерговому виділенні земельних ділянок безпосередньо Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру України, а також Міністерству аграрної політики та продовольства України разом з Національною академією аграрних наук. Мова йде про те, що Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Національною академією аграрних наук у місячний строк (з дати прийняття розпорядження) вжити заходів до проведення інвентаризації земель, що перебувають у користуванні підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міністерства (перебувають у віданні Академії), та визначення таких, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім’ям загиблих учасників антитерористичної операції, та подати відповідну інформацію Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру. *Важливо!* Розпорядження КМУ № 898-р хоча і залишається чинним на цей час, але потребує внесення змін. Зокрема, статус учасника бойових дій мають і відповідно мають першочергове право на землю особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, що корелюється з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413. Окрім того, передбачалось прийняття Верховною Радою України «Проєкту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення права працівників державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю)» № 3012-2 від 29.05.2020 р. (на цей час включено до порядку денного дев’ятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання за № 2911-ІХ від 07.02.2023 р.). Проєктом закону пропонується встановити наступний порядок приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій. 1. Встановлюються правила, за яких приватизації підлягають лише землі державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій. 2. Запроваджуються норми, за якими приватизація земель сільськогосподарських підприємств може здійснюватися як у процесі приватизації самих підприємств, так і без прийняття рішення про їх приватизацію, на підставі рішення органу, до сфери управління якого належить підприємство, а також при ліквідації підприємств. 3. Установлення, що при приватизації земель підприємств здійснюється наступний розподіл їх сільськогосподарських угідь: — до 40 % земель розподіляється між працівниками підприємства та пенсіонерами з їх числа, працівниками державних і комунальних закладів соціальної сфери села (при цьому площа земель, що передається у власність одного працівника підприємства або пенсіонера з числа колишніх працівників підприємств визначається у розмірі середнього розміру земельної частки (паю) по району, а для працівників закладів соціальної сфери не може перевищувати 2 га); — до 20 % земель передаються у власність учасникам бойових дій для ведення особистого селянського господарства (при цьому площа земель, що передається у власність однієї особи, не може перевищувати 2 га); — не менше 40 % передаються в оренду на земельних торгах (крім випадків приватизації земель підприємств у зв’язку з приватизацією самих підприємств). У випадку приватизації земель підприємств у зв’язку з приватизацією самих підприємств, землі, які залишились після розподілу між працівниками підприємства, працівниками державних і комунальних закладів соціальної сфери села та учасниками бойових дій, передаються в оренду на 50 років господарському товариству, у яке перетворюється підприємство. 3. Несільськогосподарські угіддя та землі несільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні підприємства при його ліквідації передаються до комунальної власності територіальних громад за місцем їх розташування. ВСІ ШЛЯХИ ВЕДУТЬ ДО РАД У зв’язку з набуттям чинності нормами Закону України від 28.04.2021 № 1423 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», відбулися суттєві зміни в земельному законодавстві України, які вплинули на повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (окрім тих земель, користувачем яких є державні підприємства), що перейшли з 28.05.2021 від територіальних органів Держгеокадастру в областях до нових розпорядників — територіальних громад (сільських, селищних, міських рад). Зокрема, Законом № 1423 встановлено: 58) у розділі X «Перехідні положення»: доповнено пунктом 24 такого змісту: 24. «...Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом...». До того ж вказаним пунктом передбачається, що: «...Особи, які отримали дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов’язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об’єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані...». На сьогодні територіальні органи Держгеокадастру в областях є розпорядниками земель сільськогосподарського призначення державної власності згідно з приписами ч. 4 ст. 122 та з урахуванням приписів ст. 25 ЗК, тобто передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність певним категоріям громадянам лише у разі приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, і серед таких категорій учасники бойових дій відсутні. *Важливо!* Станом на 21 травня 2021 року головними управліннями Держгеокадастру в областях учасникам бойових дій (АТО/ООС) передано у приватну власність 180 тис. земельних ділянок загальною площею 261,8 тис. га із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Лідерами серед областей стали Київська, Вінницька та Харківська області. При цьому кількість дозволів на розроблення документації із землеустрою дорівнювала 260 тис. шт., тобто 80 тис. земельних ділянок станом на 21.05.2021 залишались не переданими головними управліннями Держгеокадастру в областях учасникам бойових дій (АТО/ООС) в приватну власність і мали бути в подальшому передані органами місцевого самоврядування до 01 січня 2023 року виключно їм як таким особам, яким були надані дозволи. ДОРОЖНЯ КАРТА БЕЗОПЛАТНОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЛІ Актуальна процедура приватизації землі (шляхом розробки документації із землеустрою — проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) передбачає такі етапи: — надання дозволу на розробку документації із землеустрою (ч. 6 ст. 118 ЗК); — розробка землевпорядної документації (Закон України від 22.05.2003 № 858 «Про землеустрій»); — реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ст. 21, 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613 «Про Державний земельний кадастр», п. 107 — 112 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051); — затвердження документації із землеустрою (ч. 9 ст. 118 ЗК); — реєстрація права власності на земельну ділянку (ст. 125, 126 ЗК). Реєстрація права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до норм Закону України від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127. *Важливо!* З набранням чинності Законом України від 28.04.2021 № 1423 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» виключені норми, які передбачали погодження документації із землеустрою (проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок), в якому відмовляється у разі невідповідності її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ст. 186 ЗК) та проведення державної експертизи землевпорядної документації, що передбачала оцінку дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проєктних рішень (ст. 32 ЗК від 17.06.2004 № 1808 «Про державну експертизу землевпорядної документації»). Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом (п.п. 5 п. 27 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України). Наприклад, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо (ч. 3 ст. 35 ЗК); на земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди (ч. 3 ст. 36 ЗК); до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать ... жилі будинки, господарські будівлі та споруди ... інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку (ч. 1 ст. 6 Закону України від 15.05.2003 № 742 «Про особисте селянське господарство») тощо. АЛЬТЕРНАТИВА БЕЗОПЛАТНІЙ ПРИВАТИЗАЦІЇ НА ЗЕМЛЮ Є? Розуміючи, що земельний банк вільних земель запасу є вкрай обмеженим, а кількість військовослужбовців, а тим більше учасників бойових дій постійно невпинно зростає, законотворцем ще у 2017 — 2018 роках було зареєстровано у Верховній Раді Україні два проєкти законів України, які мали б стати альтернативою для реалізації першочергового права на землю шляхом отримання взамін реалізованого права власності на земельну ділянку грошової компенсації: — проєкт Закону України № 6605 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо гарантій забезпечення земельними ділянками ветеранів війни», у якому має бути врегульовано розмір грошової компенсації, який визначається за середньою (базовою) вартістю одного кв. м земель населених пунктів (за показниками з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів) та нормативної грошової оцінки 1 га с/г угідь у середньому по Україні; — проєкт Закону України № 7511 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гарантій реалізації учасниками бойових дій та осіб, прирівняних до них, в тому числі учасниками антитерористичної операції, Революції Гідності та їх сім’ями пільг на одержання земельних ділянок, а також припинення корупційних зловживань у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності», який має врегулювати механізм визначення розміру грошової компенсації, який унеможливить корупційні ризики, зниження або завищення розміру виплати на земельну ділянку та надасть можливість виплачувати однакову грошову компенсацію кожному громадянину незалежно від його місця реєстрації чи проживання. Однак зазначені механізми компенсації за нереалізоване першочергове право на землю залишились лише проєктами законів України. Натомість, на офіційній сторінці Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики ми можемо бачити зареєстровані останнім часом такі проєкти законів України: № 8366, № 8366-1 «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо відновлення прав деяких категорій громадян на приватизацію земельних ділянок під час дії правового режиму воєнного стану на території України» та № 9086, № 9086-1 «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо вилучення земель, які не використовуються за призначенням державними сільськогосподарськими підприємствами, установами, організаціями, що не здійснюють свою господарську діяльність в установленому порядку, та передачі громадам для облаштування спортивно-оздоровчих парків, будівництва спортивно-оздоровчої інфраструктури, реабілітаційних центрів, виділення земельних ділянок учасникам бойових дій», в пояснювальних записках до перших двох значиться «... Одним з проявів підтримки для тих учасників війни проти росії, які мають право на приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, має стати і законодавче забезпечення їм права на приватизацію таких земельних ділянок навіть в умовах воєнного стану ...», в пояснювальних записках до інших двох проєктів законів вказано «... надати можливість органам місцевого самоврядування самостійного ініціювати вилучення таких земельних ділянок у державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій шляхом подання пропозиції до органу, який здійснює розпорядження земельними ділянками, з відповідним обґрунтуванням у вигляді можливих проєктів облаштування спортивно-оздоровчих парків, будівництва спортивно-оздоровчих об’єктів, реабілітаційно-спортивних центрів та супутньої інфраструктури або переліку учасників бойових дій, яким земельні ділянки можуть бути виділені для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд». Окремо необхідно звернути увагу на судову практику на хвилі новел земельного законодавства в умовах воєнного стану (Посібник «Захист прав ветеранів АТО/ООС, інших військовослужбовців адміністративними судами України», 2022). Підпунктом 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Водночас, згідно із змінами до вказаного пункту, внесеними Законом України від 19.10.2022 № 2698 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом. Переважно вказану норму доводиться застосовувати в контексті таких позовних вимог: 1) про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду у визначені ЗК строки клопотань про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою або про затвердження проєкту землеустрою; 2) про оскарження відмов суб’єкта владних повноважень у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою / затвердженні проєкту землеустрою. У питанні визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду вказаних клопотань у строки, визначені ЗК, судова практика зводиться до того, що бездіяльність суб’єкта владних повноважень, яка полягає у неприйнятті рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки не відповідає критерію правомірності, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Указана позиція висловлена, зокрема, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 380/8644/2264. Подібна позиція під час розгляду бездіяльності щодо затвердження проєкту землеустрою висловлена Волинським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 140/5459/2265. Неодноманітність застосування п.п. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК судами першої інстанції виникла у питанні ефективного захисту порушеного права особи, стосовно якої допущено наведену вище бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Так, у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 у справі № 140/5459/22 зобов’язано міську раду повторно розглянути заяву позивача про затвердження проєкту землеустрою. Водночас суд вказав, що, враховуючи, що законодавцем встановлені обмеження на розпорядження земельними ділянками та визначено особливості регулювання земельних відносин у період воєнного стану, і це позбавляє можливості прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою, зазначене може бути підставою для звернення до суду в порядку ст. 378 КАС щодо відстрочення виконання судового рішення у випадку набрання ним законної сили. Натомість у справі № 400/3991/22 Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням визнав протиправною землеустрою та зобов’язав суб’єкта владних повноважень розглянути відповідне клопотання та прийняти рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК. Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 378 КАС. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 залишено без задоволення вказану заяву, що мотивовано тим, що однією з підстав для задоволення судом позову була та підстава, що у період дії воєнного стану боржник не лише не позбавлений повноважень щодо розгляду відповідних клопотань, а навпаки він зобов’язаний розглядати їх у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 118 ЗК. Таким чином, у разі надходження в період дії воєнного стану до сільської, селищної чи міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, на думку суду, відповідна сільська, селищна чи міська рада зобов’язана розглянути таке клопотання у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 118 ЗК, та прийняти на пленарному засіданні рішення про відмову в надані такого дозволу на підставі пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК та інших підстав (у разі їх наявності). Відтак представник стягувачки не надав, а суд не встановив конкретні існуючі, об’єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. Ще один варіант свого бачення застосування пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК продемонстрував Львівський окружний адміністративний суд, вирішуючи справу № 380/9782/2267. У рішенні від 23.11.2022 у вказаній справі суд визнав протиправною бездіяльність міської ради щодо нерозгляду клопотання про затвердження проєкту землеустрою та зобов’язав її розглянути у двотижневий строк після закінчення в Україні воєнного стану відповідне клопотання. Варто зазначити, що у всіх наведених вище справах суди брали до уваги дату клопотання, а саме те, подано воно до введення військового стану або після його введення. У постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі № 120/18862/21-а надавалася оцінка правомірності відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про відстрочення виконання судового рішення через вищенаведену законодавчу заборону суб’єкту владних повноважень надавати дозволи, затверджувати проєкти землеустрою та надавати у власність земельні ділянки. У вказаній справі суд апеляційної інстанції підтримав висновки окружного адміністративного суду та наголосив, що той факт, що позитивне для позивачки рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не може бути ухвалене радою з огляду на заборону, встановлену від 24.03.2022 № 2145 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»16, на думку суду, не є перешкодою для повторного розгляду відповідачем клопотання позивачки на виконання покладеного судовим рішенням обов’язку. Адже, враховуючи дискреційність повноважень відповідача, результати такого розгляду не виключають прийняття рішення про відмову в наданні відповідного дозволу із законних підстав. Водночас за відсутності законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідач не позбавлений можливості самостійно відтермінувати прийняття позитивного рішення до закінчення воєнного стану. Зрештою, навіть у випадку відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з мотивів існування заборони, встановленої Законом № 2145, позивачка не буде позбавлена права повторно звернутися до органу місцевого самоврядування із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або ж, у разі незгоди, оскаржити таку відмову до суду. З наведеної судової практики можна констатувати єдність судів у підходах щодо визначення бездіяльності суб’єкта владних повноважень, який не приймає рішень у порядку ст. 118 або 186 ЗК, водночас питання ефективного судового захисту у цих справах залишається відкритим. Також потребує формування єдиної судової практики у питанні вирішення клопотань про відстрочення виконання судових рішень у вказаній категорії справ. Стосовно рішень суб’єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу / затвердженні проєкту землеустрою у період дії воєнного стану, судова практика є більш сталою. У справі № 380/15190/22 предметом позову було рішення селищної ради від 11.08.2022 «Про відмову у затвердженні проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», в якому підставою для відмови визначено те, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 23.12.2022 відмовив у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування вказаного рішення, мотивуючи це тим, що затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є єдиною та нерозривною дією, яка викладається у відповідному рішенні органу місцевого самоврядування. Суд звернув увагу, що п.п. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК чітко передбачено заборону для відповідача у передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність на час дії воєнного стану і зробив висновок про правомірність відмови селищної ради у затвердженні проєкту землеустрою. У справі № 440/6055/22, де оскаржувалося рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, Полтавський окружний адміністративний суд відмовив у позові, посилаючись на те, що на час воєнного стану надання дозволів на розроблення проєктів документації з безоплатної приватизації прямо заборонено. Норма п.п. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК досить чітка, зрозуміла та категорична. Таким чином, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації. У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 260/2632/22 наголошено на тому, що Закон встановлює беззаперечну заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки. Законодавцем не було встановлено, у якій формі зазначена заборона повинна бути виражена під час розгляду спірного питання, тому відмова у затвердженні проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі рішення компетентного органу є матеріальним вираженням такої заборони. Отже, суди переважно стають на позицію того, що положення п.п. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК є додатковою законодавчою підставою для відмови у наданні дозволів на розробку проєктів землеустрою або затвердження проєктів землеустрою та надання земельних ділянок у власність. ВИСНОВКИ Війна, на жаль, триває, гинуть кращі з кращих… Законотворець має визначитись з вектором законопроєктної діяльності в частині реалізації прав на землю захисників і захисниць, які обов’язково повернуться. Держава має забезпечити гідний рівень реалізації і захисту прав на землю бійців, які поклали здоров’я і життя на захист кожного метру рідної землі. Вісник НААУ № 5(91) Автор публікації: Костянтин Рибалко Костянтин Рибалко голова Комітету земельного та аграрного права при Раді адвокатів Харківської області
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

«Першочергові» права захисників України на землю: на роздоріжжі законодавчих ініціатив

Головна цитата