9:00 Сб 20.05.23 | |
Звільнення директора без згоди засновників: проблему підвідомчості спорів має вирішити Верховний Суд |
|
Головна цитата
Така категорія спорів належить до «не класичних», оскільки поєднує в собі ознаки трудового та господарського (корпоративного) спорів. Адже, з одного боку, питання приймання на роботу та звільнення з посади директора регулюються положеннями КЗпП України, а з іншого – порядок призначення на посаду та припинення повноважень директора вимагає додаткових дій, які регулюються ЦК України, ГК України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та іншими. Нагадаємо, спори активізувалися під час карантинних обмежень, і первинно вирішувалася у порядку цивільного судочинства, як окрема категорія трудових спорів та з урахуванням суб’єктного складу сторін (див. висновки КЦС ВС у постановах від 03.07.2019, справа № 520/11437/16-ц, від 24.12.2019, справа № 758/1861/18). Однак пізніше почали виникати питання про перевагу господарсько-правового регулювання над трудовим. Адже основна мета спору не просто припинити трудові відносини, а виключити запис про директора із ЄДР та прийняти із засновниками відповідне рішення у формі протоколу чи одноособового рішення. І вже у 2020 році з’явилася позиція Верховного Суду (постанова ВП від 19.02.2022 у справі № 145/166/18, постанова КЦС від 26.10.2020 у справі № 752/24667/17), де підтверджувався спосіб захисту у цій категорії справ (визнання трудових відносин припиненими) у порядку господарського судочинства. Сьогодні у провадженні Великої Палати ВС перебуває справа № 127/27466/20, яка була передана КЦС ВС у лютому цього року. Йдеться про відступлення від раніше сформованих правових висновків, визначення належного та ефективного способу захисту і підвідомчості цієї категорії спорів. Приймаючи справу до провадження, ВП ВС зазначала, що належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення. Враховуючи, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, справа № 127/27466/20 підлягає переданню на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Поки остаточного рішення у цій справі немає. Але з аналізу обґрунтування ВП ВС і можливого визначення належного та ефективного способу захисту, видається, що запропонований підхід ВП ВС дещо не враховує специфіку трудового законодавства та окремих доказів, які директор має надати до суду, а саме: заява про звільнення, наказ про звільнення, запис до трудової книжки. У цьому разі директор вважається звільненим з дати, яка вказана у заяві про звільнення та у наказі про звільнення, а от повноваження директора у ЄДР припиняються лише після внесення відповідного запису в реєстр. З наведено вбачається, що у цьому випадку спосіб захисту про визнання трудових відносин припиненими з дати офіційного звільнення є належним способом і враховує специфіку цієї категорії справи. Однак цей спосіб захисту має бути доповнений додатковою вимогою виключити із ЄДР запис про директора. Тоді такий спосіб захисту буде ефективним і дозволить захистити права директора на звільнення та припинення повноважень у ЄДР. Дмитро Навроцький адвокат, член Ради Комітету трудового права НААУ
|
|
© 2024 Unba.org.ua Всі права захищені |