15:52 Чт 19.11.26

Піррова перемога: помилка у способі захисту залишила військовозобовʼязаного без відстрочки

print version

Головна цитата

«Результат у цій категорії справ визначається двома речами: якістю доказів, зібраних ще до подання заяви до ТЦК та СП, і тим, чи розуміє адвокат, як зробити так, щоб вигране рішення реально було виконане», - адвокат І. Тодорич

Суд визнав протиправною відмову комісії територіального центру комплектування надати відстрочку чоловікові й зобов'язав її повторно розглянути заяву. Комісія відмовила знову, але вже з нової підстави. Оскаржити це як невиконання рішення не вдалося, тож виграний спір фактично не дав результату.

Повчальним прикладом є справа № 420/11160/25, що розглядалася в Одеському окружному адміністративному суді.

Позивач був біологічним батьком однієї з трьох дітей, двоє інших — діти його дружини від попереднього шлюбу. У листопаді 2024 року комісія при ТЦК надавала йому відстрочку до лютого 2025 року. Коли після продовження воєнного стану він подав нову заяву з тим самим пакетом документів, протоколом отримав відмову, оскільки лише одне свідоцтво про народження містило запис про його батьківство. Позивач просив суд скасувати відмову і зобов’язати комісію повторно розглянути заяву «з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні».

Оскільки п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов’язує право на відстрочку саме з утриманням трьох і більше дітей віком до 18 років, суд підтримав позивача по суті, відзначивши, що відповідач «помилково здійснив звужуюче трактування мобілізаційного законодавства», комісія мала досліджувати утримання дітей і нічого для цього не зробила. Втім трезолютивна частина рішення звелася до зобов’язання «повторно розглянути заяву… та за наслідками її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду». В ухвалі від 03.03.2026 суд охарактеризував цей результат як часткове задоволення позову з відмовою в решті вимог.

Парадокс у тому, що в тому самому рішенні суд навів аргументацію на користь сильнішого способу захисту: у разі відсутності у суб’єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов’язання судом суб’єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Суд послався на ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на ч. 4 ст. 245 КАС, проте обрав саме той спосіб, якого просив позивач.

Але комісія протоколом повторно відмовила, тепер з новою підставою: до заяви не було додано актуальної довідки про заборгованість їх біологічного батька зі сплати аліментів, а з розрахунку неможливо було встановити поточну заборгованість. Це, на думку комісії, унеможливлювало підтвердження факту належного утримання зазначених дітей. І формально комісія виконала рішення суду — розглянула заяву і цього разу дослідила саме утримання.

Позивач звернувся до суду в порядку статті 383 КАС з вимогою визнати протиправним нове рішення комісії. Ухвалою від 03.03.2026 суд відмовив, зазначивши, що комісією фактично виконано рішення суду, однак позивач не погоджується зі змістом прийнятого рішення.

Оскільки комісія дослідила факт утримання і відмовила з іншої підстави, «має місце новий спір, оскільки відповідні обставини судом не досліджувались, оцінка відповідної позиції відповідача судом не надавалась».

У результаті від першої відмови до нової ухвали за статтею 383 КАС минуло понад рік, а військовозобов’язаний повернувся до точки, з якої починав.

Причин дві. Перша — доказова: розрахунок заборгованості біологічного батька на момент розгляду питання дійсно уже не був «живим» доказом. Друга — процесуальна: формула «прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду» залишила комісії свободу знайти нову підставу відмови, а механізм судового контролю за статтею 383 КАС не дозволяє оскаржити таку нову підставу як невиконання рішення.

Верховний Суд підтверджує цей підхід: якщо суб’єкт владних повноважень, виконуючи рішення, ухвалює нове рішення з іншим предметом оцінки, спір щодо нього є новим і розглядається в окремому позовному провадженні (постанова ВС від 15.09.2026 у справі № 580/490/26).

Отже, результат у цій категорії справ визначається двома речами: якістю доказів, зібраних ще до подання заяви до ТЦК та СП, і тим, чи розуміє адвокат, як зробити так, щоб вигране рішення реально було виконане.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета».

Автор публікації: Ірина Тодорич

Ірина Тодорич

член Ради Комітету НААУ з питань адміністративного права та процесу

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.

© 2026 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.