Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Люксембурзька конвенція: ґенеза, нормативний зміст і завдання імплементації для України

Конвенція Ради Європи про захист професії адвоката вперше поєднала гарантії адвокатської діяльності з механізмом міжнародного контролю за їх дотриманням. Перші ратифікації розпочали відлік до його запуску. Чи буде Україна серед тих, хто формує цей механізм, чи лише звітуватиме перед ним?

Понад три десятиліття професію захищало так зване «м’яке право»: Основні принципи ООН щодо ролі юристів, ухвалені в Гавані 1990 року, та Рекомендація Rec(2000)21 Комітету міністрів Ради Європи. Юридично обов’язкові стандарти формував лише Європейський суд з прав людини, і то точково: у питаннях обшуку адвокатських приміщень, адвокатської таємниці, свободи вираження поглядів адвоката.

І хоча певні стандарти існували, бракувало системного контролю за їх дотриманням. У цьому й полягала вада моделі. Саме тому 2018 року Парламентська асамблея Ради Європи запропонувала розробити конвенцію. Комітет експертів CJ-AV, у роботі якого автор мав честь брати участь, підготував проєкт упродовж 2022–2024 років.

12 березня 2025 року Комітет міністрів ухвалив конвенцію, а 13 травня її відкрили для підписання в Люксембурзі (звідси її неофіційна назва — Люксембурзька конвенція).

Конвенція компактна: 24 статті й додаток. Її вирізняють три риси. Перша — формула зобов’язань: кожна матеріальна норма починається словами «Сторони забезпечують» (йдеться про прямий обов’язок держави). Друга — широка сфера дії: гарантії поширюються і на потенційного клієнта, і на осіб, які допомагають адвокатам. Третя — власний механізм контролю.

Спершу про гарантії — шість опор професії. Стаття 4 закріплює незалежність і самоврядність професійних асоціацій, а також обов’язок держави своєчасно консультуватися з адвокатурою щодо законодавчих пропозицій. Стаття 5 — допуск до професії за об’єктивними і прозорими критеріями, із правом судового оскарження. Стаття 6 — імунітет за добросовісні заяви у провадженні, конфіденційність спілкування з клієнтом, «якими б засобами і в якій би формі» воно не відбувалося, заборона ототожнення адвоката з клієнтом. Стаття 7 — свобода вираження поглядів. Стаття 8 — дисциплінарна відповідальність лише на підставі професійних стандартів, передбачених законом, і лише перед незалежним органом. Стаття 9 — захисні заходи, зокрема присутність представника професійної асоціації під час обшуку.

Тепер про головну новацію — механізм контролю. Його утворюють два органи. Перший — GRAVO, група з 8—12 незалежних експертів, яка оцінює виконання конвенції раундами. Принципово, що держава не є єдиним джерелом інформації: GRAVO отримує дані також від професійних асоціацій і правозахисних організацій. Другий орган — Комітет сторін. Він обирає членів GRAVO і може ухвалювати рекомендації сторонам. Водночас GRAVO не є судовим органом: індивідуальних скарг він не розглядає.

Конвенція набере чинності після восьми ратифікацій, щонайменше шість із яких мають надійти від держав — членів Ради Європи. Ще влітку ця умова виглядала віддаленою перспективою, але перші ратифікації вже відбулися.

Станом на сьогодні конвенцію підписали 34 держави, серед яких більшість членів Європейського Союзу. Україна поставила свій підпис 9 березня 2026 року, ставши 28-ю державою-підписантом.

Наприкінці жовтня конвенція перейшла до етапу ратифікацій. Першим закон про її ратифікацію ухвалив 22 жовтня парламент Албанії, а вже 28 жовтня ратифікаційну процедуру завершила Боснія і Герцеговина. Отже, у «першій вісімці», потрібній для набрання конвенцією чинності, залишається шість місць.

Те, що першими виявилися саме ці дві країни, має процедурне пояснення. Держави — члени ЄС, перш ніж ратифікувати конвенцію, очікують розмежування компетенції між Союзом і національними органами, тож їхні ратифікації об’єктивно забарилися. Держави, на які ці процедури не поширюються, можуть рухатися швидше, і приклади Албанії та Боснії і Герцеговини це підтвердили. Україна такими очікуваннями також не зв’язана, а отже, може ратифікувати конвенцію вже найближчим часом і увійти до тих сторін, які запустять механізм контролю.

Албанський приклад заслуговує на детальніший розгляд, оскільки безпосередньо стосується дискусії про ратифікацію Конвенції в Україні. Албанія підписала конвенцію в червні 2026 року, а закон про її ратифікацію ухвалила вже за чотири місяці. Міністр юстиції Албанії Тоні Гогу назвав 5 зобов’язань, які взяла на себе держава. Це вільне здійснення адвокатської діяльності без страху та необґрунтованого втручання, захист адвокатської таємниці, свобода вираження поглядів адвоката, ефективне розслідування погроз і нападів на адвокатів, а також незалежність і самоврядність адвокатури.

Принциповим є подальший механізм, який озвучило албанське Міністерство юстиції. Упродовж 6 місяців після набрання чинності ратифікаційним законом міністерство подасть парламенту оцінку відповідності стандартам конвенції закону про адвокатуру, Кримінального процесуального кодексу та підзаконних актів. Готуватимуть цю оцінку в консультаціях із Національною палатою адвокатів. Тобто держава спершу ратифікує конвенцію і вже за її стандартами звіряє національне законодавство.

Боснія і Герцеговина пройшла шлях від підписання 17 березня 2026 року в Страсбурзі до ратифікації за 7 місяців. Показово, що адвокатські палати країни включили стандарти конвенції до програм професійного навчання ще до завершення ратифікаційної процедури.

Гарантії, які прописує конвенція, — це саме ті гарантії, відсутність яких в Україні вже зафіксував ЄСПЛ. У справі «Резнік проти України» у січні 2025 року Суд констатував, що представник адвокатури під час обшуку не має реальних повноважень запобігти вилученню, а закон не містить спеціальних гарантій для електронних носіїв. У справі «Денисюк та інші проти України» йшлося про негласне перехоплення спілкування адвоката з клієнтами. Отже, ратифікація конвенції — спосіб виконати ці рішення.

А от логіка «спочатку завершимо реформу адвокатури — потім ратифікуємо конвенцію» означає ухвалити мірило після вимірювання. Насправді саме стст.4, 5 і 8 конвенції мають стати стандартом, за яким оцінюватимуть будь-який законопроєкт про адвокатуру (так і діє Албанія).

Перші сторони формують Комітет сторін, висувають кандидатів до GRAVO і визначають зміст першого раунду оцінювання. Албанія та Боснія і Герцеговина цей крок уже зробили. І Україна також має бути серед тих, хто цей механізм формує.

В Україні підготовчу роботу щодо імплементації конвенції значною мірою вже зроблено. Ще в серпні 2025 року адвокати показали, що суперечностей між конвенцією і чинним законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» немає. Дорожня карта з питань верховенства права передбачає ухвалення до кінця 2026 року законопроєкту про узгодження регулювання адвокатури з європейськими стандартами, і НААУ є його співвиконавцем. У профільному Комітеті Верховної Ради відбулися відповідні наради із заінтересованими органами, а 1 жовтня напрацювання робочої групи НААУ представили в Брюсселі.

Імплементаційний пакет уже в парламенті: зареєстровано два законопроєкти. Проєкт №16105 вносить зміни до закону про адвокатуру. Він запроваджує поняття «потенційний клієнт», посилює захист адвокатської таємниці в цифровому середовищі та закріплює обов’язкові консультації з адвокатурою. Проєкт № 16106 змінює Кримінальний процесуальний кодекс і закон про Національну поліцію. Обидва законопроєкти мають набрати чинності одночасно з Конвенцією, тож ратифікація та імплементація йдуть разом.

Проєкт № 16106 відносить адвокатську таємницю до охоронюваних законом таємниць із посиленим режимом доступу. Згідно з новою ст.482³ КПК, заходи щодо адвоката, включно з негласними слідчими діями, погоджуватиме Генеральний прокурор, його заступник або керівник обласної прокуратури. Обшук адвоката чи доступ до його речей і документів відбуватимуться в присутності представника ради адвокатів регіону, який матиме право ставити запитання і подавати зауваження до протоколу. Про затримання адвоката раду повідомлятимуть не пізніше 24 годин. Поліцію ж зобов’яжуть письмово інформувати раду адвокатів регіону про напади на адвокатів.

Отже, Конвенція Ради Європи про захист професії адвоката завершує понад тридцятирічний цикл «принципи — рекомендація — договір». Її підписання відбулося, перші ратифікації відбулися, імплементаційний пакет — у парламенті. Наступне слово — за Міністерством юстиції та Верховною Радою.

Щоб конвенція запрацювала в Україні, належить виконати п’ять завдань. Перше — ухвалити закон про ратифікацію без застережень, із заявою щодо титулу «адвокат» відповідно до статті 131-2 Конституції. Друге — ухвалити вже зареєстровані проєкти №№16105 і 16106. Третє — підготувати новий закон про адвокатуру, побудований за стст.4, 5 і 8 конвенції. Четверте — забезпечити інституційну готовність НААУ бути джерелом інформації для GRAVO. Для цього потрібен системний облік порушень гарантій адвокатської діяльності. П’яте — включити стандарти конвенції до програм підготовки правників і підвищення кваліфікації адвокатів. Тут природна роль належить університетам і Вищій школі адвокатури НААУ.

Саме ця конвенція має стати мірилом реформи адвокатури та інструментом участі у формуванні європейського механізму захисту права на правничу допомогу.

Валентин Гвоздій

заступник голови НААУ, РАУ

	9:22 Чт 05.11.26
Люксембурзька конвенція: ґенеза, нормативний зміст і завдання імплементації для України
Головна цитата «Конвенція Ради Європи про захист професії адвоката завершує понад тридцятирічний цикл «принципи — рекомендація — договір». Її підписання відбулося, перші ратифікації відбулися, імплементаційний пакет — у парламенті. Наступне слово — за Міністерством юстиції та Верховною Радою», - заступник голови НААУ, РАУ В. Гвоздій Конвенція Ради Європи про захист професії адвоката вперше поєднала гарантії адвокатської діяльності з механізмом міжнародного контролю за їх дотриманням. Перші ратифікації розпочали відлік до його запуску. Чи буде Україна серед тих, хто формує цей механізм, чи лише звітуватиме перед ним? Шлях до договору Понад три десятиліття професію захищало так зване «м’яке право»: Основні принципи ООН щодо ролі юристів, ухвалені в Гавані 1990 року, та Рекомендація Rec(2000)21 Комітету міністрів Ради Європи. Юридично обов’язкові стандарти формував лише Європейський суд з прав людини, і то точково: у питаннях обшуку адвокатських приміщень, адвокатської таємниці, свободи вираження поглядів адвоката. І хоча певні стандарти існували, бракувало системного контролю за їх дотриманням. У цьому й полягала вада моделі. Саме тому 2018 року Парламентська асамблея Ради Європи запропонувала розробити конвенцію. Комітет експертів CJ-AV, у роботі якого автор мав честь брати участь, підготував проєкт упродовж 2022–2024 років. 12 березня 2025 року Комітет міністрів ухвалив конвенцію, а 13 травня її відкрили для підписання в Люксембурзі (звідси її неофіційна назва — Люксембурзька конвенція). Нормативний зміст Конвенція компактна: 24 статті й додаток. Її вирізняють три риси. Перша — формула зобов’язань: кожна матеріальна норма починається словами «Сторони забезпечують» (йдеться про прямий обов’язок держави). Друга — широка сфера дії: гарантії поширюються і на потенційного клієнта, і на осіб, які допомагають адвокатам. Третя — власний механізм контролю. Спершу про гарантії — шість опор професії. Стаття 4 закріплює незалежність і самоврядність професійних асоціацій, а також обов’язок держави своєчасно консультуватися з адвокатурою щодо законодавчих пропозицій. Стаття 5 — допуск до професії за об’єктивними і прозорими критеріями, із правом судового оскарження. Стаття 6 — імунітет за добросовісні заяви у провадженні, конфіденційність спілкування з клієнтом, «якими б засобами і в якій би формі» воно не відбувалося, заборона ототожнення адвоката з клієнтом. Стаття 7 — свобода вираження поглядів. Стаття 8 — дисциплінарна відповідальність лише на підставі професійних стандартів, передбачених законом, і лише перед незалежним органом. Стаття 9 — захисні заходи, зокрема присутність представника професійної асоціації під час обшуку. Тепер про головну новацію — механізм контролю. Його утворюють два органи. Перший — GRAVO, група з 8—12 незалежних експертів, яка оцінює виконання конвенції раундами. Принципово, що держава не є єдиним джерелом інформації: GRAVO отримує дані також від професійних асоціацій і правозахисних організацій. Другий орган — Комітет сторін. Він обирає членів GRAVO і може ухвалювати рекомендації сторонам. Водночас GRAVO не є судовим органом: індивідуальних скарг він не розглядає. Конвенція набере чинності після восьми ратифікацій, щонайменше шість із яких мають надійти від держав — членів Ради Європи. Ще влітку ця умова виглядала віддаленою перспективою, але перші ратифікації вже відбулися. Перші ратифікації Станом на сьогодні конвенцію підписали 34 держави, серед яких більшість членів Європейського Союзу. Україна поставила свій підпис 9 березня 2026 року, ставши 28-ю державою-підписантом. Наприкінці жовтня конвенція перейшла до етапу ратифікацій. Першим закон про її ратифікацію ухвалив 22 жовтня парламент Албанії, а вже 28 жовтня ратифікаційну процедуру завершила Боснія і Герцеговина. Отже, у «першій вісімці», потрібній для набрання конвенцією чинності, залишається шість місць. Те, що першими виявилися саме ці дві країни, має процедурне пояснення. Держави — члени ЄС, перш ніж ратифікувати конвенцію, очікують розмежування компетенції між Союзом і національними органами, тож їхні ратифікації об’єктивно забарилися. Держави, на які ці процедури не поширюються, можуть рухатися швидше, і приклади Албанії та Боснії і Герцеговини це підтвердили. Україна такими очікуваннями також не зв’язана, а отже, може ратифікувати конвенцію вже найближчим часом і увійти до тих сторін, які запустять механізм контролю. Досвід країн Албанський приклад заслуговує на детальніший розгляд, оскільки безпосередньо стосується дискусії про ратифікацію Конвенції в Україні. Албанія підписала конвенцію в червні 2026 року, а закон про її ратифікацію ухвалила вже за чотири місяці. Міністр юстиції Албанії Тоні Гогу назвав 5 зобов’язань, які взяла на себе держава. Це вільне здійснення адвокатської діяльності без страху та необґрунтованого втручання, захист адвокатської таємниці, свобода вираження поглядів адвоката, ефективне розслідування погроз і нападів на адвокатів, а також незалежність і самоврядність адвокатури. Принциповим є подальший механізм, який озвучило албанське Міністерство юстиції. Упродовж 6 місяців після набрання чинності ратифікаційним законом міністерство подасть парламенту оцінку відповідності стандартам конвенції закону про адвокатуру, Кримінального процесуального кодексу та підзаконних актів. Готуватимуть цю оцінку в консультаціях із Національною палатою адвокатів. Тобто держава спершу ратифікує конвенцію і вже за її стандартами звіряє національне законодавство. Боснія і Герцеговина пройшла шлях від підписання 17 березня 2026 року в Страсбурзі до ратифікації за 7 місяців. Показово, що адвокатські палати країни включили стандарти конвенції до програм професійного навчання ще до завершення ратифікаційної процедури. Аргументи «за» Гарантії, які прописує конвенція, — це саме ті гарантії, відсутність яких в Україні вже зафіксував ЄСПЛ. У справі «Резнік проти України» у січні 2025 року Суд констатував, що представник адвокатури під час обшуку не має реальних повноважень запобігти вилученню, а закон не містить спеціальних гарантій для електронних носіїв. У справі «Денисюк та інші проти України» йшлося про негласне перехоплення спілкування адвоката з клієнтами. Отже, ратифікація конвенції — спосіб виконати ці рішення. А от логіка «спочатку завершимо реформу адвокатури — потім ратифікуємо конвенцію» означає ухвалити мірило після вимірювання. Насправді саме стст.4, 5 і 8 конвенції мають стати стандартом, за яким оцінюватимуть будь-який законопроєкт про адвокатуру (так і діє Албанія). Перші сторони формують Комітет сторін, висувають кандидатів до GRAVO і визначають зміст першого раунду оцінювання. Албанія та Боснія і Герцеговина цей крок уже зробили. І Україна також має бути серед тих, хто цей механізм формує. Імплементаційний пакет В Україні підготовчу роботу щодо імплементації конвенції значною мірою вже зроблено. Ще в серпні 2025 року адвокати показали, що суперечностей між конвенцією і чинним законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» немає. Дорожня карта з питань верховенства права передбачає ухвалення до кінця 2026 року законопроєкту про узгодження регулювання адвокатури з європейськими стандартами, і НААУ є його співвиконавцем. У профільному Комітеті Верховної Ради відбулися відповідні наради із заінтересованими органами, а 1 жовтня напрацювання робочої групи НААУ представили в Брюсселі. Імплементаційний пакет уже в парламенті: зареєстровано два законопроєкти. Проєкт №16105 вносить зміни до закону про адвокатуру. Він запроваджує поняття «потенційний клієнт», посилює захист адвокатської таємниці в цифровому середовищі та закріплює обов’язкові консультації з адвокатурою. Проєкт № 16106 змінює Кримінальний процесуальний кодекс і закон про Національну поліцію. Обидва законопроєкти мають набрати чинності одночасно з Конвенцією, тож ратифікація та імплементація йдуть разом. Проєкт № 16106 відносить адвокатську таємницю до охоронюваних законом таємниць із посиленим режимом доступу. Згідно з новою ст.482³ КПК, заходи щодо адвоката, включно з негласними слідчими діями, погоджуватиме Генеральний прокурор, його заступник або керівник обласної прокуратури. Обшук адвоката чи доступ до його речей і документів відбуватимуться в присутності представника ради адвокатів регіону, який матиме право ставити запитання і подавати зауваження до протоколу. Про затримання адвоката раду повідомлятимуть не пізніше 24 годин. Поліцію ж зобов’яжуть письмово інформувати раду адвокатів регіону про напади на адвокатів. Що далі Отже, Конвенція Ради Європи про захист професії адвоката завершує понад тридцятирічний цикл «принципи — рекомендація — договір». Її підписання відбулося, перші ратифікації відбулися, імплементаційний пакет — у парламенті. Наступне слово — за Міністерством юстиції та Верховною Радою. Щоб конвенція запрацювала в Україні, належить виконати п’ять завдань. Перше — ухвалити закон про ратифікацію без застережень, із заявою щодо титулу «адвокат» відповідно до статті 131-2 Конституції. Друге — ухвалити вже зареєстровані проєкти №№16105 і 16106. Третє — підготувати новий закон про адвокатуру, побудований за стст.4, 5 і 8 конвенції. Четверте — забезпечити інституційну готовність НААУ бути джерелом інформації для GRAVO. Для цього потрібен системний облік порушень гарантій адвокатської діяльності. П’яте — включити стандарти конвенції до програм підготовки правників і підвищення кваліфікації адвокатів. Тут природна роль належить університетам і Вищій школі адвокатури НААУ. Саме ця конвенція має стати мірилом реформи адвокатури та інструментом участі у формуванні європейського механізму захисту права на правничу допомогу. Матеріал опубліковано у виданні «Закон і Бізнес». Автор публікації: Валентин Гвоздій Валентин Гвоздій заступник голови НААУ, РАУ Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2026 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Люксембурзька конвенція: ґенеза, нормативний зміст і завдання імплементації для України

Головна цитата