Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Що робити, коли криптобіржа не дає вивести кошти

Зовні однакове обмеження доступу до криптоактивів може мати різну правову природу: внутрішня перевірка біржі, санкційне замороження, запит правоохоронного органу, судовий арешт або арешт у виконавчому провадженні. Від правильної кваліфікації залежить спосіб захисту.

Повідомлення біржі про перевірку ще не пояснює, що саме сталося з акаунтом і чому користувач не може розпоряджатися активами. За цим формулюванням можуть стояти кілька різних процедур.

KYC (Know Your Customer) — процедура встановлення та перевірки особи клієнта, його документів, адреси й інших необхідних відомостей, а для юридичної особи — структури власності та кінцевих бенефіціарів.

AML (Anti-Money Laundering) — ширше поняття, яке охоплює аналіз операцій, походження активів, санкційні ризики та зв'язки з ризиковими адресами чи сервісами.

Тому «AML/KYC-блокування» — лише зручний робочий термін, але не окремий правовий інститут. На практиці він може означати:

Кожен із цих сценаріїв має окрему підставу та передбачає свій порядок реагування. Тому перед підготовкою документів або звернення до біржі потрібно встановити, яке саме обмеження вона застосувала.

Перший крок — встановити, хто є стороною правовідносин із клієнтом. Бренд біржі не допоможе: великі платформи можуть обслуговувати користувача через різні юридичні особи в різних юрисдикціях залежно від країни реєстрації клієнта.

Тому перевіряються: юридична особа, яка обслуговує конкретний акаунт; Terms of Use, які клієнт прийняв; застосовне право; місце реєстрації чи ліцензування платформи; порядок подання скарги за правилами сервісу; чи передбачають правила право платформи обмежувати операції або припиняти обслуговування в односторонньому порядку.

Це дозволяє одразу відокремити договірне обмеження з боку платформи від обмеження, яке виникло за рішенням державного органу.

Централізована біржа — кастодіальний сервіс: приватні ключі до активів на платформі контролює сама біржа, а не користувач. Тому для обмеження виведення їй достатньо змінити стан внутрішнього акаунта — блокувати конкретну транзакцію в блокчейні для цього не потрібно.

Клієнт бачить активи на балансі, але кнопка «Вивести» неактивна. Валюта при цьому може зберігатися на спільному гарячому або холодному гаманці біржі разом з активами інших користувачів. Баланс в особистому кабінеті та конкретна сума на окремій адресі клієнта в мережі — технічно різні речі, хоча для користувача вони виглядають однаково. Тому обмеження в межах фінансового моніторингу на централізованій біржі переважно діє на рівні внутрішнього обліку платформи, а не безпосередньо в блокчейні.

Біржі використовують системи, які аналізують маршрути транзакцій і зв'язки адрес. Система може показати, що активи користувача раніше проходили через адресу з міткою Mixer, Scam чи Gambling. Сама по собі ця мітка не встановлює ні походження конкретних коштів, ні вини поточного власника. Типовий сценарій: користувач отримав валюту від контрагента, а кількома транзакціями раніше ці кошти проходили через ризиковану адресу, про яку поточний власник міг і не знати.

Для українських суб'єктів первинного фінансового моніторингу базовим актом є Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Він передбачає перевірку клієнта, відмову від встановлення чи продовження ділових відносин, зупинення підозрілих операцій та замороження активів у передбачених законом випадках.

Ці механізми не є арештом за самим фактом того, що особа тимчасово не може розпоряджатися активом. Юридичну кваліфікацію визначає конкретна норма і процедура, а не результат для клієнта. Для іноземної біржі до цього додається законодавство її юрисдикції та регуляторні вимоги, яких вона зобов'язана дотримуватись.

Арешт має іншу правову природу. Стаття 170 КПК визначає арешт майна як тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном за ухвалою слідчого судді чи суду. Частина десята цієї статті прямо поширює арешт на віртуальні активи. Метою може бути збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна або відшкодування шкоди.

Підставою тут виступає процесуальне рішення, а не рішення compliance-відділу біржі — і це визначає інший спосіб захисту.

Крім того, арешт майна може застосовуватися як забезпечення позову у цивільному чи господарському процесі. А на стадії виконання рішення діє стаття 56 Закону «Про виконавче провадження», яка передбачає арешт майна або коштів боржника для реального виконання рішення.

У будь-якому разі арешт криптоактиву сам по собі не має наслідком переходу права власності до держави, потерпілого чи кредитора. Він лише тимчасово обмежує право на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Для конфіскації, реалізації або передачі активу потрібні окрема правова підстава та передбачена законом процедура. Так само тимчасове обмеження виведення коштів з боку біржі не означає, що платформа набуває право власності на них.

Для віртуальних активів юридичне обмеження і технічна можливість ним розпорядитися — окремі площини. На кастодіальній біржі платформа технічно може обмежити операції. На некастодіальному гаманці приватний ключ контролює сам користувач, і ухвала суду створює юридичну заборону розпоряджатися активом, але не передає державі приватний ключ і не встановлює технічний контроль над гаманцем.

Є й проміжна модель. Наприклад, Tether як емітент USDT має механізм блокування окремих адрес у відповідних мережах — токени залишаються видимими на адресі, але можливість їх переміщення обмежується на рівні смартконтракту. У Bitcoin централізованого емітента з подібним механізмом немає. Тому слово «заморожено» в різних справах може описувати технічно різні ситуації, і це варто уточнювати в кожному конкретному кейсі, а не приймати як дане.

У справі № 187/737/24 спір виник після P2P-операції з валютою через біржу та подальшого блокування банківських рахунків. Верховний Суд перевірив (постанова від 17.06.2026) обґрунтованість обмежень, застосованих банком. Показовим є сам підхід: посилання установи на внутрішні процедури не дає відповіді на питання, з якої конкретно підстави обмежено права клієнта.

У справі № 757/10299/25-к суд залишив чинним арешт активів на криптовалютній біржі. Натомість у справі № 757/5200/25-к арешт скасували, оскільки сторона обвинувачення не обґрунтувала, як нематеріальні активи могли виконувати функцію речових доказів у цьому провадженні.

Порівняння цих справ окреслює практичну межу: ухвали про арешт недостатньо. Оцінювати потрібно мету арешту, зв’язок активу з обставинами провадження та обґрунтованість установленого обмеження.

Емоційне листування зі службою підтримки — не стратегія. Перед зверненням до біржі потрібно з’ясувати:

Якщо обмеження запровадила сама біржа, варто зібрати повідомлення про його застосування, номер звернення, історію листування з платформою, чинні на момент блокування правила користування, відомості про внесення та виведення активів, ідентифікатори відповідних транзакцій, історію торгів, банківські виписки, договори, податкові документи та інші підтвердження придбання або отримання активів.

Окремо потрібно проаналізувати маршрут активу в мережі. На запит біржі щодо транзакції недостатньо відповісти, що це особисті кошти користувача. Пояснення має показувати, звідки отримано активи, через які адреси вони пройшли, на підставі яких операцій їх передавали та як відповідні транзакції пов’язані з користувачем. Тоді підтвердження походження коштів стає не набором окремих довідок, а послідовним ланцюгом доказів.

Якщо біржа посилається на запит правоохоронного органу або судове рішення, порядок дій буде іншим. Потрібно встановити, який орган ініціював обмеження, чи існує відповідна ухвала, у межах якого провадження її постановлено, які активи або облікові записи вона охоплює, якою є мета арешту, строк його дії та порядок оскарження.

Повторна перевірка клієнта в такій ситуації зазвичай не впливає на арешт, оскільки він скасовується в процесуальному порядку. Водночас після скасування арешту потрібно перевірити, чи не зберегла біржа власне обмеження: судовий арешт і внутрішня перевірка платформи можуть діяти паралельно та припинятися незалежно одне від одного.

Роман Островський

заступник голови Комітету НААУ з питань кібербезпеки та віртуальних активів

	16:26 Пн 28.09.26
Що робити, коли криптобіржа не дає вивести кошти
Головна цитата «Якщо обмеження запровадила сама біржа, варто зібрати повідомлення про його застосування, номер звернення, історію листування з платформою, чинні на момент блокування правила користування, відомості про внесення та виведення активів, ідентифікатори відповідних транзакцій, історію торгів, банківські виписки, договори, податкові документи та інші підтвердження придбання або отримання активів», - адвокат Р. Островський Зовні однакове обмеження доступу до криптоактивів може мати різну правову природу: внутрішня перевірка біржі, санкційне замороження, запит правоохоронного органу, судовий арешт або арешт у виконавчому провадженні. Від правильної кваліфікації залежить спосіб захисту. Як працює блокування Повідомлення біржі про перевірку ще не пояснює, що саме сталося з акаунтом і чому користувач не може розпоряджатися активами. За цим формулюванням можуть стояти кілька різних процедур. KYC (Know Your Customer) — процедура встановлення та перевірки особи клієнта, його документів, адреси й інших необхідних відомостей, а для юридичної особи — структури власності та кінцевих бенефіціарів. AML (Anti-Money Laundering) — ширше поняття, яке охоплює аналіз операцій, походження активів, санкційні ризики та зв'язки з ризиковими адресами чи сервісами. Тому «AML/KYC-блокування» — лише зручний робочий термін, але не окремий правовий інститут. На практиці він може означати: тимчасове обмеження виведення; зупинення конкретної транзакції; повторну KYC-перевірку; запит Source of Funds або Source of Wealth; обмеження торгових операцій; припинення обслуговування; замороження активів за санкційними вимогами; виконання запиту чи рішення компетентного органу. Кожен із цих сценаріїв має окрему підставу та передбачає свій порядок реагування. Тому перед підготовкою документів або звернення до біржі потрібно встановити, яке саме обмеження вона застосувала. Перший крок — встановити, хто є стороною правовідносин із клієнтом. Бренд біржі не допоможе: великі платформи можуть обслуговувати користувача через різні юридичні особи в різних юрисдикціях залежно від країни реєстрації клієнта. Тому перевіряються: юридична особа, яка обслуговує конкретний акаунт; Terms of Use, які клієнт прийняв; застосовне право; місце реєстрації чи ліцензування платформи; порядок подання скарги за правилами сервісу; чи передбачають правила право платформи обмежувати операції або припиняти обслуговування в односторонньому порядку. Це дозволяє одразу відокремити договірне обмеження з боку платформи від обмеження, яке виникло за рішенням державного органу. Централізована біржа — кастодіальний сервіс: приватні ключі до активів на платформі контролює сама біржа, а не користувач. Тому для обмеження виведення їй достатньо змінити стан внутрішнього акаунта — блокувати конкретну транзакцію в блокчейні для цього не потрібно. Клієнт бачить активи на балансі, але кнопка «Вивести» неактивна. Валюта при цьому може зберігатися на спільному гарячому або холодному гаманці біржі разом з активами інших користувачів. Баланс в особистому кабінеті та конкретна сума на окремій адресі клієнта в мережі — технічно різні речі, хоча для користувача вони виглядають однаково. Тому обмеження в межах фінансового моніторингу на централізованій біржі переважно діє на рівні внутрішнього обліку платформи, а не безпосередньо в блокчейні. Біржі використовують системи, які аналізують маршрути транзакцій і зв'язки адрес. Система може показати, що активи користувача раніше проходили через адресу з міткою Mixer, Scam чи Gambling. Сама по собі ця мітка не встановлює ні походження конкретних коштів, ні вини поточного власника. Типовий сценарій: користувач отримав валюту від контрагента, а кількома транзакціями раніше ці кошти проходили через ризиковану адресу, про яку поточний власник міг і не знати. Арешт чи комплаєнс-обмеження? Для українських суб'єктів первинного фінансового моніторингу базовим актом є Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Він передбачає перевірку клієнта, відмову від встановлення чи продовження ділових відносин, зупинення підозрілих операцій та замороження активів у передбачених законом випадках. Ці механізми не є арештом за самим фактом того, що особа тимчасово не може розпоряджатися активом. Юридичну кваліфікацію визначає конкретна норма і процедура, а не результат для клієнта. Для іноземної біржі до цього додається законодавство її юрисдикції та регуляторні вимоги, яких вона зобов'язана дотримуватись. Арешт має іншу правову природу. Стаття 170 КПК визначає арешт майна як тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном за ухвалою слідчого судді чи суду. Частина десята цієї статті прямо поширює арешт на віртуальні активи. Метою може бути збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна або відшкодування шкоди. Підставою тут виступає процесуальне рішення, а не рішення compliance-відділу біржі — і це визначає інший спосіб захисту. Крім того, арешт майна може застосовуватися як забезпечення позову у цивільному чи господарському процесі. А на стадії виконання рішення діє стаття 56 Закону «Про виконавче провадження», яка передбачає арешт майна або коштів боржника для реального виконання рішення. У будь-якому разі арешт криптоактиву сам по собі не має наслідком переходу права власності до держави, потерпілого чи кредитора. Він лише тимчасово обмежує право на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Для конфіскації, реалізації або передачі активу потрібні окрема правова підстава та передбачена законом процедура. Так само тимчасове обмеження виведення коштів з боку біржі не означає, що платформа набуває право власності на них. Юридичне обмеження і технічний контроль Для віртуальних активів юридичне обмеження і технічна можливість ним розпорядитися — окремі площини. На кастодіальній біржі платформа технічно може обмежити операції. На некастодіальному гаманці приватний ключ контролює сам користувач, і ухвала суду створює юридичну заборону розпоряджатися активом, але не передає державі приватний ключ і не встановлює технічний контроль над гаманцем. Є й проміжна модель. Наприклад, Tether як емітент USDT має механізм блокування окремих адрес у відповідних мережах — токени залишаються видимими на адресі, але можливість їх переміщення обмежується на рівні смартконтракту. У Bitcoin централізованого емітента з подібним механізмом немає. Тому слово «заморожено» в різних справах може описувати технічно різні ситуації, і це варто уточнювати в кожному конкретному кейсі, а не приймати як дане. Судова практика У справі № 187/737/24 спір виник після P2P-операції з валютою через біржу та подальшого блокування банківських рахунків. Верховний Суд перевірив (постанова від 17.06.2026) обґрунтованість обмежень, застосованих банком. Показовим є сам підхід: посилання установи на внутрішні процедури не дає відповіді на питання, з якої конкретно підстави обмежено права клієнта. У справі № 757/10299/25-к суд залишив чинним арешт активів на криптовалютній біржі. Натомість у справі № 757/5200/25-к арешт скасували, оскільки сторона обвинувачення не обґрунтувала, як нематеріальні активи могли виконувати функцію речових доказів у цьому провадженні. Порівняння цих справ окреслює практичну межу: ухвали про арешт недостатньо. Оцінювати потрібно мету арешту, зв’язок активу з обставинами провадження та обґрунтованість установленого обмеження. Алгоритм дій Емоційне листування зі службою підтримки — не стратегія. Перед зверненням до біржі потрібно з’ясувати: хто фактично контролює актив — біржа, власник приватного ключа чи емітент токена; хто встановив обмеження — платформа, правоохоронний орган, суд чи виконавець; на якій підставі воно застосоване — правила користування платформою, законодавство про фінансовий моніторинг, санкції, судове рішення чи виконавчий документ; що саме обмежено — весь обліковий запис, конкретний актив, виведення, торгівлю чи окрему адресу; у який спосіб можна зняти обмеження — пройти перевірку біржі, підтвердити походження коштів, оскаржити арешт або дії виконавця. Якщо обмеження запровадила сама біржа, варто зібрати повідомлення про його застосування, номер звернення, історію листування з платформою, чинні на момент блокування правила користування, відомості про внесення та виведення активів, ідентифікатори відповідних транзакцій, історію торгів, банківські виписки, договори, податкові документи та інші підтвердження придбання або отримання активів. Окремо потрібно проаналізувати маршрут активу в мережі. На запит біржі щодо транзакції недостатньо відповісти, що це особисті кошти користувача. Пояснення має показувати, звідки отримано активи, через які адреси вони пройшли, на підставі яких операцій їх передавали та як відповідні транзакції пов’язані з користувачем. Тоді підтвердження походження коштів стає не набором окремих довідок, а послідовним ланцюгом доказів. Якщо біржа посилається на запит правоохоронного органу або судове рішення, порядок дій буде іншим. Потрібно встановити, який орган ініціював обмеження, чи існує відповідна ухвала, у межах якого провадження її постановлено, які активи або облікові записи вона охоплює, якою є мета арешту, строк його дії та порядок оскарження. Повторна перевірка клієнта в такій ситуації зазвичай не впливає на арешт, оскільки він скасовується в процесуальному порядку. Водночас після скасування арешту потрібно перевірити, чи не зберегла біржа власне обмеження: судовий арешт і внутрішня перевірка платформи можуть діяти паралельно та припинятися незалежно одне від одного. Автор публікації: Роман Островський Роман Островський заступник голови Комітету НААУ з питань кібербезпеки та віртуальних активів Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2026 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Що робити, коли криптобіржа не дає вивести кошти

Головна цитата