Оскарження рішень про перегляд інвалідності: судова практика
Головна цитата
«Для суду у справах про оскарження інвалідності визначальними стають конкретний правовий режим, хронологія перевірки та докази, зібрані вже у першій інстанції», - адвокат І. Тодорич
З припиненням роботи МСЕК і початком роботи експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи перевірка раніше встановленої інвалідності (яка часто проводилася без виклику особи та обстеження) стала джерелом нової категорії спорів. Що варто знати для успішного захисту прав громадян у таких категоріях справ?
Два правові режими
Для оцінки судової практики важливо розмежовувати два правові режими перевірки рішень МСЕК. Відмінність між ними визначається не датою ухвалення рішення МСЕК, обґрунтованість якого перевіряють, а тим, коли, яким органом і за якими правилами проводилася перевірка.
До 2025 року перевірку обґрунтованості рішень МСЕК здійснювала Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну від 03.12.2009 № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ від 05.09.2011 № 561, та спеціальних правил проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, установлених постановою Кабміну від 08.03.2022 № 225.
Із 1 січня 2025 року оцінювання повсякденного функціонування особи проводять експертні команди, а обґрунтованість раніше ухвалених рішень МСЕК перевіряє Центр оцінювання функціонального стану особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабміну від 15.11.2024 № 1338. Спочатку права та обов’язки Центру виконувала державна установа Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України. У 2026 році її було реорганізовано в державне некомерційне товариство Інститут оцінювання функціонування.
Процедурні порушення
Судова практика щодо рішень Центру, ухвалених за новим Порядком, показує, що результат оскарження залежить від дотримання процедури перевірки. Суди з’ясовують, чи існувала законна підстава для її початку, чи було забезпечено участь особи та чи підтверджувався висновок Центру належними медичними документами. Показовими є дві справи з практики П’ятого апеляційного адміністративного суду.
У 2021 році жінці безстроково встановили групу інвалідності. Рішенням Центру від 10.02.2025 її статус було скасовано з посиланням на невідповідність наявних патологічних змін критеріям інвалідності. Вона звернулася до суду.
Суди виходили з того, що Центр не довів проведення повного медичного обстеження, повідомлення позивачки про необхідність його пройти, її відмову або неприбуття. Також відповідач не подав медичних документів, на яких ґрунтувався висновок про необґрунтованість інвалідності.
За таких обставин рішення було визнано протиправним. Порушення суди пов’язали, зокрема, з недотриманням пункту 51 Порядку № 1338 та гарантованого статтями 12 і 17 Закону «Про адміністративну процедуру» права особи на участь у провадженні. Водночас за частиною другою статті 77 КАС саме Центр мав надати всі документи, якими обґрунтовував своє рішення (постанова Пʼятого ААС від 03.02.2026 у справі № 420/18914/25).
Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду у справі № 200/14695/19-а: суд перевіряє законність рішення в межах дотримання процедури, не підміняючи медичний орган в оцінці діагнозу.
В іншій справі жінці у 2022 році безстроково встановили групу інвалідності, пов’язану з військовою службою. Центр скасував рішення про її встановлення, пославшись на постанову слідчого ДБР.
Вирішальною для судів стала хронологія: як випливає з витягу з рішення Центру, перевірка розпочалася до винесення постанови слідчого. Отже, цей документ не міг бути підставою для перевірки, яка на той момент уже тривала. Суди розцінили це як відсутність законної підстави. Також суди взяли до уваги, що перевірка відбулася без огляду особи та дослідження стану її здоров’я (постанова Пʼятого ААС від 28.01.2026 у справі № 420/28066/25).
Межі заочної перевірки
Перевіряти підставу контролю, достатність медичних матеріалів, мотивованість акта та дотримання процедурних гарантій вимагає й Верховний Суд. Водночас відмінності в застосовному регулюванні й обсязі встановлених судами обставин можуть зумовлювати різні процесуальні результати — від остаточної відмови в позові до направлення справи на новий розгляд.
Так, у справі № 360/660/25 жінці у 2023 році безстроково встановили групу інвалідності. У грудні 2024 року Центральна МСЕК МОЗ за результатами заочної перевірки не підтвердила цей статус, після чого Пенсійний фонд призупинив виплату пенсії. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали рішення протиправним через відсутність очного огляду. Але Верховний Суд постановою від 18.03.2026 скасував ці рішення і відмовив у позові.
У касаційній інстанції розмежували медико-соціальну експертизу та перевірку обґрунтованості вже прийнятого рішення. Інструкція № 561 регулювала первинний огляд і переогляд, але не контрольну перевірку Центральної МСЕК. Під час воєнного стану така перевірка могла проводитися заочно, якщо з медичної документації без додаткових клінічних досліджень випливала очевидна та істотна невідповідність установленого діагнозу або функціональних обмежень критеріям інвалідності.
Допустимість заочного розгляду ВС пов’язав також із дією постанови Кабміну № 225: на період воєнного стану вона передбачала незастосування пункту 5 Положення № 1317, який обмежував заочне прийняття рішень.
Тож відсутність виклику особи на огляд у такій ситуації не могла бути самостійною підставою для скасування рішення. Проте контрольне повноваження не є абсолютним: якщо наявних документів недостатньо або потрібна додаткова медична оцінка, орган має ініціювати повноцінний переогляд із дотриманням гарантій участі особи. Отже, предметом спору має бути не лише форма перевірки, а й те, чи дозволяли матеріали зробити однозначний висновок без нового обстеження.
Прикметно, що ВС відхилив деякі аргументи позивачки. Вона стверджувала, що на момент направлення листів правоохоронних органів, які ініціювали перевірку (04.11.2024), законодавство не наділяло Центральну комісію повноваженнями перевіряти рішення міжрайонних МСЕК за такими запитами. Тут суд нагадав, що законність акта оцінюється за правом, чинним на дату його ухвалення. Втім, це правило не усуває необхідності перевірити, чи існувала належна підстава на момент початку самої перевірки. Також ВС відхилив доводи про неналежну назву комісії на штампі та використання неналежної форми довідки, розцінивши їх як надмірний формалізм.
Коли суд має витребувати докази
У справі № 280/4630/25 чоловіку у жовтні 2024 року безстроково встановили ІІІ групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним із захистом Батьківщини. У квітні 2025 року Центр не скасував інвалідність, але визначив дату повторного оцінювання. Суди першої та апеляційної інстанцій скасували це рішення через недоведеність законної підстави для перевірки. Верховний Суд постановою від 20.02.2026 передав справу на новий розгляд.
Оцінюючи наявні докази, Верховний Суд звернув увагу, що Центр посилався на лист територіального управління ДБР, однак не надав його суду. За частиною другою статті 77 КАС обов’язок довести правомірність рішення покладається на суб’єкта владних повноважень. Водночас принцип офіційного з’ясування всіх обставин, закріплений статтею 9 КАС, вимагає активних дій і від суду. Якщо документ із матеріалів кримінального провадження недоступний стороні, суд має витребувати його самостійно, а не обмежуватися констатацією відсутності доказу.
Позивач також посилався на лист, з якого випливало, що паперову медико-експертну справу Центру не передавали. Але цей факт ВС не визнав безумовним порушенням: Порядок № 1338 допускає використання даних електронної системи та сканованих документів. І під час нового розгляду судам належить встановити, які саме медичні дані були доступні Центру, чи містило рішення конкретні мотиви зміни безстрокового статусу та чи було особу належно поінформовано.
Тож зміна безстрокового статусу на строковий також може бути інструментом контролю. Проте у справі № 280/4630/25 Верховний Суд не підтвердив законність конкретного рішення Центру по суті, залишивши це питання для нового розгляду.
Що перевіряти
Отже, перспектива оскарження рішення про перегляд інвалідності залежить від сукупності обставин. Заочна форма перевірки не робить рішення автоматично протиправним, але й не звільняє Центр від обов’язку мати законну підставу, дослідити достатні медичні матеріали, належно мотивувати акт і дотриматися процедурних гарантій. Для суду визначальними стають конкретний правовий режим, хронологія перевірки та докази, зібрані вже у першій інстанції.
І під час формування правової позиції адвокатам варто звернути увагу на такі аспекти.
1. Застосовне регулювання. Потрібно зафіксувати редакцію кожного нормативного акта, чинну на дату оскаржуваного рішення, і не змішувати правила, що діяли до 1 січня 2025 року, з новим Порядком № 1338.
2. Підстава та хронологія перевірки. Слід витребувати постанову слідчого чи прокурора, ухвалу слідчого судді, запит робочої групи з моніторингу або матеріали внутрішнього моніторингу та зіставити їхні дати з фактичним початком перевірки. Самого посилання на лист правоохоронного органу недостатньо.
3. Медична основа рішення. Завдання адвоката полягає не в тому, щоб запропонувати суду самостійно переоцінити діагноз, а в тому, щоб поставити під сумнів достатність медичних матеріалів. Тому доречно з’ясувати, чи могла невідповідність критеріям бути встановлена лише за документами, чи для цього були потрібні додаткові дослідження або особистий огляд.
4. Мотивованість і повідомлення особи. У рішенні мають бути наведені конкретні медичні та юридичні причини скасування статусу або зміни строку повторного оцінювання. Окремо слід перевірити, чи повідомляли особу про повторне оцінювання, необхідність обстеження та ухвалене рішення.
5. Докази у першій інстанції. Саме суб’єкт владних повноважень повинен довести правомірність свого рішення, але позивачеві не варто залишатися пасивним. Клопотання про витребування документів, медичні матеріали та заперечення щодо їхньої достатності потрібно заявляти вже на початку розгляду. Формальні недоліки оформлення доцільно використовувати як додатковий, а не основний аргумент.
Розраховувати, що прогалини в доказуванні вдасться усунути в апеляційній чи касаційній інстанції, не варто.
Ірина Тодорич
член Ради Комітету НААУ з питань адміністративного права та процесу
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2026 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.