Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Довести самостійне виховання дитини: 5 FAQ із судової практики

Необхідність підтвердження факту самостійного виховання дитини може виникнути у зв'язку з оформленням відстрочки від мобілізації, звільненням з військової служби, перетином державного кордону, отриманням соціальних виплат. Відповідаємо на п’ять поширених запитань.

1. Чи потрібно у разі смерті одного з батьків встановлювати в суді факт самостійного виховання дитини?

Ні. Смерть одного з батьків сама собою є юридичним фактом, який підтверджується свідоцтвом про смерть і не потребує додаткового встановлення судом факту самостійного виховання дитини.

Як зазначено у постанові КЦС ВС від 18.10.2024 у справі № 754/2736/24, сімейні права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою. У разі настання юридичних фактів, які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та припиняють батьківську правосуб'єктність, відсутні підстави для додаткового судового підтвердження того, що інший з батьків самостійно здійснює виховання та утримання дитини.

2. Чи можливо встановити факт одноосібного (самостійного) виховання дитини у безспірному порядку або за домовленістю батьків?

У більшості випадків – ні. Проте судова практика знає й окремі винятки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 дійшла висновку, що факт самостійного виховання дитини не може бути встановлений за домовленістю батьків, на підставі укладеного між ними договору чи в порядку окремого провадження як безспірний юридичний факт.

Такий підхід ВП ВС обґрунтований тим, що встановлення цього факту пов'язане з оцінкою виконання або невиконання одним із батьків своїх батьківських обов'язків, зміною обсягу сімейних прав та обов'язків і безпосередньо впливає на права та найкращі інтереси дитини. Саме тому питання не є безспірним і не може вирішуватися лише за згодою батьків чи в окремому провадженні.

Велика Палата також зазначила, що сімейне законодавство не передбачає підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а принцип невідчужуваності сімейних обов'язків (ч. 1 ст. 15 СК України) виключає можливість відмови від них. Тому факт самостійного виховання може встановлюватися судом лише як одна з обставин, що входить до предмета доказування у спорі між батьками щодо виконання ними батьківських обов'язків.

Цей підхід наслідує КЦС ВС у постанові від 20.01.2026 у справі № 137/1845/24.

Водночас судова практика свідчить про пошук підходів до вирішення цієї категорії справ в умовах воєнного стану та змін законодавства.

Так, в окремій думці суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22 від 30.09.2024 зауважено, що в умовах воєнного стану факт самостійного виховання дитини може існувати і за відсутності спору про право, якщо обставини об'єктивно свідчать про припинення або істотне обмеження участі іншого з батьків у здійсненні батьківських прав та обов'язків. Зокрема, ідеться про випадки, коли один із батьків фактично самостійно виховує та утримує дитину, а інший не бере участі у її житті через зникнення безвісти, перебування на тимчасово окупованій території, у полоні чи з інших об'єктивних причин, однак ці обставини ще не підтверджені рішенням суду або іншим офіційним документом.

Подібний підхід простежується у постанові КЦС ВС від 02.04.2025 у справі № 127/3622/24, у якій Верховний Суд звернув увагу, що за відсутності спору між батьками суд має оцінити конкретні обставини справи та надані докази, щоб встановити, чи підтверджують вони факт самостійного виховання дитини.

3. Чи може суд встановити факт самостійного виховання дитини, якщо мати визнана особою, зниклою безвісти за особливих обставин?

Судова практика допускає таку можливість. Якщо один із батьків набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а докази підтверджують, що інший з батьків самостійно здійснює виховання та утримання дитини, суд може встановити відповідний юридичний факт.

Це випливає з аналізу справи № 756/6461/24, у якій КЦС ВС у постанові від 17.09.2025 визнав передчасною відмову у відкритті окремого провадження за заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду Оболонський районний суд м. Києва у рішенні від 05.02.2026 зазначив, що для набуття статусу “одинокий батько” необхідні дві умови: неперебування у шлюбі та виховання й утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд визнав доведеним у процесі судового розгляду факт самостійного виховання та утримання заявником малолітньої дочки без участі зниклої безвісти матері. Водночас суд наголосив, що встановлює лише факт самостійного виховання та утримання дитини, а не вирішує питання про надання відстрочки від мобілізації, соціальних виплат чи інших пільг. Наявність права на такі гарантії перевіряється уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Оскільки рішення суду першої інстанції ще не набрало законної сили, його слід розглядати як приклад розвитку судової практики, а не як усталений правовий підхід.

4. Чи є проживання дитини з батьком, окреме проживання матері або договір між батьками доказами самостійного виховання дитини?

Як правило – ні. Верховний Суд неодноразово наголошував, що проживання батьків окремо, визначення місця проживання дитини з батьком або укладення між батьками договору щодо здійснення батьківських прав самі собою не підтверджують факт самостійного виховання дитини батьком. Такі обставини лише свідчать про порядок реалізації батьківських прав та виконання обов'язків, але не доводять, що інший із батьків фактично самоусунувся від виховання чи утримання дитини.

Для встановлення факту самостійного виховання необхідно довести, що інший із батьків не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не виконує своїх батьківських обов'язків або позбавлений можливості їх здійснювати у передбачений у законі спосіб. Саме проживання матері окремо, у тому числі за кордоном, не виключає її участі у вихованні дитини, якщо вона підтримує спілкування з дитиною та не позбавлена батьківських прав.

Тематичні висновки висловлено у постанові КЦС ВС від 09.12.2025 у справі № 307/4851/22 та від 16.03.2026 у справі № 487/11354/24.

5. Чи має ТЦК та СП або військова частина право оскаржити рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини?

Є підстави вважати, що так. Якщо рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини може вплинути на виникнення або підтвердження права військовозобов'язаного на відстрочку від призову під час мобілізації чи права військовослужбовця на звільнення з військової служби, ТЦК та СП або військова частина мають право на його апеляційне оскарження.

Верховний Суд виходить із того, що такі судові рішення стосуються не лише приватних інтересів сторін, а й інтересів держави у сфері виконання військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Детальне обґрунтування позиції наведено у постановах КЦС ВС від 06.05.2026 у справі № 725/9013/25; від 10.06.2026 у справі № 725/8242/25.

Представлений аналіз судової практики свідчить, що справи про встановлення факту самостійного виховання дитини потребують комплексного підходу. Перед зверненням до суду слід оцінити належність обраного способу захисту, достатність доказів та відповідність заявлених вимог найкращим інтересам дитини. Не менш важливо враховувати, що сімейно-правовий і процесуальний інструментарій не може використовуватися для уникнення виконання встановлених у законі обов'язків. Добросовісність учасників процесу та заборона зловживання процесуальними правами є обов'язковими критеріями під час вирішення цієї категорії справ.

Лариса Гретченко

голова Комітету НААУ з питань сімейного права

	17:32 Пн 20.07.26
Довести самостійне виховання дитини: 5 FAQ із судової практики
Головна цитата «Аналіз судової практики свідчить, що справи про встановлення факту самостійного виховання дитини потребують комплексного підходу», - адвокат Л. Гретченко Необхідність підтвердження факту самостійного виховання дитини може виникнути у зв'язку з оформленням відстрочки від мобілізації, звільненням з військової служби, перетином державного кордону, отриманням соціальних виплат. Відповідаємо на п’ять поширених запитань. 1. Чи потрібно у разі смерті одного з батьків встановлювати в суді факт самостійного виховання дитини? Ні. Смерть одного з батьків сама собою є юридичним фактом, який підтверджується свідоцтвом про смерть і не потребує додаткового встановлення судом факту самостійного виховання дитини. Як зазначено у постанові КЦС ВС від 18.10.2024 у справі № 754/2736/24, сімейні права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою. У разі настання юридичних фактів, які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та припиняють батьківську правосуб'єктність, відсутні підстави для додаткового судового підтвердження того, що інший з батьків самостійно здійснює виховання та утримання дитини. 2. Чи можливо встановити факт одноосібного (самостійного) виховання дитини у безспірному порядку або за домовленістю батьків? У більшості випадків – ні. Проте судова практика знає й окремі винятки. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 дійшла висновку, що факт самостійного виховання дитини не може бути встановлений за домовленістю батьків, на підставі укладеного між ними договору чи в порядку окремого провадження як безспірний юридичний факт. Такий підхід ВП ВС обґрунтований тим, що встановлення цього факту пов'язане з оцінкою виконання або невиконання одним із батьків своїх батьківських обов'язків, зміною обсягу сімейних прав та обов'язків і безпосередньо впливає на права та найкращі інтереси дитини. Саме тому питання не є безспірним і не може вирішуватися лише за згодою батьків чи в окремому провадженні. Велика Палата також зазначила, що сімейне законодавство не передбачає підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а принцип невідчужуваності сімейних обов'язків (ч. 1 ст. 15 СК України) виключає можливість відмови від них. Тому факт самостійного виховання може встановлюватися судом лише як одна з обставин, що входить до предмета доказування у спорі між батьками щодо виконання ними батьківських обов'язків. Цей підхід наслідує КЦС ВС у постанові від 20.01.2026 у справі № 137/1845/24. Водночас судова практика свідчить про пошук підходів до вирішення цієї категорії справ в умовах воєнного стану та змін законодавства. Так, в окремій думці суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22 від 30.09.2024 зауважено, що в умовах воєнного стану факт самостійного виховання дитини може існувати і за відсутності спору про право, якщо обставини об'єктивно свідчать про припинення або істотне обмеження участі іншого з батьків у здійсненні батьківських прав та обов'язків. Зокрема, ідеться про випадки, коли один із батьків фактично самостійно виховує та утримує дитину, а інший не бере участі у її житті через зникнення безвісти, перебування на тимчасово окупованій території, у полоні чи з інших об'єктивних причин, однак ці обставини ще не підтверджені рішенням суду або іншим офіційним документом. Подібний підхід простежується у постанові КЦС ВС від 02.04.2025 у справі № 127/3622/24, у якій Верховний Суд звернув увагу, що за відсутності спору між батьками суд має оцінити конкретні обставини справи та надані докази, щоб встановити, чи підтверджують вони факт самостійного виховання дитини. 3. Чи може суд встановити факт самостійного виховання дитини, якщо мати визнана особою, зниклою безвісти за особливих обставин? Судова практика допускає таку можливість. Якщо один із батьків набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а докази підтверджують, що інший з батьків самостійно здійснює виховання та утримання дитини, суд може встановити відповідний юридичний факт. Це випливає з аналізу справи № 756/6461/24, у якій КЦС ВС у постанові від 17.09.2025 визнав передчасною відмову у відкритті окремого провадження за заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду Оболонський районний суд м. Києва у рішенні від 05.02.2026 зазначив, що для набуття статусу “одинокий батько” необхідні дві умови: неперебування у шлюбі та виховання й утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини. Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд визнав доведеним у процесі судового розгляду факт самостійного виховання та утримання заявником малолітньої дочки без участі зниклої безвісти матері. Водночас суд наголосив, що встановлює лише факт самостійного виховання та утримання дитини, а не вирішує питання про надання відстрочки від мобілізації, соціальних виплат чи інших пільг. Наявність права на такі гарантії перевіряється уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Оскільки рішення суду першої інстанції ще не набрало законної сили, його слід розглядати як приклад розвитку судової практики, а не як усталений правовий підхід. 4. Чи є проживання дитини з батьком, окреме проживання матері або договір між батьками доказами самостійного виховання дитини? Як правило – ні. Верховний Суд неодноразово наголошував, що проживання батьків окремо, визначення місця проживання дитини з батьком або укладення між батьками договору щодо здійснення батьківських прав самі собою не підтверджують факт самостійного виховання дитини батьком. Такі обставини лише свідчать про порядок реалізації батьківських прав та виконання обов'язків, але не доводять, що інший із батьків фактично самоусунувся від виховання чи утримання дитини. Для встановлення факту самостійного виховання необхідно довести, що інший із батьків не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не виконує своїх батьківських обов'язків або позбавлений можливості їх здійснювати у передбачений у законі спосіб. Саме проживання матері окремо, у тому числі за кордоном, не виключає її участі у вихованні дитини, якщо вона підтримує спілкування з дитиною та не позбавлена батьківських прав. Тематичні висновки висловлено у постанові КЦС ВС від 09.12.2025 у справі № 307/4851/22 та від 16.03.2026 у справі № 487/11354/24. 5. Чи має ТЦК та СП або військова частина право оскаржити рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини? Є підстави вважати, що так. Якщо рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини може вплинути на виникнення або підтвердження права військовозобов'язаного на відстрочку від призову під час мобілізації чи права військовослужбовця на звільнення з військової служби, ТЦК та СП або військова частина мають право на його апеляційне оскарження. Верховний Суд виходить із того, що такі судові рішення стосуються не лише приватних інтересів сторін, а й інтересів держави у сфері виконання військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Детальне обґрунтування позиції наведено у постановах КЦС ВС від 06.05.2026 у справі № 725/9013/25; від 10.06.2026 у справі № 725/8242/25. *** Представлений аналіз судової практики свідчить, що справи про встановлення факту самостійного виховання дитини потребують комплексного підходу. Перед зверненням до суду слід оцінити належність обраного способу захисту, достатність доказів та відповідність заявлених вимог найкращим інтересам дитини. Не менш важливо враховувати, що сімейно-правовий і процесуальний інструментарій не може використовуватися для уникнення виконання встановлених у законі обов'язків. Добросовісність учасників процесу та заборона зловживання процесуальними правами є обов'язковими критеріями під час вирішення цієї категорії справ. Автор публікації: Лариса Гретченко Лариса Гретченко голова Комітету НААУ з питань сімейного права Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2026 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Довести самостійне виховання дитини: 5 FAQ із судової практики

Головна цитата