Дохід ФОП як обʼєкт спільної сумісної власності: судова практика та проблеми доказування
Головна цитата
«Якщо підприємець задекларував дохід, саме він має доводити розмір витрат, які слід відрахувати від загального обсягу його доходів, а також факт використання ним коштів, отриманих від підприємницької діяльності як ФОПа в інтересах сім'ї або їх відсутність на момент припинення сімейних відносин», - адвокат Л. Дубчак
Питання про те, чи можуть доходи фізичної особи-підприємця бути об'єктом спільної сумісної власності, сьогодні не викликає сумнівів. Дискусії виникають щодо того, який саме дохід підлягає поділу, а також як доводити його розмір і наявність.
Дохід — не прибуток
Відповідно до пункту 292.1 Податкового кодексу доходом ФОП — платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Водночас податкове законодавство не ототожнює поняття «дохід» з поняттям «прибуток».
Пряма дефініція «прибутку» в Податковому кодексі відсутня. Водночас, Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів від 07.02.2013 № 73, визначає прибуток як суму, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Саме це розмежування стало визначальним для сучасної судової практики, зокрема у спорах про поділ майна подружжя.
Суди послідовно виходять із того, що дохід ФОП, отриманий під час шлюбу, підпадає під загальну презумпцію спільності майна подружжя, але об’єктом спільної сумісної власності є не весь дохід ФОП, а кошти, які залишилися після здійснення обов'язкових витрат (на виробництво, придбання і збут товарів або послуг тощо), сплати податків та зборів, а також використання доходів в інтересах сім’ї.
Зокрема, це відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц. Прикметно, що в цій справі позивач не довів обґрунтованості вимоги про стягнення доходу, оскільки за довідками ДПІ та податковими деклараціями неможливо встановити чистий дохід від підприємницької діяльності. Подібний підхід простежується і в інших рішеннях ВС (постанови від 01.03.2023 у справі № 359/10855/19, від 08.10.2025 у справі № 545/725/18, від 29.04.2026 у справі № 761/10339/24).
Отже, Верховний Суд визнає дохід ФОП спільною сумісною власністю та наголошує, що презумпцію спільності такого майна повинен спростовувати той із подружжя, хто її заперечує. Позивач повинен довести не лише факт отримання доходу, а й розмір чистого прибутку підприємця. Проблема виникає в тому, що така інформація перебуває у сфері контролю того з подружжя, хто здійснює підприємницьку діяльність та веде бухгалтерський облік. Другий з подружжя в абсолютній більшості випадків не має доступу до цих документів.
«Невидимі» витрати
Особливо гостро ця проблема проявляється щодо ФОП — платників єдиного податку, які, на відміну від підприємців на загальній системі оподаткування, зазвичай не ведуть повноцінного бухгалтерського обліку витрат.
За таких обставин другий з подружжя фактично має довести структуру доходів і витрат ФОП, хоч і побудованого за спільні кошти чи спільною працею, але фактично чужого бізнесу: собівартість товарів, розмір витрат, обсяг сплачених платежів, розмір чистого прибутку та інші відомості, доступ до яких має виключно сам ФОП.
Такий підхід певною мірою нівелює саму презумпцію спільності майна подружжя. Якщо встановлено розмір доходу, задекларованого підприємцем у податковій звітності, логічно, аби саме підприємець доводив би наявність витрат, які підлягають відрахуванню від такого доходу. Інакше негативні наслідки неналежного ведення обліку ФОП перекладаються на іншого з подружжя, який не мав впливу на організацію підприємницької діяльності.
Гроші були, але зникли
Ще одна проблема, яка простежується в судовій практиці, — які саме кошти можуть бути предметом поділу між подружжям.
У справі № 295/98/21 Верховний Суд розглядав ситуацію (постанова від 05.07.2023), коли один із подружжя здійснював підприємницьку діяльність і отримував дохід під час шлюбу. Суд відмовився ділити весь отриманий дохід, звернувши увагу на залишок коштів на рахунках фізичної особи-підприємця на момент розірвання шлюбу. ВС погодився, що саме ці кошти підлягають поділу як спільне сумісне майно подружжя.
Отже, фактично йдеться про підхід, за яким доходи, отримані та використані під час шлюбу в інтересах сім'ї, не можуть повторно бути предметом поділу між подружжям.
Подібний підхід простежується і в постанові ВС від 01.03.2023 у справі № 359/10855/19. Суд зазначив, що доходи перебували у володінні подружжя під час шлюбу, а сторони мали можливість розпоряджатися ними спільно. Доказів того, що кошти від підприємницької діяльності були використані не в інтересах сім'ї, позивачка не надала.
Водночас тут виникає нове запитання: на який саме момент має встановлюватися залишок коштів, що підлягають поділу.
Для нерухомого майна чи транспортних засобів ця проблема не має істотного значення. Об'єкти продовжують існувати незалежно від часу розгляду спору, а у разі їх відчуження без згоди іншого з подружжя, може бути присуджена компенсація вартості частки в спільному сумісному майні.
Якщо ж на момент фактичного припинення спільного проживання на рахунку перебували кошти, але до моменту звернення до суду вони були виведені одним із подружжя, — чи повинно це позбавляти іншого з подружжя права на поділ?
Між моментом фактичного припинення шлюбних відносин і зверненням до суду іноді минають роки. Сторони можуть сподіватись на відновлення стосунків чи просто не наважуються розпочати процес розірвання шлюбу. Натомість, підприємницька діяльність, як правило, триває, а рух коштів на рахунках не припиняється. І це ставить питання, яке заслуговує на окреме вивчення: чи є спільними доходи, отримані вже після фактичного припинення шлюбних відносин.
Презумпція є, доказів немає
Якщо один із подружжя контролює банківські рахунки та підприємницьку діяльність, він фактично може впливати на існування самого предмета спору шляхом виведення коштів після припинення сімейних відносин.
У поєднанні з практикою ВС це створює своєрідний подвійний доказовий бар'єр для позивача. Він має довести розмір чистого прибутку підприємця, а також те, що ці кошти не були використані в інтересах сім'ї та фактично існували як об'єкт поділу на певний момент. Оскільки цих відомостей у нього з обʼєктивних причин немає, право на поділ доходу ФОП подружжям (колишнім подружжям) стає декларативним.
Тому більш послідовним та справедливим видається такий підхід: якщо підприємець задекларував дохід, саме він має доводити розмір витрат, які слід відрахувати від загального обсягу його доходів, а також факт використання ним коштів, отриманих від підприємницької діяльності як ФОПа в інтересах сім'ї або їх відсутність на момент припинення сімейних відносин.
Такий підхід більшою мірою відповідає як принципу добросовісності учасників цивільних правовідносин, так і природі презумпції спільної сумісної власності подружжя. Від практичного розв’язання цих питань залежить, чи буде право одного з подружжя на поділ доходів від підприємницької діяльності реальним механізмом захисту майнових прав чи так і залишиться декларативним.
Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета».
Леся Дубчак
членкиня Комітету НААУ з питань сімейного права
Марта Роговик
помічник адвоката
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2026 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.