Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Строк служби та права військовослужбовців: аналіз позицій ЄКСП

Питання строків обов’язкової служби, умов її дострокового припинення та допустимих обмежень прав військовослужбовців сьогодні є надзвичайно актуальними для України. Умови воєнного стану, потреба у персоналі, зміни у законодавстві про мобілізацію формують нову правову реальність, у якій держава повинна балансувати між захистом національної безпеки та дотриманням стандартів прав людини.

Оскільки Україна ратифікувала Європейську соціальну хартію (переглянуту), практика Європейського комітету соціальних прав є джерелом прямих орієнтирів для законодавця, уряду та судів. Рішення щодо тривалості військової служби становлять особливий інтерес, адже наша держава вже зараз стикається з питаннями тривалості контрактів, порядку звільнення військовослужбовців, прав медичних працівників у секторі оборони та конституційності мобілізаційних обмежень. Підхід Європейського комітету соціальних прав демонструє підхід до визначення меж допустимого втручання держави.

1. Рішення Європейського комітету соціальних прав за скаргою Міжнародної федерації ліг прав людини (IFHR) проти Греції (скарга №7/2000), яке було прийнято 05 грудня 2000 р., повідомлення зроблено 13 грудня 2000 р., оприлюднено 05 квітня 2001 р.

Фабула справи. Міжнародна федерація ліг прав людини (IFHR) подала до Європейського комітету з соціальних прав (ЄКСП) колективну скаргу проти Греції, стверджуючи, що низка положень грецького законодавства суперечить статті 1§2 Європейської соціальної хартії 1961 року, яка гарантує право працівника заробляти на життя за вільно обраною професією та забороняє будь-які форми примусової праці. Скарга стосується трьох груп норм:

Законодавчий декрет № 17/1974, що дозволяє мобілізувати цивільне населення у «будь-якій непередбаченій ситуації, яка порушує економіку чи суспільство країни». IFHR вказує, що такі розпливчасті формулювання відкривають можливість примусової праці в мирний час. Хоча уряд визнає проблему, закон більше 10 років не змінювався.

Стаття 64 Декрету № 1400/73, яка дозволяє зобов’язувати військових офіцерів до проходження служби строком до 25 років, що, на думку IFHR, є надмірним та непропорційним обмеженням свободи залишити професію. ЄКСП ще в 1989 році визнав це порушенням, а Комітет міністрів ухвалив низку рекомендацій, однак закон залишився чинним.

Кримінальні санкції для моряків (Декрет № 187/1973 та Закон № 3276/1944), які карають відмову виконувати обов’язки навіть тоді, коли немає загрози судну або життю людей. Комітет уже неодноразово визначав ці положення як несумісні з Хартією, але Греція їх не змінила.

IFHR підкреслює, що формальна відмова уряду застосовувати ці норми не замінює обов’язку держави змінити закон.

Комітет наголошує, що фраза «вільно обрана професія» означає заборону примусової праці. У визначенні Комітету - це як примус працювати без згоди, так і примус виконувати роботу, яку працівник раніше погодився, але більше не бажає виконувати.

Комітет повторює свою сталу позицію у пункті 18: «Незастосування національного законодавства, яке суперечить статті 1§2 Хартії, не є достатнім доказом відповідності». Таке законодавство має бути змінене, а не просто не використовуватися на практиці.

Положення про мобілізацію цивільних «у будь-якій непередбаченій ситуації, що спричиняє порушення економіки або суспільства країни» настільки розпливчасте, що «не може вважатися таким, що відповідає статті 1§2 Хартії, навіть із урахуванням статті 31». Тобто воно не містить меж, не базується на чітких критеріях та створює ризик невиправданого використання примусової праці. Комітет підкреслює тривале ігнорування попередніх висновків.

Стосовно надмірного строку служби офіцерів (Декрет № 1400/73). «Обов’язковий строк служби до 25 років є надмірним і суперечить свободі вибору та залишення професії». Двічі було винесено рекомендації Комітету міністрів і дві резолюції щодо цієї норми, але Греція її не змінила протягом одинадцяти років.

Кримінальні санкції для моряків за відмову від роботи (Декрет № 187/1973 і Закон № 3276/1944). Кримінальне покарання без загрози безпеці - несумісне з Хартією

22. Комітет нагадує, що стаття 1§2 забороняє застосування кримінальних санкцій до моряків, які припиняють виконання своїх обов’язків, якщо це не ставить під загрозу судно або життя людей.

Греція знала про порушення понад десятиріччя, отримала численні рекомендації, але закон так і не змінила.

Комітет визнає наявність ініціатив, але вказує, що вони нечіткі, без конкретних строків, не гарантують усунення порушення. Греція повинна негайно привести закон у відповідність до статті 1§2.

Ситуація в Греції не відповідає статті 1, пункт 2, щодо кожного з положень, що є предметом скарги.

2.Рішення Європейського комітету соціальних прав по скарзі Європейської федерації працівників державної служби (EUROFEDOP) проти Греції (скарга № 115/2015), яке було прийнято 13 вересня 2017 р., повідомлення здійснено 28 вересня 2017 р., публікація від 29 січня 2018 р.

Фабула справи. Європейська федерація працівників державної служби (EUROFEDOP) подала колективну скаргу до Європейського комітету соціальних прав, стверджуючи, що Греція порушує статтю 1§2 та статтю 18§4 Європейської соціальної хартії 1961 року щодо військових лікарів.

На думку скаржника, національне законодавство встановлює для лікарів Збройних сил надмірно тривалий обов’язковий строк служби після закінчення навчання, а також передбачає непропорційно високі суми компенсації (викупу), які вони мають сплатити у разі дострокового звільнення зі служби. Зокрема, EUROFEDOP посилається на статтю 64 Законодавчого декрету № 1400/1973 (зі змінами Законом № 3257/2004), яка визначає обов’язкову тривалість служби, та на статтю 33 Закону № 3883/2010, що регулює розмір виплат у разі дострокового припинення служби. Федерація наводить приклади, згідно з якими військовий лікар, який бажає звільнитися після базової підготовки, має сплатити суму, еквівалентну багатьом рокам заробітної плати, що, на думку скаржника, фактично позбавляє його реальної можливості залишити професію.

Окремо організація EUROFEDOP стверджувала, що обмеження для військових лікарів щодо виїзду за кордон з метою зайняття прибутковою діяльністю під час обов’язкової служби порушують статтю 18§4 Хартії 1961 року, яка гарантує право громадян залишати свою країну для здійснення оплачуваної роботи в іншій державі-учасниці на рівних умовах із її громадянами. Потрібно оцінити, чи створює поєднання тривалого обов’язкового строку служби, механізму викупу та обмежень виїзду з країни ситуацію, яка фактично перетворює військову медичну службу на примусову працю або необґрунтовано обмежує мобільність лікарів та їхнє право вільно обирати і залишати професію.

Позиція Комітету. Комітет нагадує свою позицію у справі FIDH проти Греції (скарга №7/2000), де служба до 25 років була визнана «надмірною і такою, що суперечить свободі вибору та залишення професії».

Комітет визнає, що вимога відпрацювання мінімального строку після навчання є законною, плата за дострокове звільнення є легітимним механізмом компенсації державних витрат, та посилається на позицію ЄСПЛ у справі Читос проти Греції (§94), де Суд підкреслив, що: «державі дозволено забезпечувати окупність інвестицій у підготовку офіцерів і забороняти звільнення протягом певного строку».

Комітет наголошує, що держави мають широкий простір розсуду у встановленні: мінімального строку служби, умов дострокового звільнення, але строки мають бути пропорційними тривалості підготовки.

Також Комітет уже визнав 10-річний строк обов’язкової служби після навчання сумісним зі статтею 1§2 (Висновки 2006). Це використано як «нормативний стандарт пропорційності».

Медичні офіцери зобов’язані служити 12 років після 6-річної базової освіти і додатково плюс 5 років за кожну спеціалізацію.

Комітет з'ясовує, що період спеціалізації зараховується до служби, базуючись на рішенні: Рахункової палати № 3230/2011, судовій практиці, підтвердженій ЄСПЛ у справі Читос.

Як результат, Комітет підсумовує, що загальний строк служби становить 17 років, але включає періоди спеціалізованої підготовки. Тому Комітет визнає строк служби пропорційним і таким, що не порушує статтю 1§2.

Окрім того, Комітет підкреслює, що медичні офіцери добровільно вступають на службу, отримують зарплату, пільги, фінансування навчання, можуть працювати у приватному секторі, можуть залишити службу за умови викупу.

Комітет нагадує, що обмеження свободи виїзду можуть бути допустимими виключно за критеріями статті 31 Хартії 1961 року, тобто коли вони передбачені законом, необхідні в демократичному суспільстві, спрямовані на захист прав і свобод інших осіб, суспільних інтересів, національної безпеки, громадського здоров’я або моралі.

Комітет також зазначає, що раніше він не розглядав статтю 18§4 у контексті військових, які мають мінімальний строк служби. Тобто справа є першою, де питання права на виїзд за кордон оцінюється для осіб, пов’язаних службовим зобов’язанням перед державою.

Тимчасові обмеження для військових лікарів є законними і не становлять порушення (§52). Комітет встановлює такі факти:

Комітет підкреслює, що скарга EUROFEDOP у своїй суті стосується строку служби та пропорційності умов дострокового звільнення, а не обмеження права на виїзд як такого.

Відтак, Комітет доходить висновку, що обмеження, які діють під час проходження служби, не порушують статтю 18§4, оскільки вони тимчасові, прив’язані до виконання військового обов’язку, не застосовуються після звільнення, не впливають на можливість реалізувати право на працевлаштування за кордоном у майбутньому.

Узагальнюючий висновок. Європейський комітет з соціальних прав дійшов висновку, що встановлений для військових лікарів Греції обов’язковий строк служби (12–17 років із урахуванням спеціалізації) та механізм дострокового звільнення через викуп не порушують статтю 1§2 Хартії 1961 року, оскільки є пропорційними тривалості їхньої підготовки, відповідають легітимній меті відшкодування державних інвестицій та не позбавляють медичних офіцерів реальної можливості залишити службу. Комітет також встановив, що тимчасові обмеження на виїзд за кордон під час проходження служби не порушують статтю 18§4, адже вони є частиною військових обов’язків, не продовжуються після звільнення та не обмежують довгострокове право лікарів на працевлаштування в інших державах-учасницях. Загалом Комітет визнав, що Греція діяла у межах свого простору розсуду, а оскаржувані положення не є надмірними, непропорційними чи такими, що перетворюють службу на форму примусової праці.

Публікацію підготовано у співпраці з Національною асоціацією адвокатів України за підтримки проєкту Ради Європи «Посилення соціального виміру в Україні», що має на меті досягти того, щоб широкі верстви населення та люди з уразливих груп, включаючи постраждале від війни населення в Україні, отримували адресний соціальний захист та підтримку.

Вікторія Поліщук

голова Комітету НААУ з питань трудового права

	9:21 Ср 04.02.26
Строк служби та права військовослужбовців: аналіз позицій ЄКСП
Головна цитата «Європейський комітет з соціальних прав дійшов висновку, що встановлений для військових лікарів Греції обов’язковий строк служби (12–17 років із урахуванням спеціалізації) та механізм дострокового звільнення через викуп не порушують статтю 1§2 Хартії 1961 року», - адвокат В. Поліщук Питання строків обов’язкової служби, умов її дострокового припинення та допустимих обмежень прав військовослужбовців сьогодні є надзвичайно актуальними для України. Умови воєнного стану, потреба у персоналі, зміни у законодавстві про мобілізацію формують нову правову реальність, у якій держава повинна балансувати між захистом національної безпеки та дотриманням стандартів прав людини. Оскільки Україна ратифікувала Європейську соціальну хартію (переглянуту), практика Європейського комітету соціальних прав є джерелом прямих орієнтирів для законодавця, уряду та судів. Рішення щодо тривалості військової служби становлять особливий інтерес, адже наша держава вже зараз стикається з питаннями тривалості контрактів, порядку звільнення військовослужбовців, прав медичних працівників у секторі оборони та конституційності мобілізаційних обмежень. Підхід Європейського комітету соціальних прав демонструє підхід до визначення меж допустимого втручання держави. 1. Рішення Європейського комітету соціальних прав за скаргою Міжнародної федерації ліг прав людини (IFHR) проти Греції (скарга №7/2000), яке було прийнято 05 грудня 2000 р., повідомлення зроблено 13 грудня 2000 р., оприлюднено 05 квітня 2001 р. Фабула справи. Міжнародна федерація ліг прав людини (IFHR) подала до Європейського комітету з соціальних прав (ЄКСП) колективну скаргу проти Греції, стверджуючи, що низка положень грецького законодавства суперечить статті 1§2 Європейської соціальної хартії 1961 року, яка гарантує право працівника заробляти на життя за вільно обраною професією та забороняє будь-які форми примусової праці. Скарга стосується трьох груп норм: Законодавчий декрет № 17/1974, що дозволяє мобілізувати цивільне населення у «будь-якій непередбаченій ситуації, яка порушує економіку чи суспільство країни». IFHR вказує, що такі розпливчасті формулювання відкривають можливість примусової праці в мирний час. Хоча уряд визнає проблему, закон більше 10 років не змінювався. Стаття 64 Декрету № 1400/73, яка дозволяє зобов’язувати військових офіцерів до проходження служби строком до 25 років, що, на думку IFHR, є надмірним та непропорційним обмеженням свободи залишити професію. ЄКСП ще в 1989 році визнав це порушенням, а Комітет міністрів ухвалив низку рекомендацій, однак закон залишився чинним. Кримінальні санкції для моряків (Декрет № 187/1973 та Закон № 3276/1944), які карають відмову виконувати обов’язки навіть тоді, коли немає загрози судну або життю людей. Комітет уже неодноразово визначав ці положення як несумісні з Хартією, але Греція їх не змінила. IFHR підкреслює, що формальна відмова уряду застосовувати ці норми не замінює обов’язку держави змінити закон. Комітет наголошує, що фраза «вільно обрана професія» означає заборону примусової праці. У визначенні Комітету - це як примус працювати без згоди, так і примус виконувати роботу, яку працівник раніше погодився, але більше не бажає виконувати. Комітет повторює свою сталу позицію у пункті 18: «Незастосування національного законодавства, яке суперечить статті 1§2 Хартії, не є достатнім доказом відповідності». Таке законодавство має бути змінене, а не просто не використовуватися на практиці. Положення про мобілізацію цивільних «у будь-якій непередбаченій ситуації, що спричиняє порушення економіки або суспільства країни» настільки розпливчасте, що «не може вважатися таким, що відповідає статті 1§2 Хартії, навіть із урахуванням статті 31». Тобто воно не містить меж, не базується на чітких критеріях та створює ризик невиправданого використання примусової праці. Комітет підкреслює тривале ігнорування попередніх висновків. Стосовно надмірного строку служби офіцерів (Декрет № 1400/73). «Обов’язковий строк служби до 25 років є надмірним і суперечить свободі вибору та залишення професії». Двічі було винесено рекомендації Комітету міністрів і дві резолюції щодо цієї норми, але Греція її не змінила протягом одинадцяти років. Кримінальні санкції для моряків за відмову від роботи (Декрет № 187/1973 і Закон № 3276/1944). Кримінальне покарання без загрози безпеці - несумісне з Хартією 22. Комітет нагадує, що стаття 1§2 забороняє застосування кримінальних санкцій до моряків, які припиняють виконання своїх обов’язків, якщо це не ставить під загрозу судно або життя людей. Греція знала про порушення понад десятиріччя, отримала численні рекомендації, але закон так і не змінила. Комітет визнає наявність ініціатив, але вказує, що вони нечіткі, без конкретних строків, не гарантують усунення порушення. Греція повинна негайно привести закон у відповідність до статті 1§2. Ситуація в Греції не відповідає статті 1, пункт 2, щодо кожного з положень, що є предметом скарги. 2.Рішення Європейського комітету соціальних прав по скарзі Європейської федерації працівників державної служби (EUROFEDOP) проти Греції (скарга № 115/2015), яке було прийнято 13 вересня 2017 р., повідомлення здійснено 28 вересня 2017 р., публікація від 29 січня 2018 р. Фабула справи. Європейська федерація працівників державної служби (EUROFEDOP) подала колективну скаргу до Європейського комітету соціальних прав, стверджуючи, що Греція порушує статтю 1§2 та статтю 18§4 Європейської соціальної хартії 1961 року щодо військових лікарів. На думку скаржника, національне законодавство встановлює для лікарів Збройних сил надмірно тривалий обов’язковий строк служби після закінчення навчання, а також передбачає непропорційно високі суми компенсації (викупу), які вони мають сплатити у разі дострокового звільнення зі служби. Зокрема, EUROFEDOP посилається на статтю 64 Законодавчого декрету № 1400/1973 (зі змінами Законом № 3257/2004), яка визначає обов’язкову тривалість служби, та на статтю 33 Закону № 3883/2010, що регулює розмір виплат у разі дострокового припинення служби. Федерація наводить приклади, згідно з якими військовий лікар, який бажає звільнитися після базової підготовки, має сплатити суму, еквівалентну багатьом рокам заробітної плати, що, на думку скаржника, фактично позбавляє його реальної можливості залишити професію. Окремо організація EUROFEDOP стверджувала, що обмеження для військових лікарів щодо виїзду за кордон з метою зайняття прибутковою діяльністю під час обов’язкової служби порушують статтю 18§4 Хартії 1961 року, яка гарантує право громадян залишати свою країну для здійснення оплачуваної роботи в іншій державі-учасниці на рівних умовах із її громадянами. Потрібно оцінити, чи створює поєднання тривалого обов’язкового строку служби, механізму викупу та обмежень виїзду з країни ситуацію, яка фактично перетворює військову медичну службу на примусову працю або необґрунтовано обмежує мобільність лікарів та їхнє право вільно обирати і залишати професію. Позиція Комітету. Комітет нагадує свою позицію у справі FIDH проти Греції (скарга №7/2000), де служба до 25 років була визнана «надмірною і такою, що суперечить свободі вибору та залишення професії». Комітет визнає, що вимога відпрацювання мінімального строку після навчання є законною, плата за дострокове звільнення є легітимним механізмом компенсації державних витрат, та посилається на позицію ЄСПЛ у справі Читос проти Греції (§94), де Суд підкреслив, що: «державі дозволено забезпечувати окупність інвестицій у підготовку офіцерів і забороняти звільнення протягом певного строку». Комітет наголошує, що держави мають широкий простір розсуду у встановленні: мінімального строку служби, умов дострокового звільнення, але строки мають бути пропорційними тривалості підготовки. Також Комітет уже визнав 10-річний строк обов’язкової служби після навчання сумісним зі статтею 1§2 (Висновки 2006). Це використано як «нормативний стандарт пропорційності». Медичні офіцери зобов’язані служити 12 років після 6-річної базової освіти і додатково плюс 5 років за кожну спеціалізацію. Комітет з'ясовує, що період спеціалізації зараховується до служби, базуючись на рішенні: Рахункової палати № 3230/2011, судовій практиці, підтвердженій ЄСПЛ у справі Читос. Як результат, Комітет підсумовує, що загальний строк служби становить 17 років, але включає періоди спеціалізованої підготовки. Тому Комітет визнає строк служби пропорційним і таким, що не порушує статтю 1§2. Окрім того, Комітет підкреслює, що медичні офіцери добровільно вступають на службу, отримують зарплату, пільги, фінансування навчання, можуть працювати у приватному секторі, можуть залишити службу за умови викупу. Комітет нагадує, що обмеження свободи виїзду можуть бути допустимими виключно за критеріями статті 31 Хартії 1961 року, тобто коли вони передбачені законом, необхідні в демократичному суспільстві, спрямовані на захист прав і свобод інших осіб, суспільних інтересів, національної безпеки, громадського здоров’я або моралі. Комітет також зазначає, що раніше він не розглядав статтю 18§4 у контексті військових, які мають мінімальний строк служби. Тобто справа є першою, де питання права на виїзд за кордон оцінюється для осіб, пов’язаних службовим зобов’язанням перед державою. Тимчасові обмеження для військових лікарів є законними і не становлять порушення (§52). Комітет встановлює такі факти: під час служби (як добровільної, так і обов’язкової) військові лікарі не можуть залишати Грецію з метою працевлаштування за кордоном — це є частиною їхніх службових обов’язків; після звільнення з армії будь-які обмеження зникають, тобто колишні військові лікарі можуть виїжджати та працювати за кордоном на загальних підставах. Комітет підкреслює, що скарга EUROFEDOP у своїй суті стосується строку служби та пропорційності умов дострокового звільнення, а не обмеження права на виїзд як такого. Відтак, Комітет доходить висновку, що обмеження, які діють під час проходження служби, не порушують статтю 18§4, оскільки вони тимчасові, прив’язані до виконання військового обов’язку, не застосовуються після звільнення, не впливають на можливість реалізувати право на працевлаштування за кордоном у майбутньому. Узагальнюючий висновок. Європейський комітет з соціальних прав дійшов висновку, що встановлений для військових лікарів Греції обов’язковий строк служби (12–17 років із урахуванням спеціалізації) та механізм дострокового звільнення через викуп не порушують статтю 1§2 Хартії 1961 року, оскільки є пропорційними тривалості їхньої підготовки, відповідають легітимній меті відшкодування державних інвестицій та не позбавляють медичних офіцерів реальної можливості залишити службу. Комітет також встановив, що тимчасові обмеження на виїзд за кордон під час проходження служби не порушують статтю 18§4, адже вони є частиною військових обов’язків, не продовжуються після звільнення та не обмежують довгострокове право лікарів на працевлаштування в інших державах-учасницях. Загалом Комітет визнав, що Греція діяла у межах свого простору розсуду, а оскаржувані положення не є надмірними, непропорційними чи такими, що перетворюють службу на форму примусової праці. Публікацію підготовано у співпраці з Національною асоціацією адвокатів України за підтримки проєкту Ради Європи «Посилення соціального виміру в Україні», що має на меті досягти того, щоб широкі верстви населення та люди з уразливих груп, включаючи постраждале від війни населення в Україні, отримували адресний соціальний захист та підтримку. Автор публікації: Вікторія Поліщук Вікторія Поліщук голова Комітету НААУ з питань трудового права Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2026 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Строк служби та права військовослужбовців: аналіз позицій ЄКСП

Головна цитата