Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Етичні норми в медицині: гарантії, вимоги та проблемні питання

На медиків покладається значне моральне навантаження: їхні слова й дії впливають на здоров’я пацієнта, якість діагностики та рівень довіри. Тож дотримання норм медичної етики формує психологічний контакт і повагу до професії.

Етичні питання медичної діяльності хвилювали людство від найдавніших часів. Мислителі й лікарі різних епох — від Гіппократа, Галена та Авіцени до Маймоніда, Парацельса і Бентама — формували уявлення про належну поведінку того, хто відповідає за життя й здоров’я людини. Особливе місце у цьому розвитку посідає клятва Гіппократа, яка стала першим узагальненим звідом професійних моральних вимог. У ХІХ–ХХ століттях етичні засади медицини почали набувати і правового виміру, адже на них дедалі сильніше впливали соціальні, психологічні, економічні та технологічні зміни.

Сьогодні медична етика охоплює сукупність моральних принципів і правил, що визначають поведінку медичного працівника в різних аспектах його професійної діяльності. Вона описує не лише модель належної взаємодії лікаря з пацієнтом, а й внутрішні відносини в медичному колективі, а також загальні вимоги до моральної культури професії. У межах відносин з пацієнтом етичні норми передбачають гуманне ставлення, пріоритет інтересів хворого, недопустимість дій, що можуть зашкодити його здоров’ю, обов’язок надавати допомогу тим, хто її потребує, та забезпечувати збереження лікарської таємниці. До цього ж кола належить і категорична заборона будь-яких експериментів над людиною без її вільної та усвідомленої згоди.

Етичні вимоги також поширюються на взаємовідносини між лікарями. Вони передбачають культуру поведінки в колективі, дотримання трудової дисципліни й професійної субординації, підтримання авторитету медичної професії, взаємну допомогу та уникнення конфліктів. Такі стандарти формують внутрішнє середовище медичної спільноти, у якому професійна діяльність ґрунтується на повазі, згуртованості та відповідальності за результат медичної допомоги.

Питання медичної етики мають як міжнародний, так і національний вимір. На глобальному рівні стандарти поведінки медичного працівника визначені в Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини, Конвенції про права людини та біомедицину, Женевській декларації Всесвітньої медичної асоціації, Міжнародному кодексі медичної етики, Декларації про незалежність і професійну свободу лікаря, Декларації прав пацієнта та інших документах, що формують загальновизнані принципи етичної практики.

В Україні основи етичної поведінки медиків випливають зі статті 49 Конституції, яка гарантує право на охорону здоров’я і медичну допомогу. Базові норми містяться в Законі «Основи законодавства України про охорону здоров’я», який визначає принципи діяльності у сфері медицини. Додаткові вимоги закріплені в окремих положеннях Цивільного кодексу, Кримінального кодексу й законів «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про екстрену медичну допомогу», «Про лікарські засоби» та інших.

Важливе місце займає Клятва лікаря України, яку складають випускники медичних вишів. Вона містить основні моральні вимоги професії: надавати допомогу всім, хто її потребує, керуватися загальнолюдськими принципами моралі, бути чуйним до пацієнтів, зберігати лікарську таємницю, не приховувати правди, якщо це не шкодить хворому, співпрацювати з колегами й утверджувати ідеали милосердя та взаємоповаги.

Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначає і конкретні обов’язки медичних працівників, що безпосередньо пов’язані з етичними нормами (стаття 78). Серед них — безоплатне надання невідкладної допомоги в екстремальних ситуаціях, дотримання професійної етики та деонтології, збереження лікарської таємниці, постійне підвищення кваліфікації, надання консультативної підтримки колегам, недопущення використання свого становища в особистих інтересах та відсутність впливу приватних вигод під час призначення лікування. Закон також підкреслює відповідальність лікаря за безпеку пацієнта під час надання медичної чи реабілітаційної допомоги.

Окремі норми визначають умови застосування медичних методів, які мають підвищений рівень етичної чутливості. Зокрема, закон регулює використання гіпнозу, навіювання й інших психотерапевтичних методів (стаття 32), порядок медичного втручання та його допустимі межі (частина 1 статті 42), умови застосування нових методів діагностики, лікування й незареєстрованих лікарських засобів (стаття 44), а також проведення медико-біологічних експериментів на людях (стаття 45). Усі ці норми спрямовані на захист прав пацієнта та забезпечення етичності медичної практики в умовах розвитку сучасних технологій.

Моральні засади професійної діяльності визначені у Етичному кодексі лікаря України, прийнятому Всеукраїнським з'їздом лікарських організацій та X З'їздом Всеукраїнського лікарського товариства у 2009 році.

У центрі цих засад — збереження життя й здоров’я людини, профілактика хвороб, полегшення страждань і відновлення здоров’я пацієнта. Виконуючи свої обов’язки, лікар повинен керуватися повагою до життя, гідності та індивідуальності пацієнта, дотримуючись принципів, закріплених у Клятві лікаря України та самому Кодексі. Будь-які дії медичного працівника мають бути спрямовані на максимальну користь пацієнта та забезпечення його соціального захисту.

Кодекс встановлює високі стандарти професійної поведінки. Лікар зобов’язаний приділяти пацієнту достатньо часу для встановлення діагнозу, визначення обсягу медичної допомоги та пояснення призначень у доступній і зрозумілій формі. Медична допомога має надаватися незалежно від віку, статі, раси, національності, віросповідання, соціального стану, громадянства чи інших немедичних ознак. Професійна незалежність є обов’язковою умовою, і лікар не повинен займатися діяльністю, що суперечить честі й авторитету професії. Вибираючи метод лікування, він має уникати невиправданого ризику та керуватися принципами «не нашкодити» і забезпечення найбільшої можливості користі.

Особливе значення в Кодексі має інститут лікарської таємниці, яка охоплює всю інформацію, отриману під час лікування, включно з фактом звернення, діагнозом, прогнозом та методами терапії. Водночас пацієнт має право на повну інформацію про стан здоров’я, за винятком випадків, коли її повідомлення може завдати йому істотної шкоди.

Кодекс регламентує умови проведення наукових досліджень за участю пацієнтів: вони допускаються лише тоді, коли спрямовані на поліпшення здоров’я учасників, роблять значний внесок у медичну науку, не створюють ризику ускладнень і передбачають усі необхідні заходи безпеки. Дослідження повинні здійснюватися в умовах, що гарантують захист прав, гідності та безпеки пацієнтів. Застосування новітніх технологій — таких як трансплантація органів і тканин, втручання в геном чи репродуктивну функцію — здійснюється відповідно до етико-правових актів України, а також рекомендацій ВООЗ, ЮНЕСКО та національних органів з біоетики.

Етичний кодекс також визначає вимоги до професійного розвитку й поведінки лікаря у медичній спільноті. Лікар повинен постійно підвищувати кваліфікацію й бути обізнаним щодо новітніх досягнень медицини, сприяти зміцненню престижу професії, поважати традиції медичного співтовариства й доброзичливо ставитися до колег. Він має утримуватися від дій чи висловлювань, які можуть підірвати авторитет медичної спеціальності, і не має права публічно дискредитувати професійну кваліфікацію іншого лікаря. Принцип поваги до професії повинен реалізовуватися в усіх видах діяльності лікаря — професійній, громадській та публічній.

Попри наявність розвиненої системи етичних і правових норм, у медичній практиці зберігається низка проблем, пов’язаних із поведінкою та комунікацією медичних працівників. Недотримання правил етики може призвести до небажаних наслідків, оскільки слово лікаря здатне як допомогти, так і зашкодити пацієнту - як відомо, «слово лікує і слово ранить». Відсутність належного рівня спілкування ускладнює збір інформації про стан здоров’я, що, у свою чергу, перешкоджає повноцінній діагностиці та ефективному лікуванню. До труднощів професійної діяльності можуть призводити зарозумілість, неуважність, зниження чутливості до страждання інших через щоденне спостереження за важкими станами пацієнтів. На етичну поведінку впливають також психологічні, соціальні, економічні та технологічні умови сучасного життя, що підсилюють виклики у сфері охорони здоров’я та вимагають від медиків більшої уваги до моральної складової професії.

Разом з тим забезпечення належного рівня етичної практики вимагає дотримання низки умов. Її підґрунтям є розвиток особистих якостей медичного працівника — поваги, ввічливості, співчуття та комунікативності. Значну роль відіграють знання норм професійної етики та їх практичне застосування, а також систематичне підвищення кваліфікації як у медичній сфері, так і щодо прав пацієнта, основ психології та ефективної комунікації. Важливим залишається забезпечення реалізації прав пацієнтів на кваліфіковану допомогу, вільний вибір лікаря, достовірну інформацію, конфіденційність, безпеку та недискримінацію. Етичну поведінку підтримує й відповідна мотивація з боку медичних закладів, а також застосування правових механізмів, що сприяють виконанню етичних вимог у практичній діяльності.

Дотримання норм медичної етики є важливим чинником захисту прав людини в системі охорони здоров’я. У сучасних умовах їх реалізація нерозривно пов’язана зі станом вирішення психологічних, соціальних, економічних та екологічних проблем, а також із впровадженням новітніх технологій і зростанням інформаційного впливу на суспільство.

Дмитро Дюжев

член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ

	15:34 Ср 19.11.25
Етичні норми в медицині: гарантії, вимоги та проблемні питання
Головна цитата «Недотримання правил етики може призвести до небажаних наслідків, оскільки слово лікаря здатне як допомогти, так і зашкодити пацієнту - як відомо, «слово лікує і слово ранить», адвокат Д. Дюжев На медиків покладається значне моральне навантаження: їхні слова й дії впливають на здоров’я пацієнта, якість діагностики та рівень довіри. Тож дотримання норм медичної етики формує психологічний контакт і повагу до професії. Культура професії Етичні питання медичної діяльності хвилювали людство від найдавніших часів. Мислителі й лікарі різних епох — від Гіппократа, Галена та Авіцени до Маймоніда, Парацельса і Бентама — формували уявлення про належну поведінку того, хто відповідає за життя й здоров’я людини. Особливе місце у цьому розвитку посідає клятва Гіппократа, яка стала першим узагальненим звідом професійних моральних вимог. У ХІХ–ХХ століттях етичні засади медицини почали набувати і правового виміру, адже на них дедалі сильніше впливали соціальні, психологічні, економічні та технологічні зміни. Сьогодні медична етика охоплює сукупність моральних принципів і правил, що визначають поведінку медичного працівника в різних аспектах його професійної діяльності. Вона описує не лише модель належної взаємодії лікаря з пацієнтом, а й внутрішні відносини в медичному колективі, а також загальні вимоги до моральної культури професії. У межах відносин з пацієнтом етичні норми передбачають гуманне ставлення, пріоритет інтересів хворого, недопустимість дій, що можуть зашкодити його здоров’ю, обов’язок надавати допомогу тим, хто її потребує, та забезпечувати збереження лікарської таємниці. До цього ж кола належить і категорична заборона будь-яких експериментів над людиною без її вільної та усвідомленої згоди. Етичні вимоги також поширюються на взаємовідносини між лікарями. Вони передбачають культуру поведінки в колективі, дотримання трудової дисципліни й професійної субординації, підтримання авторитету медичної професії, взаємну допомогу та уникнення конфліктів. Такі стандарти формують внутрішнє середовище медичної спільноти, у якому професійна діяльність ґрунтується на повазі, згуртованості та відповідальності за результат медичної допомоги. Міжнародні і національні стандарти Питання медичної етики мають як міжнародний, так і національний вимір. На глобальному рівні стандарти поведінки медичного працівника визначені в Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини, Конвенції про права людини та біомедицину, Женевській декларації Всесвітньої медичної асоціації, Міжнародному кодексі медичної етики, Декларації про незалежність і професійну свободу лікаря, Декларації прав пацієнта та інших документах, що формують загальновизнані принципи етичної практики. В Україні основи етичної поведінки медиків випливають зі статті 49 Конституції, яка гарантує право на охорону здоров’я і медичну допомогу. Базові норми містяться в Законі «Основи законодавства України про охорону здоров’я», який визначає принципи діяльності у сфері медицини. Додаткові вимоги закріплені в окремих положеннях Цивільного кодексу, Кримінального кодексу й законів «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про екстрену медичну допомогу», «Про лікарські засоби» та інших. Важливе місце займає Клятва лікаря України, яку складають випускники медичних вишів. Вона містить основні моральні вимоги професії: надавати допомогу всім, хто її потребує, керуватися загальнолюдськими принципами моралі, бути чуйним до пацієнтів, зберігати лікарську таємницю, не приховувати правди, якщо це не шкодить хворому, співпрацювати з колегами й утверджувати ідеали милосердя та взаємоповаги. Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначає і конкретні обов’язки медичних працівників, що безпосередньо пов’язані з етичними нормами (стаття 78). Серед них — безоплатне надання невідкладної допомоги в екстремальних ситуаціях, дотримання професійної етики та деонтології, збереження лікарської таємниці, постійне підвищення кваліфікації, надання консультативної підтримки колегам, недопущення використання свого становища в особистих інтересах та відсутність впливу приватних вигод під час призначення лікування. Закон також підкреслює відповідальність лікаря за безпеку пацієнта під час надання медичної чи реабілітаційної допомоги. Окремі норми визначають умови застосування медичних методів, які мають підвищений рівень етичної чутливості. Зокрема, закон регулює використання гіпнозу, навіювання й інших психотерапевтичних методів (стаття 32), порядок медичного втручання та його допустимі межі (частина 1 статті 42), умови застосування нових методів діагностики, лікування й незареєстрованих лікарських засобів (стаття 44), а також проведення медико-біологічних експериментів на людях (стаття 45). Усі ці норми спрямовані на захист прав пацієнта та забезпечення етичності медичної практики в умовах розвитку сучасних технологій. Етичний кодекс Моральні засади професійної діяльності визначені у Етичному кодексі лікаря України, прийнятому Всеукраїнським з'їздом лікарських організацій та X З'їздом Всеукраїнського лікарського товариства у 2009 році. У центрі цих засад — збереження життя й здоров’я людини, профілактика хвороб, полегшення страждань і відновлення здоров’я пацієнта. Виконуючи свої обов’язки, лікар повинен керуватися повагою до життя, гідності та індивідуальності пацієнта, дотримуючись принципів, закріплених у Клятві лікаря України та самому Кодексі. Будь-які дії медичного працівника мають бути спрямовані на максимальну користь пацієнта та забезпечення його соціального захисту. Кодекс встановлює високі стандарти професійної поведінки. Лікар зобов’язаний приділяти пацієнту достатньо часу для встановлення діагнозу, визначення обсягу медичної допомоги та пояснення призначень у доступній і зрозумілій формі. Медична допомога має надаватися незалежно від віку, статі, раси, національності, віросповідання, соціального стану, громадянства чи інших немедичних ознак. Професійна незалежність є обов’язковою умовою, і лікар не повинен займатися діяльністю, що суперечить честі й авторитету професії. Вибираючи метод лікування, він має уникати невиправданого ризику та керуватися принципами «не нашкодити» і забезпечення найбільшої можливості користі. Особливе значення в Кодексі має інститут лікарської таємниці, яка охоплює всю інформацію, отриману під час лікування, включно з фактом звернення, діагнозом, прогнозом та методами терапії. Водночас пацієнт має право на повну інформацію про стан здоров’я, за винятком випадків, коли її повідомлення може завдати йому істотної шкоди. Кодекс регламентує умови проведення наукових досліджень за участю пацієнтів: вони допускаються лише тоді, коли спрямовані на поліпшення здоров’я учасників, роблять значний внесок у медичну науку, не створюють ризику ускладнень і передбачають усі необхідні заходи безпеки. Дослідження повинні здійснюватися в умовах, що гарантують захист прав, гідності та безпеки пацієнтів. Застосування новітніх технологій — таких як трансплантація органів і тканин, втручання в геном чи репродуктивну функцію — здійснюється відповідно до етико-правових актів України, а також рекомендацій ВООЗ, ЮНЕСКО та національних органів з біоетики. Етичний кодекс також визначає вимоги до професійного розвитку й поведінки лікаря у медичній спільноті. Лікар повинен постійно підвищувати кваліфікацію й бути обізнаним щодо новітніх досягнень медицини, сприяти зміцненню престижу професії, поважати традиції медичного співтовариства й доброзичливо ставитися до колег. Він має утримуватися від дій чи висловлювань, які можуть підірвати авторитет медичної спеціальності, і не має права публічно дискредитувати професійну кваліфікацію іншого лікаря. Принцип поваги до професії повинен реалізовуватися в усіх видах діяльності лікаря — професійній, громадській та публічній. Проблемні питання Попри наявність розвиненої системи етичних і правових норм, у медичній практиці зберігається низка проблем, пов’язаних із поведінкою та комунікацією медичних працівників. Недотримання правил етики може призвести до небажаних наслідків, оскільки слово лікаря здатне як допомогти, так і зашкодити пацієнту - як відомо, «слово лікує і слово ранить». Відсутність належного рівня спілкування ускладнює збір інформації про стан здоров’я, що, у свою чергу, перешкоджає повноцінній діагностиці та ефективному лікуванню. До труднощів професійної діяльності можуть призводити зарозумілість, неуважність, зниження чутливості до страждання інших через щоденне спостереження за важкими станами пацієнтів. На етичну поведінку впливають також психологічні, соціальні, економічні та технологічні умови сучасного життя, що підсилюють виклики у сфері охорони здоров’я та вимагають від медиків більшої уваги до моральної складової професії. Разом з тим забезпечення належного рівня етичної практики вимагає дотримання низки умов. Її підґрунтям є розвиток особистих якостей медичного працівника — поваги, ввічливості, співчуття та комунікативності. Значну роль відіграють знання норм професійної етики та їх практичне застосування, а також систематичне підвищення кваліфікації як у медичній сфері, так і щодо прав пацієнта, основ психології та ефективної комунікації. Важливим залишається забезпечення реалізації прав пацієнтів на кваліфіковану допомогу, вільний вибір лікаря, достовірну інформацію, конфіденційність, безпеку та недискримінацію. Етичну поведінку підтримує й відповідна мотивація з боку медичних закладів, а також застосування правових механізмів, що сприяють виконанню етичних вимог у практичній діяльності. Дотримання норм медичної етики є важливим чинником захисту прав людини в системі охорони здоров’я. У сучасних умовах їх реалізація нерозривно пов’язана зі станом вирішення психологічних, соціальних, економічних та екологічних проблем, а також із впровадженням новітніх технологій і зростанням інформаційного впливу на суспільство. Автор публікації: Дмитро Дюжев Дмитро Дюжев член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Етичні норми в медицині: гарантії, вимоги та проблемні питання

Головна цитата