Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Студентський трудовий договір: новий формат поєднання навчання і роботи

Робота студентів під час навчання довгий час залишалася «сірою зоною» — без офіційного оформлення, стажу чи гарантій. Новий Закон № 4574-IX «Про професійну освіту», що набрав чинності 12 вересня, вперше запровадив студентський трудовий договір, який має легалізувати таку працю й визначити прозорі правила для всіх сторін.

Студентський трудовий договір — це особливий вид трудового договору, що укладається між здобувачем освіти (студентом або курсантом (слухачем) закладу професійного освіти) та роботодавцем (підприємством, установою або організацією). Такий договір передбачає поєднання освітньої програми з здобуття освіти на робочому місці (зокрема, за дуальною формою навчання) із виконанням трудових функцій (ч. 6 ст. 21 Кодексу законів про працю).

Іншими словами, навчання студента безпосередньо на робочому місці (виробниче навчання, практика тощо) відбувається паралельно з реальною роботою за фахом на умовах, погоджених у трудовому договорі, та відповідно до його освітньої програми.

Раніше студенти закладів професійно-технічної освіти проходили виробничу практику на підприємствах переважно без оформлення повноцінного трудового договору. Замість трудових договорів використовувалися інші форми: договір про практику між закладом освіти та підприємством, договір стажування або цивільно-правова угода зі студентом. Жодний із таких документів не надавав студенту статусу найманого працівника.

Отже, сьогодні сторонами студентського трудового договору є: здобувач освіти (студент або курсант (слухач) закладу професійної освіти) як працівник, та підприємство / установа / організація як роботодавець. Предметом цього договору є саме поєднання навчання на робочому місці з виконанням трудових обов'язків на умовах, визначених у трудовому договорі, відповідно до програми навчання студента.

Укладаючи студентський трудовий договір, необхідно виконати такі основні кроки:

Студентський трудовий договір дає змогу студентам і курсантам поєднувати навчання з оплачуваною роботою, отримувати офіційну заробітну плату та користуватися трудовими правами і гарантіями, не перериваючи навчальний процес.

Студентський трудовий договір має навчально-трудову природу: він одночасно забезпечує здобуття освіти та виконання роботи за фахом студента. Робочі завдання студента повинні відповідати програмі навчання та його майбутній кваліфікації, а графік роботи має узгоджуватися з розкладом занять. Ця вимога є обов'язковою умовою: студент не може працювати в той час, коли повинен бути на заняттях, і не може бути залучений до виконання робіт, що не стосуються його освітньої програми.

Отже, студент стає повноправним суб'єктом трудових відносин та отримує право на заробітну плату, відпустки, соціальне страхування та інші трудові права на рівні зі звичайними працівниками. Водночас характер його роботи та зайнятості строго визначається цілями навчання.

Строк дії договору обмежений періодом навчання конкретного здобувача освіти. Закон прямо встановлює, що тривалість такого договору не може перевищувати строк навчання студента (абз. 7 ст. 21 КЗпП). Тому зі студентом укладається саме строковий трудовий договір, який припиняється не пізніше останнього дня навчання працівника (дня завершення освітньої програми або виробничої практики).

Після закінчення навчання дія студентського трудового договору припиняється на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Надалі, за бажанням сторін, вони можуть укласти звичайний трудовий договір на загальних засадах.

Хоча ні КЗпП, ні Закон не містять обов’язкової вимоги укладати студентський трудовий договір у письмовій формі (і не встановлюють його типової форми), оформлення такого договору в письмовому вигляді є доцільним. Це дозволяє чітко зафіксувати всі умови співпраці та належно захистити права обох сторін — і студента, і роботодавця.

У письмовому студентському трудовому договорі слід визначити такі обов'язкові умови праці:

Чітко прописавши ці умови, сторони забезпечують прозорість трудових відносин. Студент знатиме свої посадові обов'язки, графік та гарантований розмір оплати, а роботодавець зможе вимагати виконання роботи відповідно до погоджених умов.

Закон заклав новий підхід до оплати праці студентів під час практичної підготовки. Практична підготовка здобувачів професійного освіти (виробнича практика) на підприємствах може передбачати виплату винагороди за виконану роботу. Винагорода за роботу в межах проходження практики перераховується безпосередньо на рахунок здобувача освіти на підставі студентського трудового договору відповідно до законодавства (п. 6 ст. 17 Закону).

Умови та розмір оплати тепер визначаються саме студентським трудовим договором між підприємством і студентом. Якщо попередній Закон «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлював, що 50% заробітку студента-практиканта перераховується навчальному закладу (це була своєрідна плата підприємства закладу освіти за навчання студента), то чинний Закон впровадив принципово інший підхід. 100% заробітку тепер виплачується безпосередньо студенту-працівнику, і жодних відрахувань на користь закладу освіти не здійснюється.

Отже, бухгалтерія роботодавця нараховує та виплачує заробітну плату студенту як звичайному працівнику, в повному обсязі. Студент отримує реальну оплату за свою працю, що підвищує його мотивацію, а навчальний заклад вже не втручається у фінансові розрахунки між студентом і підприємством.

На законодавчому рівні тепер закріплено низку трудових гарантій для студентів, які проходять практичну підготовку. Роботодавець зобов'язаний забезпечити належні умови праці, охорону праці, безпечні умови та виробничу санітарію для студентів-практикантів (п. 4 ст. 17 Закону). До початку роботи студент має бути ознайомлений з умовами праці, правилами техніки безпеки та пройти інструктаж, як і будь-який працівник (ст. 29 КЗпП).

Трудові обов'язки студента повинні відповідати його освітній програмі та спеціальності. Під час практичної підготовки забороняється використовувати роботу здобувачів освіти для цілей, не передбачених в освітній програмі та договорі з підприємством (п. 5 ст. 17 Закону). Наприклад, якщо студент навчається за спеціальністю «Правознавство», то його посадові обов'язки можуть стосуватися лише юридичної діяльності. Майбутнього юриста не можна за студентським трудовим договором залучати до роботи слюсаря чи інженера, оскільки це не передбачено у програмі його практичної підготовки.

Режим роботи студента за таким договором слід зробити максимально гнучким. Рекомендується встановлювати гнучкий графік роботи або неповний робочий час, щоб погодити його з навчанням.

Також передбачені спеціальні гарантії для працівників, які продовжують навчання. Зокрема, працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів, а також для проходження оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі. Загальна тривалість такої відпустки — до 35 календарних днів протягом навчального року (ст. 213 КЗпП). Ця навчальна відпустка оплачується роботодавцем і дозволяє студентам, які одночасно працюють, успішно складати іспити та отримувати кваліфікаційні атестати, не втрачаючи заробітку та не використовуючи основну щорічну відпустку.

Прийняття Закону № 4574-IX спричинило внесення комплексних змін до Кодексу законів про працю України. Крім введення поняття студентського трудового договору, оновлено або виключено низку норм КЗпП, які стосувалися працівників, що поєднують роботу з навчанням, і застарілих положень щодо молодих спеціалістів. Зокрема:

Крім того, з КЗпП повністю виключено деякі застарілі норми, що стосувалися навчання на виробництві:

Підсумовуючи, можна сказати, що студентський трудовий договір фактично прирівнює працюючого студента до повноправного учасника трудових відносин, забезпечуючи йому офіційне працевлаштування, стаж, соціальні гарантії та захист трудових прав. Водночас такі відносини мають навчально-трудовий характер і тісно пов’язані з освітнім процесом.

Новий Закон логічно оновив трудове законодавство: усунув застарілі норми про «молодих спеціалістів» і встановив сучасні гарантії для працюючих студентів — від заборони надурочних у дні навчання до оплачуваних навчальних відпусток і врахування результатів навчання при просуванні по службі. Це зробило систему поєднання освіти та праці більш прозорою й захищеною.

Для роботодавців студентський трудовий договір відкриває можливість легально залучати молодих фахівців і формувати кадровий резерв, спостерігаючи за їхньою професійною підготовкою в реальних умовах. Проте ефективність цього механізму залежить від належного документального оформлення, узгодження графіків навчання та роботи й дотримання принципу справедливої оплати праці. У разі порушень такі відносини можуть бути перекваліфіковані як нелегальні, що тягне фінансові ризики для підприємства.

Ганна Лисенко

член Ради Комітету НААУ з питань трудового права

	13:28 Чт 06.11.25
Студентський трудовий договір: новий формат поєднання навчання і роботи
Головна цитата «Новий Закон логічно оновив трудове законодавство: усунув застарілі норми про «молодих спеціалістів» і встановив сучасні гарантії для працюючих студентів — від заборони надурочних у дні навчання до оплачуваних навчальних відпусток і врахування результатів навчання при просуванні по службі», - адвокат Г. Лисенко Робота студентів під час навчання довгий час залишалася «сірою зоною» — без офіційного оформлення, стажу чи гарантій. Новий Закон № 4574-IX «Про професійну освіту», що набрав чинності 12 вересня, вперше запровадив студентський трудовий договір, який має легалізувати таку працю й визначити прозорі правила для всіх сторін. Легалізація практики Студентський трудовий договір — це особливий вид трудового договору, що укладається між здобувачем освіти (студентом або курсантом (слухачем) закладу професійного освіти) та роботодавцем (підприємством, установою або організацією). Такий договір передбачає поєднання освітньої програми з здобуття освіти на робочому місці (зокрема, за дуальною формою навчання) із виконанням трудових функцій (ч. 6 ст. 21 Кодексу законів про працю). Іншими словами, навчання студента безпосередньо на робочому місці (виробниче навчання, практика тощо) відбувається паралельно з реальною роботою за фахом на умовах, погоджених у трудовому договорі, та відповідно до його освітньої програми. Раніше студенти закладів професійно-технічної освіти проходили виробничу практику на підприємствах переважно без оформлення повноцінного трудового договору. Замість трудових договорів використовувалися інші форми: договір про практику між закладом освіти та підприємством, договір стажування або цивільно-правова угода зі студентом. Жодний із таких документів не надавав студенту статусу найманого працівника. Отже, сьогодні сторонами студентського трудового договору є: здобувач освіти (студент або курсант (слухач) закладу професійної освіти) як працівник, та підприємство / установа / організація як роботодавець. Предметом цього договору є саме поєднання навчання на робочому місці з виконанням трудових обов'язків на умовах, визначених у трудовому договорі, відповідно до програми навчання студента. Укладаючи студентський трудовий договір, необхідно виконати такі основні кроки: укласти договір про співпрацю між закладом професійної освіти та підприємством (про проходження практики студентом на базі підприємства); отримати заяву студента про прийняття на роботу та укладення студентського трудового договору; видати наказ роботодавця про прийняття студента на роботу за студентським трудовим договором; укласти письмовий студентський трудовий договір між студентом і роботодавцем; повідомити податкову службу (ДПС) про прийняття працівника на роботу (у порядку, встановленому для повідомлення про прийняття працівників); зробити запис до трудової книжки (за бажанням працівника); ознайомити студента з умовами праці (ст. 29 КЗпП) та провести інструктаж з охорони праці; здійснювати табелювання та нарахування заробітної плати, єдиного соціального внеску (ЄСВ), податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору; виплачувати студенту заробітну плату за виконану роботу на умовах трудового договору. Студентський трудовий договір дає змогу студентам і курсантам поєднувати навчання з оплачуваною роботою, отримувати офіційну заробітну плату та користуватися трудовими правами і гарантіями, не перериваючи навчальний процес. Під контролем розкладу Студентський трудовий договір має навчально-трудову природу: він одночасно забезпечує здобуття освіти та виконання роботи за фахом студента. Робочі завдання студента повинні відповідати програмі навчання та його майбутній кваліфікації, а графік роботи має узгоджуватися з розкладом занять. Ця вимога є обов'язковою умовою: студент не може працювати в той час, коли повинен бути на заняттях, і не може бути залучений до виконання робіт, що не стосуються його освітньої програми. Отже, студент стає повноправним суб'єктом трудових відносин та отримує право на заробітну плату, відпустки, соціальне страхування та інші трудові права на рівні зі звичайними працівниками. Водночас характер його роботи та зайнятості строго визначається цілями навчання. Строк дії договору обмежений періодом навчання конкретного здобувача освіти. Закон прямо встановлює, що тривалість такого договору не може перевищувати строк навчання студента (абз. 7 ст. 21 КЗпП). Тому зі студентом укладається саме строковий трудовий договір, який припиняється не пізніше останнього дня навчання працівника (дня завершення освітньої програми або виробничої практики). Після закінчення навчання дія студентського трудового договору припиняється на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Надалі, за бажанням сторін, вони можуть укласти звичайний трудовий договір на загальних засадах. Хоча ні КЗпП, ні Закон не містять обов’язкової вимоги укладати студентський трудовий договір у письмовій формі (і не встановлюють його типової форми), оформлення такого договору в письмовому вигляді є доцільним. Це дозволяє чітко зафіксувати всі умови співпраці та належно захистити права обох сторін — і студента, і роботодавця. У письмовому студентському трудовому договорі слід визначити такі обов'язкові умови праці: посада (робота) — назва посади або вид виконуваних робіт та посадові обов'язки студента у межах освітньої програми; режим роботи — тривалість і графік робочої години з урахуванням розкладу навчальних зайнять (щоб робота не перешкоджала навчальному процесу); строк дії договору — конкретний строк трудового договору та умови його припинення (закінчення не пізніше дня завершення навчання); оплата праці — розмір і порядок виплати заробітної плати. Розмір визначається сторонами, але не може бути меншим за встановлену мінімальну заробітну плату. Чітко прописавши ці умови, сторони забезпечують прозорість трудових відносин. Студент знатиме свої посадові обов'язки, графік та гарантований розмір оплати, а роботодавець зможе вимагати виконання роботи відповідно до погоджених умов. Умови і гарантії Закон заклав новий підхід до оплати праці студентів під час практичної підготовки. Практична підготовка здобувачів професійного освіти (виробнича практика) на підприємствах може передбачати виплату винагороди за виконану роботу. Винагорода за роботу в межах проходження практики перераховується безпосередньо на рахунок здобувача освіти на підставі студентського трудового договору відповідно до законодавства (п. 6 ст. 17 Закону). Умови та розмір оплати тепер визначаються саме студентським трудовим договором між підприємством і студентом. Якщо попередній Закон «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлював, що 50% заробітку студента-практиканта перераховується навчальному закладу (це була своєрідна плата підприємства закладу освіти за навчання студента), то чинний Закон впровадив принципово інший підхід. 100% заробітку тепер виплачується безпосередньо студенту-працівнику, і жодних відрахувань на користь закладу освіти не здійснюється. Отже, бухгалтерія роботодавця нараховує та виплачує заробітну плату студенту як звичайному працівнику, в повному обсязі. Студент отримує реальну оплату за свою працю, що підвищує його мотивацію, а навчальний заклад вже не втручається у фінансові розрахунки між студентом і підприємством. На законодавчому рівні тепер закріплено низку трудових гарантій для студентів, які проходять практичну підготовку. Роботодавець зобов'язаний забезпечити належні умови праці, охорону праці, безпечні умови та виробничу санітарію для студентів-практикантів (п. 4 ст. 17 Закону). До початку роботи студент має бути ознайомлений з умовами праці, правилами техніки безпеки та пройти інструктаж, як і будь-який працівник (ст. 29 КЗпП). Трудові обов'язки студента повинні відповідати його освітній програмі та спеціальності. Під час практичної підготовки забороняється використовувати роботу здобувачів освіти для цілей, не передбачених в освітній програмі та договорі з підприємством (п. 5 ст. 17 Закону). Наприклад, якщо студент навчається за спеціальністю «Правознавство», то його посадові обов'язки можуть стосуватися лише юридичної діяльності. Майбутнього юриста не можна за студентським трудовим договором залучати до роботи слюсаря чи інженера, оскільки це не передбачено у програмі його практичної підготовки. Режим роботи студента за таким договором слід зробити максимально гнучким. Рекомендується встановлювати гнучкий графік роботи або неповний робочий час, щоб погодити його з навчанням. Також передбачені спеціальні гарантії для працівників, які продовжують навчання. Зокрема, працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів, а також для проходження оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі. Загальна тривалість такої відпустки — до 35 календарних днів протягом навчального року (ст. 213 КЗпП). Ця навчальна відпустка оплачується роботодавцем і дозволяє студентам, які одночасно працюють, успішно складати іспити та отримувати кваліфікаційні атестати, не втрачаючи заробітку та не використовуючи основну щорічну відпустку. Зміни у КЗпП Прийняття Закону № 4574-IX спричинило внесення комплексних змін до Кодексу законів про працю України. Крім введення поняття студентського трудового договору, оновлено або виключено низку норм КЗпП, які стосувалися працівників, що поєднують роботу з навчанням, і застарілих положень щодо молодих спеціалістів. Зокрема: доповнено ст. 63 КЗпП. Заборонено залучати до надурочних робіт працівників, які навчаються в закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої чи вищої освіти, у дні їхніх занять (див. також ст.ст. 200, 220 КЗпП). Тобто працюючий студент не може працювати наднормово в ті дні, коли у нього є навчальні заняття; доповнено ст. 82 КЗпП та ст. 9 Закону «Про відпустки», згідно з якою до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців в закладах професійного освіти. Навіть якщо працівник навчався менше 10 місяців (без відриву від роботи), цей час усе одно включається до стажу для відпустки; виключено ч. 2 ст. 197 КЗпП, за якою передбачалося обов'язкове надання випускникам державних навчальних закладів (так званим «молодим спеціалістам») першого робочого місця за фахом на строк не менше трьох років, якщо потреба в них була заявлена підприємством; виключено ст. 201 КЗпП, яка зобов'язувала роботодавців організовувати для працівників (особливо молоді) професійне навчання та підвищення кваліфікації – індивідуальне, бригадне, курсове тощо – за рахунок підприємства, установи чи організації; оновлено ст. 203 КЗпП. У разі підвищення кваліфікаційних розрядів або просування по службі враховуються результати навчання працівників, отримані ними під час підвищення кваліфікації чи перепідготовки. Роботодавці зобов'язані враховувати здобуті працівником професійні знання та навички під час присвоєння вищого розряду або посадового підвищення. Крім того, з КЗпП повністю виключено деякі застарілі норми, що стосувалися навчання на виробництві: ст. 204 КЗпП (про теоретичне та виробниче навчання нових працівників безпосередньо на виробництві). У цій нормі встановлювалося, що теоретичні заняття та виробниче навчання під час підготовки нових працівників на виробництві проводяться в межах робочої години, встановленої у законодавстві для працівників відповідного віку, професій та виробництв; ст. 205 КЗпП (про обмеження використання праці під час навчання). В період виробничого навчання, перекваліфікації чи навчання іншої спеціальності працівники не могли використовуватися на будь-якій роботі, що не стосується спеціальності, яку вони опановують. Тепер аналогічну гарантію врегульовано у Законі «Про професійне освіту» для студентів-практикантів; стаття 206 КЗпП (про присвоєння кваліфікації після навчання). Раніше передбачалося, що працівнику, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюється відповідна кваліфікація (згідно з Єдиним регістром кваліфікацій) і, за наявності вакансії, йому має бути запропоновано роботу за набутою кваліфікацією. Спільна вигода Підсумовуючи, можна сказати, що студентський трудовий договір фактично прирівнює працюючого студента до повноправного учасника трудових відносин, забезпечуючи йому офіційне працевлаштування, стаж, соціальні гарантії та захист трудових прав. Водночас такі відносини мають навчально-трудовий характер і тісно пов’язані з освітнім процесом. Новий Закон логічно оновив трудове законодавство: усунув застарілі норми про «молодих спеціалістів» і встановив сучасні гарантії для працюючих студентів — від заборони надурочних у дні навчання до оплачуваних навчальних відпусток і врахування результатів навчання при просуванні по службі. Це зробило систему поєднання освіти та праці більш прозорою й захищеною. Для роботодавців студентський трудовий договір відкриває можливість легально залучати молодих фахівців і формувати кадровий резерв, спостерігаючи за їхньою професійною підготовкою в реальних умовах. Проте ефективність цього механізму залежить від належного документального оформлення, узгодження графіків навчання та роботи й дотримання принципу справедливої оплати праці. У разі порушень такі відносини можуть бути перекваліфіковані як нелегальні, що тягне фінансові ризики для підприємства. Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета». Автор публікації: Ганна Лисенко Ганна Лисенко член Ради Комітету НААУ з питань трудового права Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Студентський трудовий договір: новий формат поєднання навчання і роботи

Головна цитата