Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Рослинний світ у власності народу: чому громади не мають механізмів захисту

За законом рослинний світ є власністю народу України, яку мають охороняти громади. Але реальний захист розсипається між нормами й відомствами: інвентаризації немає, кадастр формальний, відповідальні не визначені. Як реалізувати це право на практиці — спробуємо розібратися.

Нагадаємо, що рослинний світ – сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. Водночас об'єктами рослинного світу є дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання.

Важливим є питання обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а також здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в рослинному світі і для забезпечення органів місцевого самоврядування, де ростуть об'єкти рослинного світу, відомостями про стан рослинного світу ведуться державний облік і кадастр рослинного світу.

Державний кадастр рослинного світу включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у Інтернеті згідно із Законом «Про національну інфраструктуру геопросторових даних». Зокрема, має здійснюватися фіксування інформації про географічний розподіл поширеності видів тварин і рослин у розрізі адміністративно-територіальних чи інших аналітичних одиниць.

Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу передбачає, що вони ведуться за методиками, які затверджуються Міндовкіллям, шляхом виконання облікових і кадастрових робіт з використанням даних власників або користувачів (у тому числі орендарів) земельних ділянок стосовно наявності у них природних рослинних ресурсів, а також даних, що містяться у матеріалах лісо- і землевпорядкування, державного земельного, лісового та водного кадастрів, статистичної звітності про стан рослинного світу.

Форма звітної кадастрової документації та порядок її ведення визначаються Міндовкіллям за погодженням з відповідними центральними органами виконавчої влади.

Ведення державного обліку і кадастру рослинного світу передбачає:

Відповідальним за організацію проведення збору даних, їх систематизацію та збереження є одноосібно Міндовкілля.

У Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено низку повноважень, що стосуються охорони рослинного світу. Зокрема, ради:

Глибший аналіз цих норм, а також практики їх застосування свідчить про те, що на рівні територіальних громад конкретні механізми збереження рослинного і тваринного світу практично відсутні.

Щонайперше громади не володіють інформацією про рослинні ресурси, про фіто- та зоорізноманіття, про наявність на їх територіях видів чи угруповань, які підлягають охороні. Не розроблено механізми створення інформаційних контентів про біорізноманіття, Переважна кількість громадян, а часто і керівництво громад, не володіють інформацією навіть про наявність природоохоронних об’єктів, зокрема, нижчого природоохоронного статусу, таких, як пам’ятки природи, заповідні урочища тощо.

Адже територіальні громади не є суб’єктами щодо збору такої інформації. Таким чином, громади не мають практичних інструментів охорони рослинного світу, які передбачають цілісність об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від пожеж, шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. То ж яким чином громадам стати ефективними у сфері охорони рослин?

Порядок здійснення моніторингу біологічного та ландшафтного різноманіття, хоча і був затверджений постановою Кабміну від 17.01.2025 № 45, проте досі не набрав чинності. Він визначає основні вимоги до організації процесу, взаємодії суб’єктів моніторингу і забезпечення органів місцевого самоврядування інформацією для прийняття рішень. Тож громади фактично визнаються лише споживачами інформації про рослини.

Чи можна стверджувати, що є достатньо даних про рослинний світ та, зокрема, умінь і навиків із втілення охорони рослинного світу? Чи відсутність реального здійснення охорони рослин пов’язана з відсутністю адекватних та вчасних покарань? Чи вміємо та можемо на рівні органів державної влади виявляти порушення рослинного світу?

Законодавець визначив чітку рамку основних вимог до охорони, використання та відтворення рослинного світу:

Вказані вимоги повинні враховуватися під час розроблення проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм і здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу. Чи дійсно так є?

У законах «Про стратегічну екологічну оцінку», «Про оцінку впливу на довкілля» відсутні такі поняття, як природна просторова, видова, популяційна та ценотична різноманітність об'єктів рослинного світу, місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань, науково обґрунтоване, невиснажливе використання природних рослинних ресурсів.

Водночас ці закони визначають, що екологічні наслідки — це будь-які ймовірні впливи на флору, фауну, біорізноманіття, ґрунти, надра, воду, повітря, клімат, ландшафт, природні території, об’єкти культурної спадщини, матеріальні активи та здоров’я населення. У звітах із СЕО або ОВД слід описувати чинники довкілля, які можуть зазнати впливу запланованої діяльності, зокрема стан флори, біорізноманіття, ґрунтів, води, ландшафту, а також взаємозв’язки між цими факторами.

З метою ефективної реалізації охорони рослин під час просторового планування, розвитку проектів суб’єктів господарювання доцільно під час проходження СЕО та ОВД керуватися поняттями охорони довкілля. Особливо враховуючи те, що ДБН про звіти з ОВД вказують «5.6.10 До складу матеріалів підрозділу «Рослинний і тваринний світ» включається коротка характеристика домінуючих екосистем, флори і фауни, інформація про наявність об’єктів рослинного і тваринного світу, занесених до Червоної книги України, та рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України тощо. Вихідні дані для характеристики стану і оцінки змін рослинного і тваринного світу формуються на основі фондових даних і матеріалів натурних досліджень. 5.6.10.1 Підлягають аналізу впливи на рослинний і тваринний світ тільки тих забруднюючих речовин, що надходять до навколишнього середовища в результаті планованої діяльності. Оцінюється опосередкований вплив на флору і фауну техногенних змін клімату і мікроклімату, водного режиму, ґрунтового покриву, фізичних і біологічних факторів. 5.6.10.2 Оцінюються зміни складу рослинних угруповань і фауни, видової різноманітності, популяцій домінуючих, цінних і охоронюваних видів, їх фізіологічного стану і продуктивності, стійкості до хвороб. Обґрунтовуються заходи щодо забезпечення збереження біорізноманіття, запобігання виснаженню і деградації об’єктів рослинного і тваринного світу, рослинних угруповань».

Таким чином, беручи участь у підготовках звіту з ОВД, проведенні їхнього громадського обговорення, слід застосовувати законодавчо визначені основні вимоги до охорони, використання та відтворення рослинного світу. У контексті громади, на території якої здійснюється діяльність, що стосується рослинного світу, така громада має займати активну позицію, адже саме місцева громада має найбільший інтерес у збалансуванні інтересів прав власності усіх учасників відносин і пошуку збалансованого рішення, що дозволить гарантувати охорону, зокрема, рослинного світу. Пасивність сільських рад доречно розцінювати як неналежну реалізацію права власності народу України на природні ресурси. Децентралізація створює передумови для розвитку нових можливостей громадам, зокрема належне управління рослинним світом.

Охорона рослинного світу може бути успішною виключно у контексті охорони цілих ландшафтів та збалансованого природокористування в межах усієї громади. Однак інвентаризація флори – необхідний етап організації цього процесу. Кожна громада має володіти інформацією про флористичне, ценотичне та зоологічне різноманіття. На сайтах громад мають відображатися відомості:

а) загальна характеристика рослинного покриву та домінуючих фітоценозів;

б) види, що охороняються на національному рівні (включені до Червоної книги України) і ті, що включені до міжнародних природоохоронних переліків (IUCN, Bern Convention);

в) рослинні угруповання, що включені до Зеленої книги України (2009);

г) біотопи, що включені до EUNIS (або Резолюції 4 Бернської конвенції, Додатка І Оселищної Директиви);

ґ) перелік видів лікарських рослин, що входять до переліку лікарських рослин офіційної фармакогнозії;

д) перелік адвентивних видів, що створюють загрозу рослинному світу регіону;

є) перелік об’єктів природно-заповідного фонду тощо.

На сьогодні на сайтах громад, як правило, міститься інформація лише про рекреаційні об’єкти. Така інформація має поновлюватися раз у пʼять років або ж доповнюватися у міру надходження інформації з наукових публікацій, виконаних ОВД і т. п.

Отже, хто має дати оцінку стану рослинного світу на території тієї чи іншої громади, визначити види рослин та угруповань, які підлягають охороні? Безумовно, що таку роботу мають виконувати науковці. Громади мають замовляти виконання робіт з інвентаризації флори у наукових установах, так само як і роботи з визначення природних та експлуатаційних запасів лікарських рослин. У такому випадку наукові роботи будуть сфокусовані на охороні природи і будуть фінансовані за рахунок регіональних фінансових ресурсів.

У Законі «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вказано, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. Органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України. На наш погляд, у кожній громаді має бути представник екологічної інспекції, компетентний у питаннях екологічної безпеки.

Для успішності організації роботи з охорони рослинного і тваринного світу кожна громада має мати екологічний паспорт. У такому документі має мати місце інформація, що забезпечить комплексний підхід до охорони рослинного світу, включаючи дії для збереження видової, популяційної та ценотичної різноманітності, охорону умов місцезростань, збереження від знищення, пошкодження, захист від пожеж, шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання рослинних ресурсів. Екологічні паспорти областей були розроблені з метою забезпечення реалізації державної регіональної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, проведення моніторингу показників розвитку регіонів з метою своєчасного та комплексного розв'язання проблем охорони довкілля. Цей щорічний документ включає основні питання та проблеми, що стосуються стану довкілля в регіоні. У них міститься інформація про екологічно небезпечні об’єкти, загальні відомості про стан лісових, ґрунтових, водних ресурсів тощо.

Однак інформація про рослинний та тваринний світ має загальний характер. Переліки видів рослин і тварин містяться лише у літописах природи найбільших об’єктів ПЗФ (заповідники, національні парки). Тобто конкретні громади не володіють інформацією про рослинний світ. Такі відомості мають накопичуватися саме на рівні громад. Громади мають замовляти виконання робіт з інвентаризації флори у наукових установах. У такому випадку науковці будуть сфокусовані на охороні природи і будуть фінансовані за рахунок регіональних фінансових ресурсів. Структурі екологічного паспорта громад буде присвячено нашу наступну публікацію.

Софія Шутяк

заступник голови Комітету НААУ з питань аграрного, земельного та довкілевого права

Любов Фельбаба-Клушина

професор, доктор біологічних наук, завідувач кафедри ботаніки Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет»

	11:23 Ср 29.10.25
Рослинний світ у власності народу: чому громади не мають механізмів захисту
Головна цитата «Громади мають замовляти виконання робіт з інвентаризації флори у наукових установах», - адвокат С. Шутяк За законом рослинний світ є власністю народу України, яку мають охороняти громади. Але реальний захист розсипається між нормами й відомствами: інвентаризації немає, кадастр формальний, відповідальні не визначені. Як реалізувати це право на практиці — спробуємо розібратися. Облік понад усе Нагадаємо, що рослинний світ – сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. Водночас об'єктами рослинного світу є дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання. Важливим є питання обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а також здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в рослинному світі і для забезпечення органів місцевого самоврядування, де ростуть об'єкти рослинного світу, відомостями про стан рослинного світу ведуться державний облік і кадастр рослинного світу. Державний кадастр рослинного світу включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у Інтернеті згідно із Законом «Про національну інфраструктуру геопросторових даних». Зокрема, має здійснюватися фіксування інформації про географічний розподіл поширеності видів тварин і рослин у розрізі адміністративно-територіальних чи інших аналітичних одиниць. Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу передбачає, що вони ведуться за методиками, які затверджуються Міндовкіллям, шляхом виконання облікових і кадастрових робіт з використанням даних власників або користувачів (у тому числі орендарів) земельних ділянок стосовно наявності у них природних рослинних ресурсів, а також даних, що містяться у матеріалах лісо- і землевпорядкування, державного земельного, лісового та водного кадастрів, статистичної звітності про стан рослинного світу. Форма звітної кадастрової документації та порядок її ведення визначаються Міндовкіллям за погодженням з відповідними центральними органами виконавчої влади. Ведення державного обліку і кадастру рослинного світу передбачає: визначення конкретних територій (акваторій), де виконуються облікові і кадастрові роботи, опрацювання матеріалів, що містять інформацію про флору, гриби, природні рослинні угруповання та природні рослинні ресурси на цих територіях; облік об'єктів рослинного світу, визначення їх основних характеристик безпосередньо у навколишньому природному середовищі; оброблення матеріалів обліку об'єктів рослинного світу зі складенням зведеної відомості у розрізі Автономної Республіки Крим областей та районів; узагальнення одержаної інформації, ведення комп'ютерної бази даних. Відповідальним за організацію проведення збору даних, їх систематизацію та збереження є одноосібно Міндовкілля. Не субʼєкти? У Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено низку повноважень, що стосуються охорони рослинного світу. Зокрема, ради: надають і припиняють дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення (п. 36 ст. 26); ухвалюють рішення про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні, і можуть вносити пропозиції щодо оголошення природних об’єктів пам’ятками природи, історії чи культури (п. 37 ст. 26); забезпечують збалансований економічний і соціальний розвиток території та ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів (п. 2 ст. 27); розглядають плани використання природних ресурсів місцевого значення, а також пропозиції щодо розміщення та розвитку підприємств (п. 5 ст. 27); організовують охорону, реставрацію і використання пам’яток природи, історії та культури, природних заповідників, парків і садибних комплексів (п. 5 ст. 31); готують пропозиції щодо ставок земельного податку і плати за користування природними ресурсами, визначають розміри відшкодування за забруднення довкілля (п. 1 ст. 33); розробляють і подають на затвердження місцеві програми охорони довкілля, беруть участь у формуванні державних і регіональних екологічних програм (п. 2 ст. 33); контролюють додержання природоохоронного законодавства, використання та охорону природних ресурсів, відтворення лісів і погоджують клопотання щодо спеціального використання ресурсів загальнодержавного значення (п. 3 ст. 33). Глибший аналіз цих норм, а також практики їх застосування свідчить про те, що на рівні територіальних громад конкретні механізми збереження рослинного і тваринного світу практично відсутні. Щонайперше громади не володіють інформацією про рослинні ресурси, про фіто- та зоорізноманіття, про наявність на їх територіях видів чи угруповань, які підлягають охороні. Не розроблено механізми створення інформаційних контентів про біорізноманіття, Переважна кількість громадян, а часто і керівництво громад, не володіють інформацією навіть про наявність природоохоронних об’єктів, зокрема, нижчого природоохоронного статусу, таких, як пам’ятки природи, заповідні урочища тощо. Адже територіальні громади не є суб’єктами щодо збору такої інформації. Таким чином, громади не мають практичних інструментів охорони рослинного світу, які передбачають цілісність об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від пожеж, шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. То ж яким чином громадам стати ефективними у сфері охорони рослин? Порядок здійснення моніторингу біологічного та ландшафтного різноманіття, хоча і був затверджений постановою Кабміну від 17.01.2025 № 45, проте досі не набрав чинності. Він визначає основні вимоги до організації процесу, взаємодії суб’єктів моніторингу і забезпечення органів місцевого самоврядування інформацією для прийняття рішень. Тож громади фактично визнаються лише споживачами інформації про рослини. Чи можна стверджувати, що є достатньо даних про рослинний світ та, зокрема, умінь і навиків із втілення охорони рослинного світу? Чи відсутність реального здійснення охорони рослин пов’язана з відсутністю адекватних та вчасних покарань? Чи вміємо та можемо на рівні органів державної влади виявляти порушення рослинного світу? Чинники довкілля Законодавець визначив чітку рамку основних вимог до охорони, використання та відтворення рослинного світу: збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу; збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань; науково обґрунтоване, невиснажливе використання природних рослинних ресурсів; здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ; охорона об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб; здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу; регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з урахуванням інтересів охорони здоров'я населення. Вказані вимоги повинні враховуватися під час розроблення проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм і здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу. Чи дійсно так є? У законах «Про стратегічну екологічну оцінку», «Про оцінку впливу на довкілля» відсутні такі поняття, як природна просторова, видова, популяційна та ценотична різноманітність об'єктів рослинного світу, місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань, науково обґрунтоване, невиснажливе використання природних рослинних ресурсів. Водночас ці закони визначають, що екологічні наслідки — це будь-які ймовірні впливи на флору, фауну, біорізноманіття, ґрунти, надра, воду, повітря, клімат, ландшафт, природні території, об’єкти культурної спадщини, матеріальні активи та здоров’я населення. У звітах із СЕО або ОВД слід описувати чинники довкілля, які можуть зазнати впливу запланованої діяльності, зокрема стан флори, біорізноманіття, ґрунтів, води, ландшафту, а також взаємозв’язки між цими факторами. З метою ефективної реалізації охорони рослин під час просторового планування, розвитку проектів суб’єктів господарювання доцільно під час проходження СЕО та ОВД керуватися поняттями охорони довкілля. Особливо враховуючи те, що ДБН про звіти з ОВД вказують «5.6.10 До складу матеріалів підрозділу «Рослинний і тваринний світ» включається коротка характеристика домінуючих екосистем, флори і фауни, інформація про наявність об’єктів рослинного і тваринного світу, занесених до Червоної книги України, та рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України тощо. Вихідні дані для характеристики стану і оцінки змін рослинного і тваринного світу формуються на основі фондових даних і матеріалів натурних досліджень. 5.6.10.1 Підлягають аналізу впливи на рослинний і тваринний світ тільки тих забруднюючих речовин, що надходять до навколишнього середовища в результаті планованої діяльності. Оцінюється опосередкований вплив на флору і фауну техногенних змін клімату і мікроклімату, водного режиму, ґрунтового покриву, фізичних і біологічних факторів. 5.6.10.2 Оцінюються зміни складу рослинних угруповань і фауни, видової різноманітності, популяцій домінуючих, цінних і охоронюваних видів, їх фізіологічного стану і продуктивності, стійкості до хвороб. Обґрунтовуються заходи щодо забезпечення збереження біорізноманіття, запобігання виснаженню і деградації об’єктів рослинного і тваринного світу, рослинних угруповань». Таким чином, беручи участь у підготовках звіту з ОВД, проведенні їхнього громадського обговорення, слід застосовувати законодавчо визначені основні вимоги до охорони, використання та відтворення рослинного світу. У контексті громади, на території якої здійснюється діяльність, що стосується рослинного світу, така громада має займати активну позицію, адже саме місцева громада має найбільший інтерес у збалансуванні інтересів прав власності усіх учасників відносин і пошуку збалансованого рішення, що дозволить гарантувати охорону, зокрема, рослинного світу. Пасивність сільських рад доречно розцінювати як неналежну реалізацію права власності народу України на природні ресурси. Децентралізація створює передумови для розвитку нових можливостей громадам, зокрема належне управління рослинним світом. Напрями вирішення Охорона рослинного світу може бути успішною виключно у контексті охорони цілих ландшафтів та збалансованого природокористування в межах усієї громади. Однак інвентаризація флори – необхідний етап організації цього процесу. Кожна громада має володіти інформацією про флористичне, ценотичне та зоологічне різноманіття. На сайтах громад мають відображатися відомості: а) загальна характеристика рослинного покриву та домінуючих фітоценозів; б) види, що охороняються на національному рівні (включені до Червоної книги України) і ті, що включені до міжнародних природоохоронних переліків (IUCN, Bern Convention); в) рослинні угруповання, що включені до Зеленої книги України (2009); г) біотопи, що включені до EUNIS (або Резолюції 4 Бернської конвенції, Додатка І Оселищної Директиви); ґ) перелік видів лікарських рослин, що входять до переліку лікарських рослин офіційної фармакогнозії; д) перелік адвентивних видів, що створюють загрозу рослинному світу регіону; е) перелік мисливських тварин України; є) перелік об’єктів природно-заповідного фонду тощо. На сьогодні на сайтах громад, як правило, міститься інформація лише про рекреаційні об’єкти. Така інформація має поновлюватися раз у пʼять років або ж доповнюватися у міру надходження інформації з наукових публікацій, виконаних ОВД і т. п. Отже, хто має дати оцінку стану рослинного світу на території тієї чи іншої громади, визначити види рослин та угруповань, які підлягають охороні? Безумовно, що таку роботу мають виконувати науковці. Громади мають замовляти виконання робіт з інвентаризації флори у наукових установах, так само як і роботи з визначення природних та експлуатаційних запасів лікарських рослин. У такому випадку наукові роботи будуть сфокусовані на охороні природи і будуть фінансовані за рахунок регіональних фінансових ресурсів. Хто відповідальний? У Законі «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вказано, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. Органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України. На наш погляд, у кожній громаді має бути представник екологічної інспекції, компетентний у питаннях екологічної безпеки. Для успішності організації роботи з охорони рослинного і тваринного світу кожна громада має мати екологічний паспорт. У такому документі має мати місце інформація, що забезпечить комплексний підхід до охорони рослинного світу, включаючи дії для збереження видової, популяційної та ценотичної різноманітності, охорону умов місцезростань, збереження від знищення, пошкодження, захист від пожеж, шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання рослинних ресурсів. Екологічні паспорти областей були розроблені з метою забезпечення реалізації державної регіональної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, проведення моніторингу показників розвитку регіонів з метою своєчасного та комплексного розв'язання проблем охорони довкілля. Цей щорічний документ включає основні питання та проблеми, що стосуються стану довкілля в регіоні. У них міститься інформація про екологічно небезпечні об’єкти, загальні відомості про стан лісових, ґрунтових, водних ресурсів тощо. Однак інформація про рослинний та тваринний світ має загальний характер. Переліки видів рослин і тварин містяться лише у літописах природи найбільших об’єктів ПЗФ (заповідники, національні парки). Тобто конкретні громади не володіють інформацією про рослинний світ. Такі відомості мають накопичуватися саме на рівні громад. Громади мають замовляти виконання робіт з інвентаризації флори у наукових установах. У такому випадку науковці будуть сфокусовані на охороні природи і будуть фінансовані за рахунок регіональних фінансових ресурсів. Структурі екологічного паспорта громад буде присвячено нашу наступну публікацію. Автор публікації: Софія Шутяк Софія Шутяк заступник голови Комітету НААУ з питань аграрного, земельного та довкілевого права Автор публікації: Любов Фельбаба-Клушина Любов Фельбаба-Клушина професор, доктор біологічних наук, завідувач кафедри ботаніки Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Рослинний світ у власності народу: чому громади не мають механізмів захисту

Головна цитата