Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Громадянство єдине чи множинне? Новий закон поставив конституційну дилему

Парламент визнав множинне громадянство, проте ключове питання залишилось без відповіді: чи сумісне це з Основним Законом. Без висновку Конституційного Суду та з дискрецією Кабміну формувати перелік дружніх держав ризики правової невизначеності лише посилюються.

18 червня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон № 4502-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України». За нього проголосували 243 народні депутати. Документ формалізує інститут множинного громадянства, який до цього де-факто існував, але частково й у вибіркових випадках:

Законом запроваджено визначення множинного громадянства як одночасної належності особи до громадянства двох або більше держав. Встановлено принцип, що на території України така особа визнається виключно громадянином України. Передбачено обмеження: множинне громадянство не допускається для осіб, які мають паспорти Російської Федерації або держав, що не визнають територіальної цілісності України.

Окремо закріплено повноваження Кабінету Міністрів України формувати перелік іноземних держав, громадяни яких можуть набувати громадянство України у спрощеному порядку. Відсутність цього переліку у самому законі означає, що ключові умови реалізації будуть визначені урядом уже після набрання ним чинності.

Закон має значення як з юридичного, так і з політичного погляду. З одного боку, він узгоджує українське законодавство з міжнародною практикою та враховує потреби мільйонів українців за кордоном. З іншого — залишається відкритим питання відповідності Конституції та можливі колізії з чинними актами, що регулюють статус жителів окупованих територій.

Найбільш дискусійним аспектом нового закону є його відповідність Конституції. Стаття 4 Основного Закону визначає: «в Україні існує єдине громадянство». Тривалий час це положення тлумачилося як заборона множинного громадянства, що створювало підґрунтя для заперечень проти законодавчих змін.

Ще у 2021 році 99 народних депутатів звернулися до Конституційного Суду з поданням щодо офіційного тлумачення статті 4 в аспекті положення про те, що в Україні існує єдине громадянство. У документі наголошувалося, що наявна низка колізій Закону «Про громадянство України» практично дозволяє особам набувати множинного громадянства і не нести за це жодної відповідальності, а відсутність офіційного тлумачення конституційного принципу єдиного громадянства дозволяє ініціювати законопроекти, спрямовані на легалізацію множинного громадянства (що зрештою і сталося).

Причини відсутності рішення наразі залишаються незрозумілими. Можна припускати, що цьому сприяли як організаційні проблеми, пов’язані з тривалою відсутністю кворуму, так і небажання Суду братися за надто політично чутливе питання. У будь-якому випадку висновку з цього подання досі немає.

Відсутність чіткої позиції єдиного органу конституційної юрисдикції залишає простір для правової невизначеності. З одного боку, Верховна Рада дозволила множинне громадянство, з іншого — конституційний припис про «єдине громадянство» досі не отримав офіційного тлумачення.

Процес ухвалення Закону № 4502-IX супроводжувався відчутними суперечностями у парламенті. У день голосування навіть керівництво фракції «Слуга народу» визнавало, що необхідної кількості голосів немає і навіть публічно заявляло про брак підтримки. Але зрештою депутатів удалося переконати. Тож результат засвідчив не стільки наявність широкого консенсусу, скільки політичну мобілізацію в останній момент.

Прихильники законопроєкту наголошували на його значенні для об’єднання українців у світі. В Уряді підкреслювали, що понад 90 % українців за кордоном проживають у країнах, де дозволено множинне громадянство. І це рішення дасть можливість інтегрувати діаспору та врахувати реалії вимушеної міграції. Окремі парламентарі відзначали, що документ є відповіддю на демографічну кризу та масовий виїзд громадян.

Опоненти ж акцентували на ризиках. Ключова критика стосувалася відсутності у самому законі конкретного переліку держав, із якими дозволяється множинне громадянство. Якщо у попередніх редакціях президентського законопроєкту був чіткий список із 33 країн Європи та «великої сімки», то ухвалений текст цього переліку не містить. Тому ставилися питання, чи можуть у майбутньому до переліку потрапити Туреччина, Китай або навіть Білорусь. Пропозицію називали «котом у мішку», яка може відкрити шлях до громадянства України тим людям, які фактично не мають зв’язку з державою.

У підсумку закон був ухвалений на тлі суперечок і без належного обговорення ключових запобіжників. Прихильники оцінили його як крок до інтеграції діаспори та вирішення демографічних проблем, противники — як документ із високими ризиками політичних маніпуляцій та правової невизначеності.

Ухвалений закон дійсно залишає низку невирішених питань. Насамперед ідеться про співвідношення з чинними спеціальними законами, що регулюють статус жителів окупованих територій. Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає презумпцію збереження українського громадянства та визнання недійсними актів окупаційної влади про надання російських паспортів у Криму. Аналогічно, Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» встановлює, що документи, видані на ТОТ, не визнаються Україною, а для їхніх мешканців передбачено спрощені процедури отримання українських документів.

Водночас новий закон прямо забороняє множинне громадянство для осіб, які мають паспорти Російської Федерації. Це створює правову колізію: з одного боку, спеціальні закони презюмують примусовість паспортизації й збереження українського громадянства, з іншого — нові норми можуть стати підставою для його втрати. Особливо складним залишається питання доведення примусовості отримання російських паспортів, адже закон не визначає чітких критеріїв, а більшість доказів і свідків перебувають на окупованих територіях.

Окремим ризиком є дискреційні повноваження Кабінету Міністрів щодо формування переліку «дружніх» держав. Відсутність конкретного списку у самому законі дозволяє уряду на власний розсуд вирішувати, з громадянами яких країн можливе множинне громадянство. Це створює простір для політичних рішень, що можуть змінювати правовий статус значної кількості осіб залежно від міжнародної кон’юнктури.

Практичні наслідки можуть проявитися у різних площинах: від оскарження рішень про втрату чи невизнання громадянства до спорів із Державною міграційною службою або Держприкордонслужбою. Уже зараз можна прогнозувати конституційні скарги та судові процеси, де вирішуватиметься питання співвідношення закону з Конституцією та спеціальним законодавством про окуповані території.

В цілому Закон № 4502-IX став важливим кроком у напрямі формалізації інституту множинного громадянства. Він узгоджує українське законодавство з міжнародною практикою та враховує потреби діаспори. Водночас відсутність рішення Конституційного Суду щодо статті 4 Основного Закону, дискреційні повноваження уряду у визначенні переліку «дружніх» держав і ризики для жителів тимчасово окупованих територій створюють серйозну правову невизначеність.

Для справедливого врегулювання ситуації необхідно вдосконалити законодавство. Насамперед слід:

Без цих змін закон, покликаний об’єднати українців у світі, може перетворитися на інструмент їхнього розмежування та посилити наслідки агресії, від яких він мав би захищати.

Юрій Григоренко

представник НААУ у Республіці Молдова

	12:49 Вт 16.09.25
Громадянство єдине чи множинне? Новий закон поставив конституційну дилему
Головна цитата «Відсутність рішення Конституційного Суду щодо статті 4 Основного Закону, дискреційні повноваження уряду у визначенні переліку «дружніх» держав і ризики для жителів тимчасово окупованих територій створюють серйозну правову невизначеність», - адвокат Ю. Григоренко Парламент визнав множинне громадянство, проте ключове питання залишилось без відповіді: чи сумісне це з Основним Законом. Без висновку Конституційного Суду та з дискрецією Кабміну формувати перелік дружніх держав ризики правової невизначеності лише посилюються. Що прийняли 18 червня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон № 4502-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України». За нього проголосували 243 народні депутати. Документ формалізує інститут множинного громадянства, який до цього де-факто існував, але частково й у вибіркових випадках: За народженням: набуття дитиною громадянства України та громадянства іншої держави. Внаслідок усиновлення: набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновлювачів-іноземців. Шлюб з іноземцем: автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем. Автоматичне набуття при повнолітті (якщо український громадянин не отримував жодного документа іноземної держави). Спрощений порядок (для певних категорій іноземців). Законом запроваджено визначення множинного громадянства як одночасної належності особи до громадянства двох або більше держав. Встановлено принцип, що на території України така особа визнається виключно громадянином України. Передбачено обмеження: множинне громадянство не допускається для осіб, які мають паспорти Російської Федерації або держав, що не визнають територіальної цілісності України. Окремо закріплено повноваження Кабінету Міністрів України формувати перелік іноземних держав, громадяни яких можуть набувати громадянство України у спрощеному порядку. Відсутність цього переліку у самому законі означає, що ключові умови реалізації будуть визначені урядом уже після набрання ним чинності. Закон має значення як з юридичного, так і з політичного погляду. З одного боку, він узгоджує українське законодавство з міжнародною практикою та враховує потреби мільйонів українців за кордоном. З іншого — залишається відкритим питання відповідності Конституції та можливі колізії з чинними актами, що регулюють статус жителів окупованих територій. Конституційна невизначеність Найбільш дискусійним аспектом нового закону є його відповідність Конституції. Стаття 4 Основного Закону визначає: «в Україні існує єдине громадянство». Тривалий час це положення тлумачилося як заборона множинного громадянства, що створювало підґрунтя для заперечень проти законодавчих змін. Ще у 2021 році 99 народних депутатів звернулися до Конституційного Суду з поданням щодо офіційного тлумачення статті 4 в аспекті положення про те, що в Україні існує єдине громадянство. У документі наголошувалося, що наявна низка колізій Закону «Про громадянство України» практично дозволяє особам набувати множинного громадянства і не нести за це жодної відповідальності, а відсутність офіційного тлумачення конституційного принципу єдиного громадянства дозволяє ініціювати законопроекти, спрямовані на легалізацію множинного громадянства (що зрештою і сталося). Причини відсутності рішення наразі залишаються незрозумілими. Можна припускати, що цьому сприяли як організаційні проблеми, пов’язані з тривалою відсутністю кворуму, так і небажання Суду братися за надто політично чутливе питання. У будь-якому випадку висновку з цього подання досі немає. Відсутність чіткої позиції єдиного органу конституційної юрисдикції залишає простір для правової невизначеності. З одного боку, Верховна Рада дозволила множинне громадянство, з іншого — конституційний припис про «єдине громадянство» досі не отримав офіційного тлумачення. Політичний контекст Процес ухвалення Закону № 4502-IX супроводжувався відчутними суперечностями у парламенті. У день голосування навіть керівництво фракції «Слуга народу» визнавало, що необхідної кількості голосів немає і навіть публічно заявляло про брак підтримки. Але зрештою депутатів удалося переконати. Тож результат засвідчив не стільки наявність широкого консенсусу, скільки політичну мобілізацію в останній момент. Прихильники законопроєкту наголошували на його значенні для об’єднання українців у світі. В Уряді підкреслювали, що понад 90 % українців за кордоном проживають у країнах, де дозволено множинне громадянство. І це рішення дасть можливість інтегрувати діаспору та врахувати реалії вимушеної міграції. Окремі парламентарі відзначали, що документ є відповіддю на демографічну кризу та масовий виїзд громадян. Опоненти ж акцентували на ризиках. Ключова критика стосувалася відсутності у самому законі конкретного переліку держав, із якими дозволяється множинне громадянство. Якщо у попередніх редакціях президентського законопроєкту був чіткий список із 33 країн Європи та «великої сімки», то ухвалений текст цього переліку не містить. Тому ставилися питання, чи можуть у майбутньому до переліку потрапити Туреччина, Китай або навіть Білорусь. Пропозицію називали «котом у мішку», яка може відкрити шлях до громадянства України тим людям, які фактично не мають зв’язку з державою. У підсумку закон був ухвалений на тлі суперечок і без належного обговорення ключових запобіжників. Прихильники оцінили його як крок до інтеграції діаспори та вирішення демографічних проблем, противники — як документ із високими ризиками політичних маніпуляцій та правової невизначеності. Колізії та практичні ризики Ухвалений закон дійсно залишає низку невирішених питань. Насамперед ідеться про співвідношення з чинними спеціальними законами, що регулюють статус жителів окупованих територій. Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає презумпцію збереження українського громадянства та визнання недійсними актів окупаційної влади про надання російських паспортів у Криму. Аналогічно, Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» встановлює, що документи, видані на ТОТ, не визнаються Україною, а для їхніх мешканців передбачено спрощені процедури отримання українських документів. Водночас новий закон прямо забороняє множинне громадянство для осіб, які мають паспорти Російської Федерації. Це створює правову колізію: з одного боку, спеціальні закони презюмують примусовість паспортизації й збереження українського громадянства, з іншого — нові норми можуть стати підставою для його втрати. Особливо складним залишається питання доведення примусовості отримання російських паспортів, адже закон не визначає чітких критеріїв, а більшість доказів і свідків перебувають на окупованих територіях. Окремим ризиком є дискреційні повноваження Кабінету Міністрів щодо формування переліку «дружніх» держав. Відсутність конкретного списку у самому законі дозволяє уряду на власний розсуд вирішувати, з громадянами яких країн можливе множинне громадянство. Це створює простір для політичних рішень, що можуть змінювати правовий статус значної кількості осіб залежно від міжнародної кон’юнктури. Практичні наслідки можуть проявитися у різних площинах: від оскарження рішень про втрату чи невизнання громадянства до спорів із Державною міграційною службою або Держприкордонслужбою. Уже зараз можна прогнозувати конституційні скарги та судові процеси, де вирішуватиметься питання співвідношення закону з Конституцією та спеціальним законодавством про окуповані території. Потребує доопрацювання В цілому Закон № 4502-IX став важливим кроком у напрямі формалізації інституту множинного громадянства. Він узгоджує українське законодавство з міжнародною практикою та враховує потреби діаспори. Водночас відсутність рішення Конституційного Суду щодо статті 4 Основного Закону, дискреційні повноваження уряду у визначенні переліку «дружніх» держав і ризики для жителів тимчасово окупованих територій створюють серйозну правову невизначеність. Для справедливого врегулювання ситуації необхідно вдосконалити законодавство. Насамперед слід: встановити презумпцію примусовості паспортизації для жителів ТОТ до моменту деокупації; створити спеціальну процедуру розгляду таких справ за участю правозахисників та міжнародних експертів; запровадити мораторій на позбавлення громадянства жителів ТОТ до завершення деокупації; передбачити механізм відновлення українського громадянства для тих, хто доведе примусовість отримання російського паспорта; узгодити нові норми із законами про Крим та ОРДЛО, чітко виключивши їх застосування до випадків примусової паспортизації. Без цих змін закон, покликаний об’єднати українців у світі, може перетворитися на інструмент їхнього розмежування та посилити наслідки агресії, від яких він мав би захищати. Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета». Автор публікації: Юрій Григоренко Юрій Григоренко представник НААУ у Республіці Молдова Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Громадянство єдине чи множинне? Новий закон поставив конституційну дилему

Головна цитата