Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Профспілки як суб’єкт трудового права: трансформація ролі в умовах воєнного стану

Хоча під час воєнного стану роль професійних спілок не зменшилася, їхні можливості впливати на трудові відносини зазнали суттєвих змін. Відповідні законодавчі обмеження були зумовлені необхідністю адаптації таких відносин до особливих умов.

Нагадаємо, Конституція гарантує (ст.ст. 36, 43, 44) право на об’єднання у профспілки, участь у колективних переговорах і страйках. Кодекс законів про працю України – містить положення про колективні договори (ст.ст. 10 – 20), участь профспілок у звільненнях працівників (ст.ст. 43, 43-1) та врегулюванні трудових спорів. Основним актом, що визначає організацію діяльності є Закон «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ухвалений ще у 1999 році.

Після повномасштабного вторгнення трудове законодавство зазнало змін. Ключовими (в рамках предмету нашої статті) стали:

Ці зміни та нові умови війни зумовили появу викликів, які знижують їх спроможність ефективно виконувати представницькі та захисні функції.

По-перше, спостерігається значне зменшення впливу на кадрові рішення роботодавців. Так, скасування обов’язковості отримання попередньої згоди профспілки на звільнення працівників у низці випадків обмежило можливості впливу на процес скорочень або зміни істотних умов праці, що раніше було важливим елементом соціального діалогу на підприємствах.

По-друге, був вилучений один із ключових інструментів профспілок – право на страйк (відповідно до ст. 18 Закону «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану проведення страйків забороняється);

По-третє, масова релокація працівників за кордон, ліквідація багатьох робочих місць призвели до зменшення активного членства профспілок. Тож переговорна позиція у відносинах із роботодавцями та органами влади слабшає.

По-четверте, традиційні форми комунікації (збори, зустрічі, письмові повідомлення) в умовах війни стали неефективними. Постала необхідність цифровізації діяльності - створення електронних платформ для голосувань, інформування членів, захищених каналів зв’язку та мобільних застосунків для надання консультацій.

Національні суди демонструють дію «воєнних» норм навіть тоді, коли вони входять у суперечність з гарантіями, закріпленими в КЗпП. Так, у справі № 332/3921/2 Верховний Суд підтвердив правомірність звільнення без погодження з профспілкою, оскільки норми Закону № 2136-IX мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану (постанова від 20.05.2025). Хоча для працівників, обраних до профспілкових органів, згоду профспілки на звільнення він визнав обов’язковою (постанови від 09.07.2025 у справі № 463/4373/23, від 04.06.2025 у справі № 761/7537/22).

Стандарти Міжнародної організації праці (Конвенції №№ 87 та 98), визначає свободу об’єднання та право на колективні переговори як базові демократичні гарантії. І Європейський суд з прав людини у своїй багаторічній практиці закріпив, що такі права входять до сфери захисту ст. 11 Конвенції про захист прав людини з прав людини і основоположних свобод, яка гарантує свободу об’єднання та дозволяє обмеження лише у виняткових випадках.

Так, у справі Demir and Baykara v. Turkey ЄСПЛ визнав, що укладання колективного договору є невід’ємним елементом свободи об’єднання, і втручання держави в це право має відповідати суворим критеріям «необхідності у демократичному суспільстві». Суд детально дослідив, як міжнародні стандарти МОП і Європейська соціальна хартія впливають на зміст ст. 11, і фактично інтегрував їх у конвенційне тлумачення. Для України це рішення важливе тим, що воно обмежує можливість держави або роботодавця довільно звужувати зміст колективних прав, навіть в умовах воєнного стану.

При цьому повна і тривала заборона страйку несумісна з Конвенцією. У справі Enerji Yapi-Yol Sen v. Turkey суд погодився, що у кризових або надзвичайних умовах (зокрема під час воєнного стану) тимчасові обмеження страйків можуть бути легітимними, якщо вони пропорційні та спрямовані на захист життєво важливих інтересів суспільства. Тож заборона страйків під час війни допустима, але її слід скасувати одразу після стабілізації ситуації.

Держави можуть встановлювати обмеження на членство в профспілках для певних категорій працівників (наприклад, військовослужбовців або службовців, що виконують функції державної безпеки), якщо це обумовлено необхідністю захисту інтересів держави. У справі Sindicatul «Păstorul cel Bun» v. Romania суд наголосив, що таке обмеження має бути чітко визначене в законі і застосовуватися вузько. Український контекст передбачає участь великої кількості працівників оборонної сфери у трудових правовідносинах.

Також корисним з точки зору аргументації правової позиції можуть бути висновки Суду Європейського Союзу, який виходить із того, що ст. 28 Хартії основних прав ЄС гарантує право працівників і роботодавців на колективні переговори та колективні дії, включаючи страйк. Водночас він наполягає на необхідності балансу цього права з іншими цінностями, зокрема економічними свободами.

Так, у справі C-426/11 Alemo-Herron суд визнав, що роботодавець, особливо у випадку приватизації чи передачі підприємства, має право відмовитися від автоматичного застосування змінених колективних угод, якщо це суттєво обмежує його свободу підприємництва. Це свідчить про те, що навіть у країнах ЄС профспілкові гарантії не є абсолютними і можуть коригуватися з урахуванням економічної доцільності. В іншій справі C-271/08 Commission v. Germany цей суд підкреслив, що держава зобов’язана створити умови для ефективного ведення колективних переговорів, але може запроваджувати процедурні рамки, щоб уникнути зловживань. Таким чином, механізми захисту прав профспілок повинні бути дієвими, але врівноваженими.

Отже, зі стабілізацією ситуації в Україні ключовим завданням стане не лише відновлення втрачених правових механізмів, але й адаптація профспілкового руху до нових соціально-економічних та технологічних умов. І у цьому ключі можна виділити кілька стратегічних напрямів.

По-перше, відновлення та посилення повноважень профспілок у сфері кадрових рішень. Зокрема, повернення обов’язковості погодження звільнень, змін істотних умов праці та контролю за дотриманням трудового законодавства на підприємствах. Це відповідає принципам, закріпленим у Конвенції МОП № 98 та практиці ЄСПЛ, і дозволить відновити баланс між інтересами роботодавця і працівника.

По-друге, розширення участі у кризовому соціальному діалозі шляхом інституційного закріплення ролі профспілок як партнерів держави та роботодавців у розробленні антикризових заходів, особливо у випадках надзвичайних ситуацій та воєнних конфліктів.

По-третє, повноцінна імплементація міжнародних трудових стандартів, зокрема конвенцій МОП № 87 «Про свободу асоціацій та захист права на організацію» та № 98 «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів». Це сприятиме гармонізації українського законодавства з європейськими нормами та забезпечить більшу правову захищеність членів профспілок.

По-четверте, цифрова модернізація профспілкової діяльності. Вона передбачатиме широке використання онлайн-платформ для організації зборів, проведення внутрішніх голосувань, консультацій та інформаційних кампаній. Така трансформація здатна не лише компенсувати обмеження, пов’язані з фізичною мобільністю під час криз, але й забезпечити оперативність ухвалення рішень та розширення членської бази.

Зважаючи на досвід інших країн, українські профспілки мають потенціал перетворитися на більш гнучкі, цифрово-інтегровані та впливові інститути, здатні ефективно відстоювати трудові гарантії навіть у періоди кризових викликів.

Наразі ж через законодавчі обмеження і специфіку умов війни вітчизняні профспілкові організації змушені шукати нові формати роботи, аби зберегти свою ефективність як представника інтересів працівників навіть у надзвичайних умовах.

Вони залишаються невід’ємним інститутом трудового права, виконуючи функцію колективного захисту прав та інтересів працівників, а також виступаючи важливим учасником соціального діалогу.

Міжнародна судова практика, зокрема прецеденти Європейського суду з прав людини та рішення Суду ЄС, демонструє послідовну позицію щодо фундаментального значення свободи об’єднання та права на колективні переговори. Ці суди визнають можливість тимчасового обмеження таких прав виключно за умов наявності нагальних суспільних потреб, за умови, що такі обмеження є пропорційними, законодавчо визначеними та не мають постійного характеру.

Такий підхід напряму корелює з українськими реаліями, адже встановлені під час воєнного стану обмеження на діяльність профспілок повинні бути скасовані після стабілізації соціально-економічної ситуації.

Наталія Черевко

членкиня Ради Комітету НААУ з питань трудового права

	11:57 Вт 26.08.25
Профспілки як суб’єкт трудового права: трансформація ролі в умовах воєнного стану
Головна цитата «Наразі ж через законодавчі обмеження і специфіку умов війни вітчизняні профспілкові організації змушені шукати нові формати роботи, аби зберегти свою ефективність як представника інтересів працівників навіть у надзвичайних умовах», - адвокат Н. Черевко Хоча під час воєнного стану роль професійних спілок не зменшилася, їхні можливості впливати на трудові відносини зазнали суттєвих змін. Відповідні законодавчі обмеження були зумовлені необхідністю адаптації таких відносин до особливих умов. Статус і виклики Нагадаємо, Конституція гарантує (ст.ст. 36, 43, 44) право на об’єднання у профспілки, участь у колективних переговорах і страйках. Кодекс законів про працю України – містить положення про колективні договори (ст.ст. 10 – 20), участь профспілок у звільненнях працівників (ст.ст. 43, 43-1) та врегулюванні трудових спорів. Основним актом, що визначає організацію діяльності є Закон «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ухвалений ще у 1999 році. Після повномасштабного вторгнення трудове законодавство зазнало змін. Ключовими (в рамках предмету нашої статті) стали: Закон № 2136-IX від 15.03.2022 – дозволив роботодавцю звільняти працівників без попередньої згоди профспілки у випадках скорочення штату або ліквідації підприємства, спростив процедуру зміни істотних умов праці, тимчасово обмежив окремі трудові гарантії; Закон № 2352-IX від 01.07.2022 – деталізував механізм призупинення дії трудового договору та обмеження впливу профспілок на кадрові рішення. Ці зміни та нові умови війни зумовили появу викликів, які знижують їх спроможність ефективно виконувати представницькі та захисні функції. По-перше, спостерігається значне зменшення впливу на кадрові рішення роботодавців. Так, скасування обов’язковості отримання попередньої згоди профспілки на звільнення працівників у низці випадків обмежило можливості впливу на процес скорочень або зміни істотних умов праці, що раніше було важливим елементом соціального діалогу на підприємствах. По-друге, був вилучений один із ключових інструментів профспілок – право на страйк (відповідно до ст. 18 Закону «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану проведення страйків забороняється); По-третє, масова релокація працівників за кордон, ліквідація багатьох робочих місць призвели до зменшення активного членства профспілок. Тож переговорна позиція у відносинах із роботодавцями та органами влади слабшає. По-четверте, традиційні форми комунікації (збори, зустрічі, письмові повідомлення) в умовах війни стали неефективними. Постала необхідність цифровізації діяльності - створення електронних платформ для голосувань, інформування членів, захищених каналів зв’язку та мобільних застосунків для надання консультацій. Судова практика Національні суди демонструють дію «воєнних» норм навіть тоді, коли вони входять у суперечність з гарантіями, закріпленими в КЗпП. Так, у справі № 332/3921/2 Верховний Суд підтвердив правомірність звільнення без погодження з профспілкою, оскільки норми Закону № 2136-IX мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану (постанова від 20.05.2025). Хоча для працівників, обраних до профспілкових органів, згоду профспілки на звільнення він визнав обов’язковою (постанови від 09.07.2025 у справі № 463/4373/23, від 04.06.2025 у справі № 761/7537/22). Стандарти Міжнародної організації праці (Конвенції №№ 87 та 98), визначає свободу об’єднання та право на колективні переговори як базові демократичні гарантії. І Європейський суд з прав людини у своїй багаторічній практиці закріпив, що такі права входять до сфери захисту ст. 11 Конвенції про захист прав людини з прав людини і основоположних свобод, яка гарантує свободу об’єднання та дозволяє обмеження лише у виняткових випадках. Так, у справі Demir and Baykara v. Turkey ЄСПЛ визнав, що укладання колективного договору є невід’ємним елементом свободи об’єднання, і втручання держави в це право має відповідати суворим критеріям «необхідності у демократичному суспільстві». Суд детально дослідив, як міжнародні стандарти МОП і Європейська соціальна хартія впливають на зміст ст. 11, і фактично інтегрував їх у конвенційне тлумачення. Для України це рішення важливе тим, що воно обмежує можливість держави або роботодавця довільно звужувати зміст колективних прав, навіть в умовах воєнного стану. При цьому повна і тривала заборона страйку несумісна з Конвенцією. У справі Enerji Yapi-Yol Sen v. Turkey суд погодився, що у кризових або надзвичайних умовах (зокрема під час воєнного стану) тимчасові обмеження страйків можуть бути легітимними, якщо вони пропорційні та спрямовані на захист життєво важливих інтересів суспільства. Тож заборона страйків під час війни допустима, але її слід скасувати одразу після стабілізації ситуації. Держави можуть встановлювати обмеження на членство в профспілках для певних категорій працівників (наприклад, військовослужбовців або службовців, що виконують функції державної безпеки), якщо це обумовлено необхідністю захисту інтересів держави. У справі Sindicatul «Păstorul cel Bun» v. Romania суд наголосив, що таке обмеження має бути чітко визначене в законі і застосовуватися вузько. Український контекст передбачає участь великої кількості працівників оборонної сфери у трудових правовідносинах. Також корисним з точки зору аргументації правової позиції можуть бути висновки Суду Європейського Союзу, який виходить із того, що ст. 28 Хартії основних прав ЄС гарантує право працівників і роботодавців на колективні переговори та колективні дії, включаючи страйк. Водночас він наполягає на необхідності балансу цього права з іншими цінностями, зокрема економічними свободами. Так, у справі C-426/11 Alemo-Herron суд визнав, що роботодавець, особливо у випадку приватизації чи передачі підприємства, має право відмовитися від автоматичного застосування змінених колективних угод, якщо це суттєво обмежує його свободу підприємництва. Це свідчить про те, що навіть у країнах ЄС профспілкові гарантії не є абсолютними і можуть коригуватися з урахуванням економічної доцільності. В іншій справі C-271/08 Commission v. Germany цей суд підкреслив, що держава зобов’язана створити умови для ефективного ведення колективних переговорів, але може запроваджувати процедурні рамки, щоб уникнути зловживань. Таким чином, механізми захисту прав профспілок повинні бути дієвими, але врівноваженими. Перспективи змін Отже, зі стабілізацією ситуації в Україні ключовим завданням стане не лише відновлення втрачених правових механізмів, але й адаптація профспілкового руху до нових соціально-економічних та технологічних умов. І у цьому ключі можна виділити кілька стратегічних напрямів. По-перше, відновлення та посилення повноважень профспілок у сфері кадрових рішень. Зокрема, повернення обов’язковості погодження звільнень, змін істотних умов праці та контролю за дотриманням трудового законодавства на підприємствах. Це відповідає принципам, закріпленим у Конвенції МОП № 98 та практиці ЄСПЛ, і дозволить відновити баланс між інтересами роботодавця і працівника. По-друге, розширення участі у кризовому соціальному діалозі шляхом інституційного закріплення ролі профспілок як партнерів держави та роботодавців у розробленні антикризових заходів, особливо у випадках надзвичайних ситуацій та воєнних конфліктів. По-третє, повноцінна імплементація міжнародних трудових стандартів, зокрема конвенцій МОП № 87 «Про свободу асоціацій та захист права на організацію» та № 98 «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів». Це сприятиме гармонізації українського законодавства з європейськими нормами та забезпечить більшу правову захищеність членів профспілок. По-четверте, цифрова модернізація профспілкової діяльності. Вона передбачатиме широке використання онлайн-платформ для організації зборів, проведення внутрішніх голосувань, консультацій та інформаційних кампаній. Така трансформація здатна не лише компенсувати обмеження, пов’язані з фізичною мобільністю під час криз, але й забезпечити оперативність ухвалення рішень та розширення членської бази. Зважаючи на досвід інших країн, українські профспілки мають потенціал перетворитися на більш гнучкі, цифрово-інтегровані та впливові інститути, здатні ефективно відстоювати трудові гарантії навіть у періоди кризових викликів. Висновки Наразі ж через законодавчі обмеження і специфіку умов війни вітчизняні профспілкові організації змушені шукати нові формати роботи, аби зберегти свою ефективність як представника інтересів працівників навіть у надзвичайних умовах. Вони залишаються невід’ємним інститутом трудового права, виконуючи функцію колективного захисту прав та інтересів працівників, а також виступаючи важливим учасником соціального діалогу. Міжнародна судова практика, зокрема прецеденти Європейського суду з прав людини та рішення Суду ЄС, демонструє послідовну позицію щодо фундаментального значення свободи об’єднання та права на колективні переговори. Ці суди визнають можливість тимчасового обмеження таких прав виключно за умов наявності нагальних суспільних потреб, за умови, що такі обмеження є пропорційними, законодавчо визначеними та не мають постійного характеру. Такий підхід напряму корелює з українськими реаліями, адже встановлені під час воєнного стану обмеження на діяльність профспілок повинні бути скасовані після стабілізації соціально-економічної ситуації. Автор публікації: Наталія Черевко Наталія Черевко членкиня Ради Комітету НААУ з питань трудового права Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Профспілки як суб’єкт трудового права: трансформація ролі в умовах воєнного стану

Головна цитата