Свобода слова vs Присяга: про межі поведінки державного службовця у соцмережах
Головна цитата
«Якщо публічна активність службовця — навіть у позаробочий час — ставить під сумнів його нейтральність, порушує етичні стандарти або викликає шквал негативної реакції, вона може стати підставою для дисциплінарної відповідальності», - адвокат Н. Кайда
Соціальні мережі — простір для самовираження, але для державних службовців публічні висловлювання, навіть у приватному профілі, можуть мати дисциплінарні наслідки — зокрема звільнення за порушення Присяги.
Пост у свято
У День Незалежності України службовець Міністерства освіти і науки розмістив у Facebook допис під заголовком «Про выход Украины и прибалтийских республик из состава СССР. Лонгрид». У ньому він висловив думку, що «незалежність не всім колишнім країнам СРСР пішла на користь». Незалежність України назвав «кидаловом» і розкритикував агітаційні матеріали з референдуму 1 грудня 1991 року, стверджуючи, що громадяни голосували не за ідею незалежності, а за обіцянки швидкого збагачення.
Публікація отримала розголос: до міністерства почали надходити численні запити від засобів масової інформації з проханням прокоментувати дії працівника.
Дисциплінарна комісія Міністерства розпочала провадження, під час якого службовець підтвердив авторство допису та його зміст, а також відсутність у ньому формулювання про особисту думку. При цьому провину у вчинених діях чоловік не визнав.
За результатами розгляду комісія дійшла висновку, що допис слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обовʼязкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним свої обовʼязків.
Встановивши порушення Присяги державного службовця, комісія підготувала відповідне подання, на підставі якого працівника було звільнено з посади.
Судова оцінка
Службовець оскаржив до суду наказ про своє звільнення, вимагаючи визнати його протиправним, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На його думку, в рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності не було належним чином викладено причини звільнення, не конкретизовано обставини проступку, а сам допис у соціальній мережі був виявом оціночного судження, за яке, згідно із Законом «Про інформацію», не може наставати відповідальність.
Суд першої інстанції у позові відмовив, вказавши на правомірність дисциплінарного провадження та пропорційність застосованого стягнення. І апеляційна інстанція погодилася з цими висновками (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 320/105/24). Вона констатувала, що держслужбовець поза межами своїх службових обовʼязків та в особистих інтересах опублікував допис у соцмережі, у рамках якого на порушення Присяги державного службовця та принципів державної влади продемонстрував свої політичні погляди, які мають негативний вплив на імідж державного органу та довіру до влади. А це свідчить про порушення Присяги.
Суд також звернув увагу на значний суспільний резонанс публікації та публічний характер контенту.
А от посилання позивача на те, що йшлося про особисту думку, суд відхилив як безпідставне. Було зазначено, що правовідносини у справі стосуються проходження державної служби. В свою чергу Закон «Про інформацію» регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, отже не є застосовним.
Межі дозволеного
Відтак для державного службовця свобода вираження поглядів, гарантована ст. 34 Конституції та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютною. Законодавство прямо встановлює додаткові обмеження, пов’язані з його публічним статусом і зобов’язанням служити державі.
Зокрема, згідно з Законом «Про державну службу», держслужбовець зобов’язаний:
- дотримуватись принципів політичної неупередженості;
- уникати проявів особистого ставлення до політичних сил або ідеологій, якщо це може підірвати довіру до органу влади або зашкодити іміджу державної служби;
- дотримуватись Присяги, яка має характер публічно-правового зобов’язання служити Українському народові.
Аналізуючи текст Присяги державного службовця, наведеної у ч. 1 ст. 36 Закону, суд відзначив, що в основу поведінки службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми, недодержання яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобовʼязання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Отже можна сформулювати наступні ключові правові позиції:
По-перше, соцмережі не є приватним простором для держслужбовця. Якщо публікація має відкритий доступ і викликає суспільну реакцію, вона розглядається як частина публічної комунікації працівника державного органу.
По-друге, відповідальність не обмежується робочим часом. Навіть якщо службовець публікує повідомлення «у неробочий час», воно може бути кваліфіковане як порушення службової етики, якщо зміст суперечить засадам державної служби або провокує втрату довіри до держави.
По-третє, висловлення політичної позиції без пояснення, що йдеться про приватну думку, розцінюється як демонстрація політичних поглядів, що є порушенням Закону. І така поведінка може стати підставою для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення — звільнення.
По-четверте, наявність суспільного резонансу (запити ЗМІ, коментарі громадськості) засвідчує, що висловлювання службовця сприймаються як позиція державного органу, навіть якщо у дописі немає посилання на місце його роботи.
По-пʼяте, посилання на свободу слова в таких випадках може бути безрезультатним, оскільки на думку суду такі спори регулюються не Законом «Про інформацію», а спеціальним законодавством про державну службу, де діють інші стандарти відповідальності.
***
Таким чином, межа законності дій держслужбовця у соцмережі визначається не формою (наприклад, приватний профіль), а змістом, контекстом і наслідками публікації. Якщо публічна активність службовця — навіть у позаробочий час — ставить під сумнів його нейтральність, порушує етичні стандарти або викликає шквал негативної реакції, вона може стати підставою для дисциплінарної відповідальності.
Свобода слова для державного службовця — це право, яке може бути реалізоване в межах, визначених обов’язком служити державі й суспільству. І висловлювання особистої думки не можуть порушувати принципи публічної служби.
Наталія Кайда
членкиня Ради Комітету НААУ з трудового права
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.