Звільнення за прогул під час воєнного стану: нові обмеження для роботодавця
Головна цитата
«Захищаючи працівника від звільнення за прогул, держава не гарантує йому збереження заробітної плати», - адвокат О. Погрібняк
З початку повномасштабного вторгнення РФ тисячі працівників опинилися під обстрілами або в зонах бойових дій. Багато хто не може дістатися до роботи чи працювати дистанційно, опинившись у надвразливому становищі, зокрема щодо звільнення за прогул.
Ситуацію має виправити оновлена редакція ст. 5 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що регламентує особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Згідно із Законом № 4412-IX, що набрав чинності 14 червня 2025 року, ст. 5 було доповнено новою частиною:
«У період дії воєнного стану працівник, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій, який відсутній на роботі, не підлягає звільненню на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Час відсутності на роботі такого працівника не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».
Нагадаємо, за загальним правилом п. 4 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем, у тому числі за прогул, яким є відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).
Верховний Суд (постанови від 06.03.2018 у справі № 235/2284/17, від 13.09.2017 у справі № 761/30967/15-ц) наголошували: для звільнення з підстави прогулу роботодавець повинен мати докази, які підтверджують факт відсутності працівника понад три години протягом робочого дня. При цьому ключовим фактором є не лише сам факт відсутності, а й з’ясування поважності причини такої відсутності.
І оскільки звільнення на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП є видом дисциплінарного стягнення (п. 2 ч.1 ст. 147 КЗпП), відповідно до правозастосовної практики має бути доведене порушення трудової дисципліни без поважних причин.
У контексті нової норми важливо враховувати, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.
Втім законодавчі зміни, що розглядаються, вже мали підґрунтя. Зокрема Міністерство економіки України у своєму листі № 4712-06/22838-09 від 09.05.2022 зазначало, що наявність бойових дій у населеному пункті або ускладнена безпекова ситуація може бути поважною причиною відсутності працівника на роботі. Також Верховний Суд у справі № 367/569/23 робив висновок (постанова від 06.06.2024), що відсутність працівника на роботі у звʼязку з військовим вторгненням РФ на територію України не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини. Бо це зумовлено необхідністю збереження життя та здоровʼя таких працівників та їхніх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин.
Водночас, захищаючи працівника від звільнення за прогул, держава не гарантує йому збереження заробітної плати. Тут враховується, що місце перебування особи невідоме і вона фактично не виконує трудові обов’язки. І нездійснення оплати праці за час відсутності працівника на роботі у такий період є обґрунтованим, зважаючи і на те, що відсутність працівника на робочому місці не є простоєм чи іншою підставою, за якою зберігається середній заробіток.
П. 4 ч. 1 ст. 9 Закону «Про відпустки» передбачає, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6), зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата за винятком деяких видів відпусток.
Натомість зміни, внесені до ст. 5 Закону, виключають час відсутності на роботі працівника, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій з підрахунку стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Також слід зазначити, що при цьому не вимагає від роботодавця встановлювати поважність причини відсутності на роботі працівника, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій.
Таким чином, доповнення ст. 3 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» новою частиною було викликано реальною ситуацією у сфері трудових відносин і покликане запобігти масовим незаконним звільненням працівників. Крім іншого, це також сприятиме уніфікації судової практики.
Олексій Погрібняк
член Комітету НААУ з питань трудового права
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.