Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Адвокатський запит: джерела інформації про земельні ділянки та особливості її обмеження в умовах війни

Воєнний стан, що триває, обмежив інформацію, яка може стати в нагоді адвокату під час захисту прав клієнтів у рамках земельних спорів і потребує від нього вміння користуватись відповідними процесуальними інструментами для отримання такої інформації.

Адвокатський запит як дієвий інструмент формування доказової бази

Стаття 24 Закону України від 05.07.2012 № 5076- VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка дозволила кожному адвокату в Україні мати дієвий інструмент збору доказової бази для якісної підготовки процесуальних документів — адвокатський запит, зробила наголос на наступних особливостях отримання інформації (документів), необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту:

— форма запиту: письмове звернення (ч. 1 ст. 24);

— перелік суб’єктів надання інформації: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та підпорядкування, громадські об’єднання (ч. 1 ст. 24);

— строки надання інформації: не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 2 ст. 24);

— обмеження в наданні інформації: інформація з обмеженим доступом і копії документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (ч. 2 ст. 24);

— обсяги інформації та особливості їх надання: у разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту (ч. 2 ст. 24);

— платність інформації: у разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (ч. 2 ст. 24).

У додатку до рішення Ради адвокатів України від 03.07.2021 № 53 «Про затвердження роз’яснення щодо вимог до адвокатських запитів» роз’яснюється, що «…» подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв’язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги . Адвокат вправі направити адвокатський запит не для задоволення особистих інтересів, а лише в межах виконання договору з клієнтом з метою надання останньому правової допомоги «…».

Частина 1 ст. 57 Закон № 5076 передбачає, що рішення З’їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов’язковими до виконання всіма адвокатами.

Розпорядники інформації – розпорядники земель

Акцентуючи увагу на розпорядниках інформації про землю, варто окреслити коло таких розпорядників, що пов’язано з колом розпорядників відповідних категорій земель, ключовою статтею в цьому розумінні є ст. 122 Земельного кодексу України2 «Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування»:

Кожний з цих розпорядників земель створює інформацію і документи про земельні ділянки шляхом видання / прийняття актів індивідуальної дії (наприклад, накази територіальних органів Держгеокадастру, рішення органів місцевого самоврядування, тощо).

Для отримання інформації та документів завдяки адвокатському запиту не завадить також враховувати й інші норми стосовно розпорядників різних категорій земель, наприклад:

— пункт 24 розд. Х «Перехідні положення» ЗК (у редакції від 27.05.2021) визначає, що «З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об’єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об’єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Загалом для розуміння кола розпорядників земель, а також їх розпорядчих повноважень не варто забувати про норми Конституції України, законів України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади», від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України», від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»; постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», від 19.04.2017 № 275 «Положення про Державну екологічну інспекцію України», від 25.06.2020 № 614 «Деякі питання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів», від 17.02.2021 № 124 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» та інших нормативно-правових актів (у тому числі внутрішньовідомчих).

Розпорядниками інформації про земельні ділянки також можуть бути розробники документації із землеустрою: — юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; — фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (ст. 26 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій»).

Джерела земельної інформації до 1 січня 2013 року

Не менш важливими доказами для адвоката під час ведення земельних справ є правовстановлюючі документи, які посвідчували права власності, оренди та постійного користування та які видавались до 1 січня 2013 року і мали певні особливості реєстрації.

Земельний кодекс України 1992 року визначав, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ст. 23 ЗК 1992 р.).

Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 24 ЗК 1992 р.).

Земельний кодекс України 2001 року визначив, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 ЗК).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК).

На відступ від загальних правил при оформленні прав на землю (ЗК 1992 р.) Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок» було передбачено виникнення права власності на передані у власність земельні ділянки безпосередньо на підставі рішень про їх приватизацію з подальшим оформленням відповідних державних актів (п. 3 Декрету). Правова позиція, за якою право власності щодо ділянок, приватизованих згідно з Декретом, виникає незалежно від їх посвідчення державним актом, висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 372/2626/15-ц. Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-ХІІ «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» були затверджені форми державних актів: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею.

Згодом набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою» (фактично діяла до 01.01.2013), завдяки якій були:

— затверджені форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що додаються.

Державному комітету по земельних ресурсах забезпечити виготовлення та зберігання бланків державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою;

— установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Державні акти на право власності активно еволюціонували протягом 1992 — 2012 років:

— 1992 — 2001 роки: державний акт на право приватної власності на землю рожевого (червоного кольору), якій не містив кадастрового номера земельної ділянки (виняток був тільки щодо земельних ділянок м. Києва), але міг містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями;

— 2002 — 2008 роки: державний акт на право приватної власності на землю зеленого кольору містив 19-значний кадастровий номер та в ньому не зазначалось більше однієї земельної ділянки; дозволяв визначення часток співвласників земельної ділянки безпосередньо у формі самого державного акта;

— 2009 — 2012 роки: державний акт на право приватної власності на землю синього кольору доповнено окремим полем для зазначення ідентифікаційного номера (коду) власника земельної ділянки.

Порядок заповнення, видачі, реєстрації і зберігання бланків державних актів було врегульовано Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Держкомзему від 04.05.1999 № 43 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 № 404), та Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Держкомзему від 22.06.2009 № 325 (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.09.2013 № 537).

Згідно зі ст. 202 ЗК 2001 р. (у редакції до 01.01.2013) державна реєстрація земельних ділянок здійснювалася у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складався з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалась державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», яка набрала чинності 01.01.2013) та Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 408).

ДЗК як основне джерело інформації про землю

З 01.01.2013 Р. Базовим і найбільш повним джерелом інформації про земельні ділянки всіх категорій, цільових призначених та форм власності є Державний земельний кадастр, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері якого регулюються нормами Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі — Закон № 3613-VI) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

До ДЗК включаються такі відомості про земельні ділянки (ст. 15 Закону № 3613):

— місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності);

— дані про прив’язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі;

— дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;

— відомості про інші об’єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;

— цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

— склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об’єктів будівництва та закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;

— відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

— відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

— відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів;

— частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація;

— відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки;

— інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку;

— відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в ч. 2 ст. 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.2 ст.15 Закону № 3613-VI).

Відомості ДЗК є офіційними (ч. 1 ст. 20 Закону № 3613), відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 38), та надаються у формі:

— довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території);

— викопіювань з картографічної основи ДЗК, кадастрової карти (плану);

— копій документів, що створюються під час ведення ДЗК.

Відомості ДЗК, отримані в паперовій чи електронній формі, мають однакову юридичну силу (ч. 2 ст. 38 Закону № 3613-VI).

Відомості з ДЗК у формі вищеперелічених витягів, довідок, викопіювань та копій документів деталізовані в постанові Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг» та в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг», а також в типових інформаційних та технологічних картках адміністративних послуг, затверджених наказом Держгеокадастру та розміщених на його офіційному вебсайті, з постійними змінами.

В умовах воєнного стану в Україні та протягом одного місяця з дня його припинення чи скасування внесення до ДЗК відомостей (змін до них) про об’єкти ДЗК та користування такими відомостями, зокрема шляхом доступу до ДЗК, оприлюднення відомостей ДЗК, зокрема через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення ДЗК, забезпечується з урахуванням таких особливостей: відомості ДЗК у формі витягів з ДЗК, викопіювань з картографічної основи ДЗК, кадастрової карти (плану), копій документів, що створюються під час ведення ДЗК, зокрема кадастрових планів земельних ділянок, надаються без відомостей про координати поворотних точок меж об’єктів ДЗК (постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 564 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану»).

Однак отримання інформації у формі координат можливе завдяки подання адвокатом клопотання про витребування доказів судом у порядку: — ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України; — ст. 80 Кодексу України про адміністративне судочинство; — ст. 81 Господарського процесуального кодексу України; — ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України.

У рамках відкритого кримінального провадження діють норми ст. 159 — 166 Глави 15 «Тимчасовий доступ до речей і документів» Кримінального процесуального кодексу України. Так, ч. 1 ст. 160 вказаного Кодексу передбачає, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у ст. 161 цього Кодексу.

Фонд документації із землеустрою та оцінки земель

Пункт 1 Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553, визначає порядок надходження, обліку, зберігання матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, а також порядок передачі документації із землеустрою та оцінки земель розробниками такої документації до Державного фонду.

— Головного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

Головний фонд створюється, формується і ведеться Держгеокадастром. Він призначений для обліку і зберігання документації із землеустрою та оцінки земель, проведеного на загальнодержавному рівні, та централізованого обліку відомостей про документи регіональних і місцевих фондів.

— Регіональних фондів документації із землеустрою та оцінки земель — Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Регіональний фонд створюється, формується і ведеться головними управліннями Держгеокадастру в областях та м. Києві. Регіональний фонд призначений для обліку і зберігання документації із землеустрою та оцінки земель, проведеного на регіональному рівні, та обліку відомостей про документи місцевих фондів.

— Місцевих фондів документації із землеустрою та оцінки земель — районів, міст, селищ та сіл.

Місцевий фонд створюється, формується і ведеться територіальними органами Держгеокадастру, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні. Місцевий фонд призначений для обліку та зберігання документації із землеустрою та оцінки земель, проведеного на місцевому рівні.

Наявні матеріали Державного фонду в електронній формі підлягають оприлюдненню на офіційному вебсайті Держгеокадастру після знеособлення персональних даних фізичних осіб (реєстраційного номера облікової картки платника податків, серії та номера паспорта, місця проживання, дати народження).

У разі відсутності матеріалів Державного фонду в електронній формі такі матеріали перетворюються в електронну форму та надаються у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», юридичним та фізичним особам за запитом на інформацію згідно з додатком 3 протягом 5 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Запитувачі інформації використовують матеріали Державного фонду відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та законодавства про захист персональних даних.

Підстави відмови у задоволенні запиту на інформацію визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» (п. 17 Положення).

Пункт 17 Положення корелюється з нормами ч. 2 ст. 24 Закону № 5076-VI.

Порядком відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.04.2022 № 235, визначений механізм відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами за запитом на інформацію.

Відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів здійснюється в разі потреби у виготовленні більш як 10 сторінок запитуваних документів, починаючи з одинадцятої сторінки.

Оплата Рахунка здійснюється у будь-якій фінансовій установі, зручній для запитувача інформації.

Не пізніше наступного дня після надходження від запитувача інформації коштів на реєстраційний рахунок Держгеокадастру або його територіального органу структурний підрозділ з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності Держгеокадастру або його територіального органу передає структурному підрозділу Держгеокадастру або його територіального органу, в якому перебуває запитувана інформація, копію виписки з реєстраційного рахунка, на який зараховано кошти, завізовану відповідальною особою структурного підрозділу з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності Держгеокадастру або його територіального органу з проставленням її прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) та поточної дати.

Запитувані документи надаються після підтвердження повної оплати Рахунка протягом трьох робочих днів після підтвердження факту оплати.

Відповідь на запит не надається у разі повної або часткової відмови запитувача від оплати Рахунка (пп. 4, 8 — 11 вказаного Порядку).

Інші джерела інформації про земельні ділянки

Перелік джерел інформації про земельні ділянки, які формують доказову базу для адвоката, не є вичерпним. До таких джерел може включатися:

— документація із землеустрою (Закон України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій»);

— містобудівна документація (Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»);

— договір оренди (суборенди) землі (Земельний кодекс України, Закон України від 06.10.1998 № 161- XIV «Про оренду землі», постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження типового договору оренди землі»);

— сертифікат на право на земельну частку (пай) (Закон України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»);

— договір оренди земельної частки (паю) (наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 № 5) та Книга записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (постанова Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)»);

— договори купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, сервітуту, суперфіцію, емфітевзису тощо;

— свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»);

Необхідно звернути увагу, що Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» внесено зміни до розділу X «Перехідні положення» ЗК та доповнено пп. 27 і 28.

— договір оренди земельної ділянки укладається лише в електронній формі та засвідчується кваліфікованими електронними підписами орендаря і орендодавця;

— формування земельної ділянки з метою передачі її в оренду здійснюється без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється за рішенням органу, уповноваженого передавати земельну ділянку в оренду, та затверджується таким органом. Така технічна документація включає лише певні складові;

— тимчасове зберігання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, складеної у паперовій та електронній формах, разом із рішенням про її затвердження у період воєнного стану забезпечує орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, який її затвердив, з наступною передачею до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, складена в електронній формі, протягом п’яти днів після її затвердження направляється органом, який її затвердив, електронною поштою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (або до визначеного ним територіального органу, державного підприємства, що належить до сфери його управління);

— технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель є додатком до договору оренди землі.

Окрім того, передбачалось ведення книги реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану районною військовою адміністрацією у паперовій та електронній формах. У Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану здійснюється державна реєстрація:

— договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

— договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду постійними користувачами, емфітевтами;

— договорів про передачу права землекористування;

— договорів про внесення змін до зазначених у цьому підпункті договорів, договорів про розірвання зазначених договорів.

Форма книги реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану була затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2022 № 219 «Про затвердження форми книги реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану».

Воєнний стан, що триває, жодним чином не зменшив дію норм статті 59 Конституції України, за якою кожен має право на професійну правничу допомогу, що ще раз підтвердило непорушність норм статті 64 Конституції України, яка наголошує, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 59 Основного Закону.

Також одним з найважливіших прав адвоката залишається визначене в п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 5076 — право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Різноманіття джерел інформації, яка має стати надійною доказовою базою; широке коло розпорядників земель — розпорядників інформації про земельні ділянки; особливості обмеження інформації про земельні ділянки в умовах воєнного стану ставлять перед адвокатом певні вимоги під час супроводу клієнта в земельних спорах. Наявність високого рівня знань і необхідного досвіду в галузі земельного права стане впевненою платформою для підготовки спершу якісного адвокатського запиту та в подальшому не менш якісних процесуальних документів.

Костянтин Рибалко

голова Комітету земельного та аграрного права при Раді адвокатів Харківської області

	12:17 Чт 08.05.25
Адвокатський запит: джерела інформації про земельні ділянки та особливості її обмеження в умовах війни
Головна цитата «Наявність високого рівня знань і необхідного досвіду в галузі земельного права стане впевненою платформою для підготовки спершу якісного адвокатського запиту та в подальшому не менш якісних процесуальних документів», - адвокат К. Рибалко Воєнний стан, що триває, обмежив інформацію, яка може стати в нагоді адвокату під час захисту прав клієнтів у рамках земельних спорів і потребує від нього вміння користуватись відповідними процесуальними інструментами для отримання такої інформації. Адвокатський запит як дієвий інструмент формування доказової бази Стаття 24 Закону України від 05.07.2012 № 5076- VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка дозволила кожному адвокату в Україні мати дієвий інструмент збору доказової бази для якісної підготовки процесуальних документів — адвокатський запит, зробила наголос на наступних особливостях отримання інформації (документів), необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту: — форма запиту: письмове звернення (ч. 1 ст. 24); — перелік суб’єктів надання інформації: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та підпорядкування, громадські об’єднання (ч. 1 ст. 24); — строки надання інформації: не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 2 ст. 24); — обмеження в наданні інформації: інформація з обмеженим доступом і копії документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (ч. 2 ст. 24); — обсяги інформації та особливості їх надання: у разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту (ч. 2 ст. 24); — платність інформації: у разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (ч. 2 ст. 24). *Важливо!* У додатку до рішення Ради адвокатів України від 03.07.2021 № 53 «Про затвердження роз’яснення щодо вимог до адвокатських запитів» роз’яснюється, що «…» подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв’язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги . Адвокат вправі направити адвокатський запит не для задоволення особистих інтересів, а лише в межах виконання договору з клієнтом з метою надання останньому правової допомоги «…». Частина 1 ст. 57 Закон № 5076 передбачає, що рішення З’їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов’язковими до виконання всіма адвокатами. Розпорядники інформації – розпорядники земель Акцентуючи увагу на розпорядниках інформації про землю, варто окреслити коло таких розпорядників, що пов’язано з колом розпорядників відповідних категорій земель, ключовою статтею в цьому розумінні є ст. 122 Земельного кодексу України2 «Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування»: Кожний з цих розпорядників земель створює інформацію і документи про земельні ділянки шляхом видання / прийняття актів індивідуальної дії (наприклад, накази територіальних органів Держгеокадастру, рішення органів місцевого самоврядування, тощо). *Важливо!* Для отримання інформації та документів завдяки адвокатському запиту не завадить також враховувати й інші норми стосовно розпорядників різних категорій земель, наприклад: — пункт 24 розд. Х «Перехідні положення» ЗК (у редакції від 27.05.2021) визначає, що «З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об’єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна державної власності; д) під об’єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Загалом для розуміння кола розпорядників земель, а також їх розпорядчих повноважень не варто забувати про норми Конституції України, законів України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади», від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України», від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»; постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», від 19.04.2017 № 275 «Положення про Державну екологічну інспекцію України», від 25.06.2020 № 614 «Деякі питання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів», від 17.02.2021 № 124 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» та інших нормативно-правових актів (у тому числі внутрішньовідомчих). Розпорядниками інформації про земельні ділянки також можуть бути розробники документації із землеустрою: — юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; — фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (ст. 26 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій»). Джерела земельної інформації до 1 січня 2013 року Не менш важливими доказами для адвоката під час ведення земельних справ є правовстановлюючі документи, які посвідчували права власності, оренди та постійного користування та які видавались до 1 січня 2013 року і мали певні особливості реєстрації. Земельний кодекс України 1992 року визначав, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ст. 23 ЗК 1992 р.). Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 24 ЗК 1992 р.). Земельний кодекс України 2001 року визначив, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 ЗК). Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК). *Важливо!* На відступ від загальних правил при оформленні прав на землю (ЗК 1992 р.) Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок» було передбачено виникнення права власності на передані у власність земельні ділянки безпосередньо на підставі рішень про їх приватизацію з подальшим оформленням відповідних державних актів (п. 3 Декрету). Правова позиція, за якою право власності щодо ділянок, приватизованих згідно з Декретом, виникає незалежно від їх посвідчення державним актом, висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 372/2626/15-ц. Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-ХІІ «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» були затверджені форми державних актів: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею. Згодом набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою» (фактично діяла до 01.01.2013), завдяки якій були: — затверджені форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що додаються. Державному комітету по земельних ресурсах забезпечити виготовлення та зберігання бланків державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; — установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Державні акти на право власності активно еволюціонували протягом 1992 — 2012 років: — 1992 — 2001 роки: державний акт на право приватної власності на землю рожевого (червоного кольору), якій не містив кадастрового номера земельної ділянки (виняток був тільки щодо земельних ділянок м. Києва), але міг містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями; — 2002 — 2008 роки: державний акт на право приватної власності на землю зеленого кольору містив 19-значний кадастровий номер та в ньому не зазначалось більше однієї земельної ділянки; дозволяв визначення часток співвласників земельної ділянки безпосередньо у формі самого державного акта; — 2009 — 2012 роки: державний акт на право приватної власності на землю синього кольору доповнено окремим полем для зазначення ідентифікаційного номера (коду) власника земельної ділянки. Порядок заповнення, видачі, реєстрації і зберігання бланків державних актів було врегульовано Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Держкомзему від 04.05.1999 № 43 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 № 404), та Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Держкомзему від 22.06.2009 № 325 (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.09.2013 № 537). Згідно зі ст. 202 ЗК 2001 р. (у редакції до 01.01.2013) державна реєстрація земельних ділянок здійснювалася у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складався з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку. Реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалась державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», яка набрала чинності 01.01.2013) та Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 408). ДЗК як основне джерело інформації про землю З 01.01.2013 Р. Базовим і найбільш повним джерелом інформації про земельні ділянки всіх категорій, цільових призначених та форм власності є Державний земельний кадастр, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері якого регулюються нормами Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі — Закон № 3613-VI) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. До ДЗК включаються такі відомості про земельні ділянки (ст. 15 Закону № 3613): — кадастровий номер; — місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); — опис меж; — площа; — міри ліній по периметру; — координати поворотних точок меж; — дані про прив’язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; — дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; — відомості про інші об’єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; — цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); — склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об’єктів будівництва та закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів; — відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; — відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; — відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; — нормативна грошова оцінка; — частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; — відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; — інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; — відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в ч. 2 ст. 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.2 ст.15 Закону № 3613-VI). Відомості ДЗК є офіційними (ч. 1 ст. 20 Закону № 3613), відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 38), та надаються у формі: — витягів з ДЗК; — довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); — викопіювань з картографічної основи ДЗК, кадастрової карти (плану); — копій документів, що створюються під час ведення ДЗК. Відомості ДЗК, отримані в паперовій чи електронній формі, мають однакову юридичну силу (ч. 2 ст. 38 Закону № 3613-VI). *Важливо!* Відомості з ДЗК у формі вищеперелічених витягів, довідок, викопіювань та копій документів деталізовані в постанові Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг» та в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг», а також в типових інформаційних та технологічних картках адміністративних послуг, затверджених наказом Держгеокадастру та розміщених на його офіційному вебсайті, з постійними змінами. В умовах воєнного стану в Україні та протягом одного місяця з дня його припинення чи скасування внесення до ДЗК відомостей (змін до них) про об’єкти ДЗК та користування такими відомостями, зокрема шляхом доступу до ДЗК, оприлюднення відомостей ДЗК, зокрема через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення ДЗК, забезпечується з урахуванням таких особливостей: відомості ДЗК у формі витягів з ДЗК, викопіювань з картографічної основи ДЗК, кадастрової карти (плану), копій документів, що створюються під час ведення ДЗК, зокрема кадастрових планів земельних ділянок, надаються без відомостей про координати поворотних точок меж об’єктів ДЗК (постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 564 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану»). Однак отримання інформації у формі координат можливе завдяки подання адвокатом клопотання про витребування доказів судом у порядку: — ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України; — ст. 80 Кодексу України про адміністративне судочинство; — ст. 81 Господарського процесуального кодексу України; — ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України. У рамках відкритого кримінального провадження діють норми ст. 159 — 166 Глави 15 «Тимчасовий доступ до речей і документів» Кримінального процесуального кодексу України. Так, ч. 1 ст. 160 вказаного Кодексу передбачає, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у ст. 161 цього Кодексу. Фонд документації із землеустрою та оцінки земель Пункт 1 Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553, визначає порядок надходження, обліку, зберігання матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, а також порядок передачі документації із землеустрою та оцінки земель розробниками такої документації до Державного фонду. Державний фонд складається з: — Головного фонду документації із землеустрою та оцінки земель. Головний фонд створюється, формується і ведеться Держгеокадастром. Він призначений для обліку і зберігання документації із землеустрою та оцінки земель, проведеного на загальнодержавному рівні, та централізованого обліку відомостей про документи регіональних і місцевих фондів. — Регіональних фондів документації із землеустрою та оцінки земель — Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Регіональний фонд створюється, формується і ведеться головними управліннями Держгеокадастру в областях та м. Києві. Регіональний фонд призначений для обліку і зберігання документації із землеустрою та оцінки земель, проведеного на регіональному рівні, та обліку відомостей про документи місцевих фондів. — Місцевих фондів документації із землеустрою та оцінки земель — районів, міст, селищ та сіл. Місцевий фонд створюється, формується і ведеться територіальними органами Держгеокадастру, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні. Місцевий фонд призначений для обліку та зберігання документації із землеустрою та оцінки земель, проведеного на місцевому рівні. Наявні матеріали Державного фонду в електронній формі підлягають оприлюдненню на офіційному вебсайті Держгеокадастру після знеособлення персональних даних фізичних осіб (реєстраційного номера облікової картки платника податків, серії та номера паспорта, місця проживання, дати народження). У разі відсутності матеріалів Державного фонду в електронній формі такі матеріали перетворюються в електронну форму та надаються у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», юридичним та фізичним особам за запитом на інформацію згідно з додатком 3 протягом 5 робочих днів з дня отримання такого запиту. Запитувачі інформації використовують матеріали Державного фонду відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та законодавства про захист персональних даних. Підстави відмови у задоволенні запиту на інформацію визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» (п. 17 Положення). *Важливо!* Пункт 17 Положення корелюється з нормами ч. 2 ст. 24 Закону № 5076-VI. Порядком відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.04.2022 № 235, визначений механізм відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами за запитом на інформацію. Відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів здійснюється в разі потреби у виготовленні більш як 10 сторінок запитуваних документів, починаючи з одинадцятої сторінки. Оплата Рахунка здійснюється у будь-якій фінансовій установі, зручній для запитувача інформації. Не пізніше наступного дня після надходження від запитувача інформації коштів на реєстраційний рахунок Держгеокадастру або його територіального органу структурний підрозділ з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності Держгеокадастру або його територіального органу передає структурному підрозділу Держгеокадастру або його територіального органу, в якому перебуває запитувана інформація, копію виписки з реєстраційного рахунка, на який зараховано кошти, завізовану відповідальною особою структурного підрозділу з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності Держгеокадастру або його територіального органу з проставленням її прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) та поточної дати. Запитувані документи надаються після підтвердження повної оплати Рахунка протягом трьох робочих днів після підтвердження факту оплати. Відповідь на запит не надається у разі повної або часткової відмови запитувача від оплати Рахунка (пп. 4, 8 — 11 вказаного Порядку). Інші джерела інформації про земельні ділянки Перелік джерел інформації про земельні ділянки, які формують доказову базу для адвоката, не є вичерпним. До таких джерел може включатися: — документація із землеустрою (Закон України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій»); — містобудівна документація (Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»); — договір оренди (суборенди) землі (Земельний кодекс України, Закон України від 06.10.1998 № 161- XIV «Про оренду землі», постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження типового договору оренди землі»); — сертифікат на право на земельну частку (пай) (Закон України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»); — договір оренди земельної частки (паю) (наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 № 5) та Книга записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (постанова Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)»); — договори купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, сервітуту, суперфіцію, емфітевзису тощо; — свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»); — рішення суду. Необхідно звернути увагу, що Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» внесено зміни до розділу X «Перехідні положення» ЗК та доповнено пп. 27 і 28. Зокрема, передбачалось, що: — договір оренди земельної ділянки укладається лише в електронній формі та засвідчується кваліфікованими електронними підписами орендаря і орендодавця; — формування земельної ділянки з метою передачі її в оренду здійснюється без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється за рішенням органу, уповноваженого передавати земельну ділянку в оренду, та затверджується таким органом. Така технічна документація включає лише певні складові; — тимчасове зберігання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, складеної у паперовій та електронній формах, разом із рішенням про її затвердження у період воєнного стану забезпечує орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, який її затвердив, з наступною передачею до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, складена в електронній формі, протягом п’яти днів після її затвердження направляється органом, який її затвердив, електронною поштою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (або до визначеного ним територіального органу, державного підприємства, що належить до сфери його управління); — технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель є додатком до договору оренди землі. Окрім того, передбачалось ведення книги реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану районною військовою адміністрацією у паперовій та електронній формах. У Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану здійснюється державна реєстрація: — договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування; — договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду постійними користувачами, емфітевтами; — договорів про передачу права землекористування; — договорів про внесення змін до зазначених у цьому підпункті договорів, договорів про розірвання зазначених договорів. Форма книги реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану була затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2022 № 219 «Про затвердження форми книги реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану». Висновки Воєнний стан, що триває, жодним чином не зменшив дію норм статті 59 Конституції України, за якою кожен має право на професійну правничу допомогу, що ще раз підтвердило непорушність норм статті 64 Конституції України, яка наголошує, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 59 Основного Закону. Також одним з найважливіших прав адвоката залишається визначене в п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 5076 — право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб). Різноманіття джерел інформації, яка має стати надійною доказовою базою; широке коло розпорядників земель — розпорядників інформації про земельні ділянки; особливості обмеження інформації про земельні ділянки в умовах воєнного стану ставлять перед адвокатом певні вимоги під час супроводу клієнта в земельних спорах. Наявність високого рівня знань і необхідного досвіду в галузі земельного права стане впевненою платформою для підготовки спершу якісного адвокатського запиту та в подальшому не менш якісних процесуальних документів. ВІСНИК НААУ № 3 (109) Автор публікації: Костянтин Рибалко Костянтин Рибалко голова Комітету земельного та аграрного права при Раді адвокатів Харківської області Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені "Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.

Адвокатський запит: джерела інформації про земельні ділянки та особливості її обмеження в умовах війни

Головна цитата