![]() |
13:54 Ср 22.07.20 |
Світлана Потапенко досліджує діяльність адвокатів у Слобідській Україні у XVIII столітті |
|
![]() ![]()
У межах виконання проекту «Адвокати в Слобідській Україні (1720-і–1820-і рр.)» 2 липня 2020 р. кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, учасниця проекту «Історія адвокатури країни», який реалізує Центр досліджень адвокатури і права НААУ, Світлана Потапенко виголосила доповідь «Адвокати у Слобідській Україні у XVIII столітті» на круглому столі «Інститут представництва в Україні модерного періоду», проведеному в рамках дослідження планової теми «Українське правознавство в антропологічному вимірі та європейському правовому просторі» відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Круглий стіл відкрив завідувач відділу, заслужений юрист України, професор Ігор Усенко, наголосивши на потребі глибших пошуків історичних коренів інституту представництва на українських землях. Кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Тетяна Бондарук окреслила основні теоретико-методологічні засади такої наукової роботи. У своєму виступі С. Потапенко зосередила увагу на правознавчих питаннях дослідження, а саме: які документи уповноважували особу на здійснення адвокатських дій? Як розгортався типовий процес за участю адвокатів? У якому законодавчому полі відбувалося судочинство? Дослідниця з’ясувала, що уповноваження здійснювалося через «віруючі чолобитні», «віруючі листи» і «довіреності», а змагальна процедура лишалася незмінною протягом XVIII ст. у процесах за участю адвокатів. При цьому, як адвокати, захищаючи клієнтів, так і суди при винесенні вироків оперували нормами законодавчих актів Московської держави та Російської імперії. Півторагодинна дискусія розгорнулася навколо проблем витоків та корпоратизації адвокатської діяльності, освітньої підготовки адвокатів, гендерного аспекту дослідження. У ході обговорення було проведено паралелі з тогочасним судочинством й інститутом адвокатури в Гетьманщині. Також мова йшла про юридичне регулювання матеріальних прав жінок в Україні у XVIII ст. та особливості захисту цих прав у судах. Окрім того, було розглянуто випадки різночитань судової термінології у досліджених джерелах. 3 липня 2020 р. дослідження С. Потапенко обговорювалося в межах четвертого науково-методологічного семінару Ініціативи з економічної історії Гуманітарного факультету Українського католицького університету (Львів). Головним дискутантом зустрічі виступив кандидат історичних наук, доцент Володимир Склокін (Український католицький університет). У дискусії також взяли участь доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Київ), доктор історичних наук, професор Юрій Волошин (Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка, Полтава), доктор історичних наук, професор Вікторія Константінова (Бердянський держаний педагогічний університет, Бердянськ), кандидат історичних наук, доцент Володимир Куліков (Центрально-Європейський університет, Будапешт, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Харків), доктор історичних наук, професор Ігор Лиман (Бердянський держаний педагогічний університет, Бердянськ), доктор історичних наук, доцент Володимир Маслійчук (Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ) та кандидат історичних наук, доцент Ірина Скубій (Альбертський університет, Едмонтон, Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, Харків). Центральною темою дискусії стала історія адвокатури як професії та її економічний вимір – оплата послуг адвокатів, судові збори, витрати, пов’язані з участю в процесі. Також було підкреслено потребу вивчення персоналій, які займалися адвокатською діяльністю, та типових для них кар’єрних шляхів. Вказано на важливість дослідження поземельних спорів за участю адвокатів у контексті соціальних нерівностей, оскільки саме земельна власність була головним мірилом заможності й визначала позиції особи у ранньомодерному соціумі. Було наголошено на неминучості зіткнення і взаємопроникнення української і російської юридичних традицій та практик у такому прикордонному регіоні, як Слобожанщина. Підбиваючи підсумки, С. Потапенко подякувала колегам за висловлені зауваження й коментарі та підкреслила, що здійснюване нею дослідження потребує подальшої архівної евристики та теоретичного опрацювання. Важливо вийти за хронологічні межі XVIII ст. й відстежити розвиток адвокатури в Слобідській Україні в першій половині ХІХ століття. Лише в такий спосіб вдасться побачити загальні тенденції й виявити зміни, принесені модерною добою. Тому найближчим часом дослідниця планує опрацювання наступних фондів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ: ф. 969 «Канцелярія чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, м. Харків», ф. 1919 «Зміївська дворянська опіка», ф. 1920 «Ізюмська дворянська опіка», ф. 1941 «Слобідсько-Українське губернське правління», ф. 1944 «Слобідсько-Українська палати цивільного суду, м. Харків», ф. 1948 «Слобідсько-Українська (Харківська) палата кримінального суду», ф. 1953 «Слобідсько-Українська палата суду і розправи, м. Харків», ф. 1955 «Слобідсько-Український губернський прокурор, м. Харків», ф. 1970 «Харківський губернський землемір». Також буде продовжено архівний пошук у фамільних колекціях слобідської еліти та персональних фондах, як-от: ф. 1717 «Кондратєви», ф. 2025 «Донці-Захаржевські», ф. 2049 «Рахманови», ф. 2053 «Самборські», ф. 2060 «Хрущов Петро Дмитрович», ф. 2063 «Шиманов Андрій Львович (1836–1901) – етнограф, історик, юрист і статистик», ф. 2067 «Щербініни». Поза тим, надалі триватиме робота з фаховою літературою з історії адвокатури й судочинства в ранньомодерній та модерній Європі. |
|
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені |