Як належно зафіксувати думку дитини для суду: поради адвокатам

У сімейних спорах, про визначення місця проживання, участь у вихованні, позбавлення чи поновлення батьківських прав, саме спосіб отримання та документування висловлювань дитини впливає на те, чи сприйме суд таку думку як автентичну, добровільну і вільну від тиску дорослих. Але відсутність єдиного підходу до з'ясування думки дітей, залучення психологів, застосування аудіо- чи відеофіксації та відображення цих даних у матеріалах справи створює ризики формального «вислуховування» та перекручення реальної волі дитини.

Шляхи вирішення цієї проблеми обговорили адвокати під час вебінару «Думка дитини в системі правосуддя: практичні поради адвокатам щодо способів фіксації», організованого Комітетом НААУ з питань сімейного права.

Не загубити голос

Ключова проблема сьогодні полягає не стільки у проголошенні права дитини бути почутою, скільки у відсутності єдиних підходів до того, як саме цю думку коректно з’ясувати, зафіксувати і представити суду, - наголосила голова комітету Лариса Гретченко. На практиці адвокати стикаються з різними перешкодами: не завжди можливо забезпечити явку дитини до суду (зокрема у воєнний час), виникає потреба залучати психолога, організовувати заслуховування з використанням аудіо- чи відеофіксації.

Вона підкреслила, що ані Конвенція ООН про права дитини, ані європейські акти не містять вікового цензу, а опираються на критерій достатнього рівня розуміння: дитина є повноцінним учасником процесу, якого потрібно поінформувати про зміст справи, можливі наслідки рішень і право на оскарження.

Національна стратегія у сфері правосуддя щодо дітей прямо фіксує проблему відсутності механізму з’ясування думки дитини та єдиної практики заслуховування, а також передбачає розроблення такого механізму й законодавче закріплення обов’язкової участі психолога. Л.Гретченко звернула увагу на позицію Верховного Суду та Керівні принципи правосуддя, дружнього до дітей: заслуховування дитини відрізняється від допиту свідка, не передбачає присяги і відповідальності, повинно відбуватися у дружньому до дитини середовищі, з фіксацією на відео чи аудіо, через органи опіки, психолога, інший суд, а в деяких випадках - навіть із залученням консульських установ за кордоном.

Тому завдання адвоката – обрати безпечний формат комунікації з дитиною, забезпечити належне документування її позиції та обґрунтувати відповідне клопотання до суду з посиланням на міжнародні стандарти, національне законодавство  й актуальні правові позиції.

Без «права вето»

Як на практиці відбувається заслуховування думки дитини розповів заступник голови комітету Юрій Бабенко. Він нагадав, що Сімейний кодекс говорить лише про право дитини бути вислуханою. При цьому в ЦПК немає спеціальної процедури заслуховування, є лише стаття 232 про допит малолітніх і неповнолітніх свідків. На прикладі справи з власної практики він показав, що суди інколи механічно орієнтуються саме на цю норму і вимагають участі органів опіки, хоча в конкретній ситуації доцільнішим є залучення дитячого психолога, який і був присутній при заслуховуванні дитини.

В огляді висновків та позицій Верховного Суду, доповідач зазначив, що діти мають право бути заслуханими з усіх питань, які стосуються їхніх інтересів, але їхня думка не є «правом вето» і має оцінюватися разом з іншими доказами. Суд враховує, як саме висловлена думка, чи була дитина впевненою, чи могла її обґрунтувати, чи не зазнала впливу одного з батьків. Як приклад він навів справу, де дитина заявляла про бажання проживати з батьком, але було встановлено, що батько фактично позбавляв її спілкування з матір’ю.

Ю.Бабенко підкреслив, що Верховний Суд визнає можливість фіксувати думку дитини не лише шляхом безпосереднього заслуховування в засіданні, а й через висновки органів опіки та піклування, психологічну експертизу, письмові матеріали, електронні докази, відео- та аудіозаписи. На практиці, за його словами, суди все частіше заслуховують дітей у режимі відеоконференції, зокрема коли дитина проживає за кордоном. Окремо він згадав випадки використання «зеленої кімнати», коли  з дитиною спілкується психолог у спеціально обладнаному приміщенні, а відеозапис цієї бесіди долучається до матеріалів справи як доказ того, як була з’ясована і задокументована позиція дитини.

Як говорять малюнки

Також Л.Гретченко представила практичні рекомендації стосовно взаємодії з дитиною у дружньому до неї просторі, напрацьовані колегами по комітету, зокрема, підхід Світлани Савицької щодо мультидисциплінарної роботи з дитиною.

Так, у «зеленій кімнаті» чи іншому дружньому середовищі психолог може з’ясовувати інформацію про подію та ставлення дитини до ситуації через малювання, гру, моделювання ситуацій за допомогою спеціальних іграшок та анатомічних ляльок, спостереження за поведінкою. Потім ці спостереження й результати роботи перекладаються на професійну мову висновку, зрозумілого для суду, адвокатів і батьків. На прикладах із практики вона звернула увагу, що розташування фігур на малюнку чи в ігровій сценці, «роль» кожного члена сім’ї, місце самої дитини можуть виявляти реальну конфігурацію стосунків та пережитий досвід, у тому числі насильство чи психологічний тиск.

Водночас використання «зеленої кімнати» або відеозапису, не звільняє від уваги до технічних деталей: якість освітлення, розташування мікрофонів, якість звуку й зображення впливають на можливість подальшого використання такого запису як доказу, а дефекти фіксації (коли наприклад не видно емоцій реакції дитини) можуть поставити під сумнів результати одноразового опитування.

Спікерка наголосила, що думка дитини може бути зафіксована не лише усно: залежно від віку вона може викладати свою позицію у письмовій заяві, як це було в адміністративній справі щодо права на освіту й сімейної форми навчання, де дитину і заслуховували, і приймали її письмове звернення.

У будь-якому випадку, бути почутою – це право дитини, а не її обов’язок, і дорослі мають пояснювати не лише можливість висловити думку, а й те, як вона може вплинути на рішення і бути оскарженою в майбутньому.

***

Підсумовуючи захід, Л.Гретченко закликала адвокатів не поспішати вести дитину до суду, а спершу нагадувати батькам про інтереси дитини й залучати інструменти медіації, орієнтованої на дитину. Вона пояснила, що як медіація, фокусована на дитині, так і медіація з безпосереднім включенням дитини покликані допомогти батькам ухвалювати відповідальні рішення щодо життя та благополуччя дитини, надаючи їй голос, але не втягуючи у конфлікт. Питання, які змушують батьків подивитися на спір очима дитини, помітно змінюють їхню поведінку, а найкраще виконуються саме ті домовленості, до яких сторони дійшли самостійно.

Ю.Бабенко наголосив, що інтереси дітей мають переважати в процесах, які їх стосуються, і рекомендував адвокатам використовувати озвучені підходи для належної реалізації права дитини бути почутою.

Презентації спікерів та огляд правових позицій, озвучені на вебінарі, будуть оприлюднені на сторінці Комітету.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.

© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.