Поділ майна подружжя: підсумки фахової дискусії

Сімейні майнові спори стають дедалі складнішими: до традиційних квартир і будинків додаються криптоактиви, майно, оформлене на родичів, а також інтереси кредиторів. Як у таких умовах працюють презумпція рівності часток, принцип добросовісності та заборона зловживання правом, обговорили учасники фахової дискусії Комітету НААУ з питань сімейного права.

Частки без миру

Нові тенденції практики та правові позиції Верховного Суду у справах про поділ спільного майна подружжя представив заступник голови Комітету Юрій Бабенко.

Він наголосив, що під час вирішення спору суд має встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, а й джерело та час його придбання, вартість. На прикладі постанови ВС від 21.06.2023 у справі № 654/3751/18 Ю.Бабенко продемонстрував необхідність виходити з презумпції рівності часток і враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи. Зокрема, йдеться про можливість реального поділу майна з виділенням кожному з подружжя окремих видів (об’єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у ньому та спільного користування неподільною річчю, про те, чи визначили сторони певний порядок користування спірним майном, а також про матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсації за перевищення вартості частки, що підлягає виділу іншому з подружжя.

Поділ майна подружжя, як зазначив доповідач, здійснюється у два етапи: спершу визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно, а далі здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток. Якщо у спільній власності перебуває кілька об’єктів нерухомого майна, суд має розглянути можливість такого їх поділу, щоб не зобов’язувати одну зі сторін сплачувати компенсацію (постанова ВС від 08.08.2023 у справі № 727/3945/21). Також Ю.Бабенко навів позицію ВС, сформульовану у постанові від 31.08.2023 у справі № 686/9818/22, відповідно до якої поділ майна лише з урахуванням ідеальних часток не є ефективним способом захисту, оскільки потребуватиме нового судового розгляду і може порушувати права іншого співвласника, який цим майном не користується.

Окремо доповідач зупинився на поділі недобудованого будинку. Суд у такому випадку може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали та конструктивні елементи будинку або, з урахуванням конкретних обставин, залишити будинок одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у рішенні має окремо зазначити ці матеріали або обладнання (постанова ВС від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19). Водночас практика вирішення спорів про поділ будинку, не введеного в експлуатацію, ще не є усталеною, що підтверджує перебування на розгляді Великої Палати Верховного Суду справи № 607/10858/22.

Ю.Бабенко також звернув увагу на позиції ВС щодо вичерпання конфлікту внаслідок ухвалення судового рішення (постанова від 17.01.2024 у справі № 522/17831/20), а також на висновок про те, що обрання судом варіанта поділу майна подружжя, відмінного від того, про який просив позивач, за наявності вимоги про поділ майна не може бути розцінене як вихід суду за межі позовних вимог (постанова від 14.02.2024 у справі № 752/18272/18).

Щодо поділу корпоративних прав одного з подружжя доповідач проаналізував постанову ВС від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц, у якій Велика Палата відступила від попередніх висновків касаційної інстанції. Новий підхід полягає в тому, що один з подружжя під час поділу спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі товариства, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутний капітал товариства.

Крипта у родині

Як класичний інститут спільної сумісної власності подружжя трансформується в умовах появи криптоактивів, розповіла членкиня Комітету Ярослава Анохіна.

Доповідачка розглянула Закон «Про віртуальні активи» та законопроєкти, спрямовані на удосконалення національного регулювання правового статусу криптоактивів, визначила їх місце в сімейно-правовому полі та оцінила підходи судової практики.

Окремо було проаналізовано підходи судів до встановлення факту існування криптоактивів, моменту та джерел їх набуття. Зокрема, у постанові ВС від 20.01.2023 у справі № 337/4714/20 за позовом про поділ майна подружжя суд дійшов висновку про недоведеність факту існування криптовалюти та її походження через ненадання адреси криптогаманця та відсутність технічних і фінансових підтверджень транзакцій. Показання свідка були визнані недопустимими як показання з чужих слів, а розписка відповідача про передання «логінів, паролів від усіх рахунків» – недостатньо конкретною та такою, що не підтверджує наявність криптовалюти як спільного активу подружжя.

У постанові Харківського апеляційного суду від 12.03.2024 у справі № 953/4882/23, розглядаючи позов про поділ майна подружжя, суд, зокрема, оцінив е-декларацію відповідача, у якій було задекларовано криптовалюту, та дійшов висновку про спростування презумпції спільності майна через доведення придбання активу за особисті кошти.

Проаналізовані доповідачкою ухвали судів першої інстанції у справах №№ 755/2698/24, 761/9955/25, 946/3818/25 продемонстрували сталий підхід судів до витребування в криптобірж інформації про залишки криптоактивів, баланси, гаманці, а також ефективне застосування ст. 93 ЦПК як процесуального важеля, який допомагає збалансувати інформаційні можливості сторін.

Спікерка окреслила ключові процесуальні й доказові виклики, пов’язані з виявленням криптоактивів, доведенням факту їх існування та належності, а також з оцінкою таких активів. Окремий акцент було зроблено на практичних інструментах для адвокатів: від шлюбних договорів та договірних механізмів до використання адвокатських запитів до бірж, витребування доказів через суд, блокування акаунтів і ініціювання блокчейн-аналізу.

За словами Я.Анохіної, криптоактиви вже сьогодні є реальною частиною майнового комплексу сім’ї, а отже, мають враховуватися при поділі майна подружжя нарівні з іншими активами. Завдання адвоката в цій сфері – бути на крок попереду: розуміти цифрову природу таких активів, вибудовувати сильну доказову стратегію та формувати практику, що забезпечуватиме ефективний захист майнових прав клієнтів у цифрову еру.

Майно на родичів

Секретар Комітету Ірина Попіка окреслила правові ризики, які створює оформлення права власності на родичів чи інших осіб у разі розлучення та поділу спільного майна подружжя. Нерідко при такому оформленні подружжя домовляється, що надалі юридичний власник передасть майно у власність фактичному власнику. Проте такі домовленості з різних причин не завжди виконуються, і тоді виникають проблеми з поверненням майна.

За словами адвокатки, ще донедавна поширеною практикою було звернення до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу недійсними в частині покупця та визнання позивача покупцем майна. Суди виходили з того, що якщо під час розгляду позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановлює, що майно було придбано за кошти іншої особи й для неї, та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

У 2022 році підхід до вирішення таких спорів змінився. У постанові від 14.02.2022 у справі № 346/2238/25-ц ВС відійшов від висновків, викладених у постановах від 22.07.2020 у справі № 265/3310/17 та від 08.12.2021 у справі № 466/8968/19, та зазначив, що нормами ЦК не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

І.Попіка проаналізувала постанови ВС від 17.04.2025 у справі № 753/2653/20, від 14.11.2024 у справі № 727/1140/21, у яких суди відмовили у визнанні договорів недійсними в частині покупця, підтвердивши нову правову позицію.

Лекторка звернула увагу, що конфлікти, вплив інших осіб, хвороби чи борги можуть призвести до ситуацій, коли навіть найближчі родичі відмовляються повернути майно, посилаючись на те, що формально воно належить їм, вимагають звільнити житло тощо. Існує також ризик переходу такого майна у власність спадкоємців «формального» власника.

Борги і добросовісність

Голова Комітету Лариса Гретченко представила доповідь, у якій звернула увагу на добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Саме з позиції моральності мають виходити суди під час оцінки поведінки суб’єкта права як добросовісної або недобросовісної (постанова ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

Серед критеріїв добросовісної поведінки доповідачка назвала те, що така поведінка має бути очікуваною, характерною для інших учасників за порівняних обставин; не повинна обмежувати чи позбавляти прав інших осіб і має враховувати права та законні інтереси іншої сторони; має бути законною, без дій із виключно протиправною метою або з наміром завдати шкоди; а також передбачати сприяння контрагенту, зокрема шляхом надання необхідної інформації. ВП ВС у постанові від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 зазначила, що відповідність дій сукупно всім цим критеріям дозволяє оцінити такі дії як добросовісні, а в іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Л.Гретченко наголосила, що недобросовісна поведінка особи, яка вчиняє дії, що в майбутньому можуть порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Увазі учасників було представлено порівняльний аналіз зловживання процесуальними та матеріальними правами, їх відмінностей за суттю та за наслідками. У разі зловживання процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові. Такий підхід закріплено у постанові ВС від 03.06.2020 у справі № 318/89/18.

На думку доповідачки, для адвокатів важливо дотримуватися принципів добросовісності, розумності та справедливості й водночас не допускати процесуальних диверсій, адже встановлене судом зловживання правом може мати наслідком застосування судом заходів реагування, зокрема накладення штрафу. Наголошуючи на неприпустимості зловживання правом, Л.Гретченко зазначила, що сторона, дії якої мають ознаки недобросовісності, може незворотно втратити право вчинення певної процесуальної дії чи бути позбавленою можливості захистити власні права в судовому порядку.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Прояви зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню було продемонстровано на прикладі постанови ВС від 16.06.2021 у справі № 747/306/19.

За аналогічного підходу поділ спільного майна подружжя не може використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про його стягнення. У постанові від 06.03.2019 у справі № 317/3272/16-ц ВС звернув увагу, що боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредитора. Адже поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. «Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом», - зазначив ВС. Л.Гретченко підкреслила, що недобросовісність поведінки подружжя при поділі спільного майна, зловживання правами й наявність негативних наслідків для кредитора підлягають доказуванню на загальних підставах.

Також голова Комітету звернула увагу, що ініціювання спору про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання спільною сумісною власністю об’єкта незавершеного будівництва та визнання права на частку в спільному майні, якщо це не спрямовано на захист прав та інтересів, є недопустимим. Про це ВС зазначив у постанові від 27.10.2021 у справі № 522/2736/16-ц. А якщо стягнення аліментів спрямоване на недопущення звернення стягнення на майно боржника, створення переваг у черговості розподілу стягнутих з боржника грошових сум, такі учасники діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора(постанова КЦС ВС від 07.08.2024 у справі № 501/3714/22).

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.

© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.