Застава втрачає сенс, коли її розмір унеможливлює звільнення, - круглий стіл
Комітет НААУ з питань захисту прав людини провів круглий стіл, присвячений обговоренню практики застосування застав. У фокусі — випадки, коли розмір застави є настільки завищеним, що фактично позбавляє людину свободи. Учасники заходу — адвокати, судді, представники правозахисних структур — проаналізували причини такої ситуації та окреслили можливі шляхи її подолання.
Приховане тримання?
«Застава, яка мала б бути інструментом забезпечення належної процесуальної поведінки особи, дедалі частіше перетворюється на спосіб утримання людини за ґратами», — зазначив член Комітету НААУ з питань захисту прав людини Богдан Глядик. За його словами, на практиці суми застав бувають настільки високими, що їх неможливо внести — і особа залишається під вартою, попри наявність формальної альтернативи.
Йдеться не лише про гучні випадки із багатомільйонними сумами, які вже не є винятком. «Непомірною може бути і застава у десятки чи сотні тисяч гривень — все залежить від конкретної ситуації, тож ключовим має бути індивідуальний підхід суду», — наголосив адвокат.
Для ілюстрації масштабів проблеми Б.Глядик навів порівняльну статистику. Хоча загальноприйнято вважати, що найвищі застави призначає Вищий антикорупційний суд, через специфіку справ, насправді загальні місцеві суди демонструють не меншу активність. Так, у березні–травні 2025 року до трійки рекордних застав у ВАКС входили 242,2 млн, 230 млн і 112 млн грн. Тим часом Печерський райсуд Києва призначив застави у 557 млн, 350 млн та 342,2 млн грн.
Адвокат нагадав про підхід Європейського суду з прав людини, згідно з яким застава не повинна бути прихованою формою тримання особи під вартою. Якщо особа не може вийти на волю через надмірний розмір застави, це порушує презумпцію невинуватості і перетворює запобіжний захід на фактичне покарання.
Між стандартами і практикою
Координатор моніторингової місії IAC ISHR Анастасія Алєксєєва зауважила, що механізм застави має відповідати міжнародним стандартам — зокрема, практиці ЄСПЛ та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За цих умов застава справді може бути альтернативою триманню під вартою — реальною, співмірною та індивідуалізованою.
Спікерка також звернула увагу на розмиті формулювання, які нерідко використовуються стороною обвинувачення у клопотаннях і без змін потрапляють до судових ухвал. Такі, як-от «можливі приховані статки», не є обґрунтуванням у розумінні стандартів правосуддя і не повинні слугувати підставою для застосування запобіжного заходу.
Оцінюючи перспективу змін до законодавства, А.Алєксєєва висловила стриману позицію. На її думку, перегляд норм лише ускладнить регуляторну конструкцію. Натомість ключовим є якісне правозастосування — із чітким обґрунтуванням судових рішень та встановленням усіх необхідних характеристик.
Своєю чергою, адвокат Дмитро Бондарчук окреслив іншу сторону проблеми — зловживання під час контролю за внесенням застав. За його словами, бувають випадки, коли особа, щойно вийшовши на свободу після внесення застави, одразу отримує нову підозру з новою, ще більшою сумою. Це створює замкнене коло, в якому застава втрачає сенс як гарантія належної поведінки.
Відрізняється й бачення щодо законодавчих змін. На думку адвоката, чинне регулювання містить надто широкі оціночні конструкції — зокрема поняття «виключні випадки», які дозволяють відступати від установлених меж. Це, своєю чергою, відкриває простір для суб’єктивізму.
Адвокат також наголосив: надмірна застава часто стає не гарантією, а засобом тиску. Якщо її неможливо внести, стороною обвинувачення можуть пропонуватись угоди, здійснюватись психологічний тиск чи висуватися вимоги дати показання. У таких умовах застава перетворюється на інструмент тиску.
Критерії без орієнтирів
Орієнтація на майновий стан особи при визначенні розміру застави втрачає практичне значення, - таке переконання висловила слідча суддя Вищого антикорупційного суду Інна Білоус. Вона зауважила, що у переважній більшості випадків на майно вже накладено арешт, а його реалізація — якщо й можлива — відбувається на невигідних умовах. Тому, на її думку, доцільно розглянути законодавчу альтернативу: дозволити внесення застави у вигляді майна, а не лише коштів.
Суддя також порушила питання мети запобіжного заходу: у «виключних випадках» застава має бути відчутною для особи, аби та виконувала свої процесуальні обов’язки. Як один із можливих шляхів, І.Білоус назвала впровадження обов’язку носіння електронного браслета. Наразі технічна база для цього вкрай слабка, але її розвиток міг би зменшити залежність судів від розміру застави.
Окрему увагу суддя звернула на сприйняття суспільством запобіжних заходів. Використання застави або зменшення її розміру часто викликає обурення громадськості, що зумовлює ризик тиску на суд. Утім, за словами І.Білоус, резонанс справи не повинен впливати на суддю — особисто вона не уявляє ситуації, яка змусила б її коригувати рішення під впливом зовнішніх реакцій.
Суддя Великої Палати Верховного Суду Надія Стефанів акцентувала на іншій прогалині: закон передбачає можливість визначення застави понад установлену межу — у «виключних випадках», але не містить жодного критерію, що вважати винятковим. Відтак виникає простір для довільного тлумачення, який доцільно звузити через законодавче уточнення.
Розкритикувала суддя і практику визначення застави за аналогією — з іншими кримінальними провадженнями або підозрюваними. За її словами, ні в законодавстві, ні в практиці немає поняття процесуальної аналогії: кожне рішення має ґрунтуватися на характеристиках конкретної особи та обставинах справи.
Межі є — та чи працюють?
На думку представника Уповноваженого в системі судоустрою з права на справедливе правосуддя та представництва в Конституційному Суді Андрія Овсієнка, чинна редакція Кримінального процесуального кодексу загалом забезпечує достатній інструментарій для обґрунтованого визначення застав. У кодексі закладено як залежність від тяжкості інкримінованого злочину, так і критерії, якими має керуватися суд. Окремо передбачено заборону призначення завідомо непомірної застави.
На його переконання, головна проблема не у відсутності норм, а в їх недобросовісному застосуванні. «Кожен закон розрахований на те, що його виконуватимуть добросовісно», — зазначив А.Овсієнко.
Водночас він звернув увагу на законопроєкт №12439 від 24.01.2025, який пропонує змінити формулювання ч.5 ст. 182 КПК — зокрема, вилучити слово «якщо». На думку Уповноваженого, така редакція створить надмірно широку дискрецію для слідчого судді. Тому у своїй правовій позиції Офіс Уповноваженого запропонував встановити чіткі критерії для визначення виняткових випадків, які можуть обґрунтувати вихід за межі загального підходу.
Ще одне питання, на якому зупинився спікер, — вплив суспільного резонансу на сприйняття судових рішень. У суспільстві часто формується упереджене ставлення до підозрюваного ще до вироку, особливо якщо справа активно висвітлюється в медіа. У таких умовах навіть обґрунтоване рішення суду про застосування застави може виглядати несправедливе, як поступка підозрюваному.
Не гарантія, а пастка?
Дискусія, ініційована Комітетом НААУ з питань захисту прав людини, окреслила одну з найгостріших проблем сучасного кримінального процесу — призначення судами непомірних застав, що на практиці підміняють тримання під вартою.
Попри наявність законодавчих обмежень і формальних критеріїв, відсутність чіткого визначення «виключних випадків», суб’єктивізм у судових рішеннях та тиск громадської думки створюють простір для зловживань.
Учасники заходу дійшли спільної думки, що першочерговим завданням є забезпечення індивідуального підходу — з урахуванням не лише майнового стану особи, а й реалістичності виконання ухвали. Ключова увага має бути зосереджена не стільки на зміні норм, як на якісному правозастосуванні — відповідно до стандартів Конвенції та практики ЄСПЛ.
Окремо було наголошено на потребі підвищення правової культури як серед юристів, так і в суспільстві загалом. Лише за цієї умови запобіжні заходи служитимуть своїй меті — забезпеченню справедливого правосуддя, а не перетворюватимуться на механізм репресій.
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.