Апеляційний адмінсуд визнав законним невнесення даних до ЄРАУ на підставі нелегітимного свідоцтва КМ КДКА

Шостий апеляційний адміністративний суд визнав законним невнесення даних до ЄРАУ про адвоката, який отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю у КМ КДКА м. Києва в період заборони видачі таких свідоцтв рішенням РАУ.

Постанова ухвалена 10 квітня 2019 року за позовом адвоката до НААУ. Позивач вважав незаконними дії НААУ щодо вилучення з відкритого доступу публічної інформації стосовно нього з Єдиного реєстру адвокатів України та просив відновити такі дані.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку НААУ не було допущено порушень законодавства, а позивачем не надано доказів, які б підтверджували оприлюднення відомостей про нього в ЄРАУ, а також з того, що 13.06.2016 р. позивач звертався із заявою про внесення відомостей щодо нього до ЄРАУ до Ради адвокатів м.  Києва, якою такі відомості були внесені в порушення рішення Ради адвокатів України від 11.06.2016 р. №  156  про заборону вчинення саме таких дій, а також з того, що саме Рада адвокатів України як адміністратор другого рівня наділена повноваженнями щодо вилучення відомостей про особу з ЄРАУ.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення РАУ від 11.06.2016 р. №  156 позбавляє адвокатів можливості здійснювати адвокатську діяльність, що наявність спорів стосовно легітимності КДКА м. Києва не може бути підставою для вилучення відомостей про адвоката з ЄРАУ і що такий захід застосовується лише в разі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, апелянт зазначив, що Голова НААУ та РАУ особисто привітала його з нагоди Дня адвокатури – він отримав на електронну пошту знеособлене привітання з професійним святом з сайту НААУ, яке було направлено на електронні адреси усім підписникам новин сайту. Отримана ним електронна розсилка, на його думку, заслуговує на увагу в підтвердження викладеної ним правової позиції.

Також апелянт посилався на рішення судів першої та апеляційної інстанції, що, як він вважає, ухвалені за аналогічних обставин та учасників спору.     

Відповідач наполягав на не обґрунтованості доводів апелянта та зазначив, що відомості про нього в ЄРАУ адміністратором другого рівня - РАУ не підтверджувалися на підставі рішення РАУ від 11.06.2016 р. № 156, що забезпечення ведення ЄРАУ здійснюється саме РАУ і що надання витягів з ЄРАУ адміністратором першого рівня - Радою адвокатів у м. Києві без їх підтвердження РАУ з відображенням на сайті НААУ взагалі є наданням недостовірної інформації та суперечить ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.11.2018 р. по справі № 607/3128/16-ц.

Апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що законодавством регламентовано двоступеневу процедуру внесення даних про адвокатів до ЄРАУ: адміністратором першого рівня - Радою адвокатів регіону та адміністратором другого рівня - РАУ, якій надано повноваження здійснювати контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення даних до ЄРАУ, надання витягів з ЄРАУ та забезпечення ведення офіційного веб-сайту НААУ.

При цьому, виключно після затвердження саме РАУ даних, внесених до ЄРАУ радою адвокатів регіону, вони набувають статусу відомостей (інформації), стають активними та відкритими і підлягають оприлюднення на офіційному веб-сайті НААУ.      

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. по справі № 607/3128/16-ц.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що дані про позивача як адвоката були внесені до ЄРАУ лише Радою адвокатів м.  Києва, тобто адміністратором першого рівня, але РАУ затверджені не були, відповідно статусу відомостей (інформації) у розумінні Закону № 5076-VI та Порядку № 26 не набули та оприлюднення на офіційному веб-сайті НААУ не підлягали.      

Разом з тим, витяг з ЄРАУ від 13.06.2016 р. № 012430, виданий Радою адвокатів м. Києва, на який посилається апелянт, не підтверджує завершення вищезазначеної законодавчо визначеної процедури внесення відомостей про адвоката до ЄРАУ та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті НААУ як активних та відкритих, а вказує на вчинення регіональною радою певних дій як адміністратором першого рівня. Тобто, такий витяг не є належним і допустимим доказом щодо предмету доказування у цій справі, а жодних інших доказів ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження апелянтом надано не було.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що на момент звернення позивача до Ради адвокатів м. Києва із заявою щодо внесення до ЄРАУ даних про нього РАУ вже було прийнято рішення від 11.06.2016 р. № 154, яким було заборонено саме Раді адвокатів м. Києва вносити до ЄРАУ відомості про осіб, які отримали які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом - Київською міською КДКА, починаючи з 12.10.2012 р.

Отже, заборона, встановлена зазначеним рішенням РАУ поширювалася на внесення Радою адвокатів м. Києва відомостей про позивача до ЄРАУ і доказів, які б підтверджувати визнання в порядку, визначеному законодавством, даного рішення РАУ протиправним та/або його скасування, позивачем суду не надано.

Разом з тим, у відповідності до вимог Закону № 5076-VI рішення РАУ  від 11.06.2016 р. № 154 було обов'язковим для виконання зазначеною радою адвокатів регіону і саме РАУ надано повноваження здійснювати контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів, тобто й Ради адвокатів м. Києва, щодо внесення даних до ЄРАУ та надання витягів з ЄРАУ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відомості про позивача взагалі не підлягали внесенню Радою адвокатів України до ЄРАУ, а в разі їх виявлення - підлягали негайному вилученню також саме РАУ як адміністратором другого  рівня.

Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що повноваження здійснювати контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення даних до ЄРАУ, надання витягів з ЄРАУ та забезпечення ведення офіційного веб-сайту НААУ надано безпосередньо Раді адвокатів України.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у зазначеній постанові від 08.11.2018 р. щодо адміністративної юрисдикцій даного спору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову у цій справі.

Доводи апелянта про те, що рішення РАУ від 11.06.2016 р. № 156 позбавляє адвокатів можливості здійснювати адвокатську діяльність, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дане рішенні РАУ не є предметом спору у цій справі, відповідні позовні вимоги у суді першої інстанції не заявлялися і згідно з ч. 5 ст.  308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Твердження апелянта про те, що наявність спорів стосовно легітимності КДКА м. Києва не може бути підставою для  вилучення відомостей про адвоката з ЄРАУ, що такий захід застосовується лише в разі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, є необґрунтованими з огляду на вищезазначене.

Посилання апелянта на те, що Голова НААУ та РАУ особисто привітала його з нагоди Дня адвокатури, жодним чином не підтверджують наявності правових підстав для задоволення  його позову у цій справі і до уваги судом не приймаються.

Проаналізувавши всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд постановив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 квітня 2019 року.