“Позасудове врегулювання спорів”: підсумки про форум від Комітету з питань медіації

9-10 червня в Києві Національна асоціація адвокатів України спільно з Федеральною палатою адвокатів Німеччини та Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва провели форум “Позасудове врегулювання спорів”. Захід був присвячений новій для українських юристів практиці вирішення конфліктів у альтернативний судовому розгляду спосіб.

«Закон «Про медіацію» ухвалено в Німеччині в 2012р., але медіація існувала в Німеччині і до прийняття закону. Судова медіація здійснюється суддею-примирювачем, який може бути паралельно і процесуальним суддею. Розгляд справ суддями медіаторами проводиться конфіденційно, по результатам розгляду може бути укладена мирова угода, яка може виходити за межі позовних вимог, пояснила адвокат і медіатор Керстін Грене.

Досвід Німеччини для українських адвокатів корисний тим, що медіаційні процедури застосовуються і до спорів адвокат- клієнт, що дозволяє уникнути подання невиправданих дисциплінарних скарг. Як працює така процедура, розкрила в своїй доповіді президент Вищого суду Берліну у відставці, посередниця Моніка Ньоре. За її словами, спори між адвокатами і клієнтами розглядає комісія з примирення, яка існує в Німеччині вже сім років. Комісія незалежна від адвокатури, а примирювач не є адвокатом. Фінансування органу примирення здійснюється Федеральною палатою адвокатів за рахунок внесків адвокатів, яких в Німеччині налічується близько 165 тис. Орган примирення працює в письмовій формі з метою уникнення упередженості.

Голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова назвала таку практику корисною для адаптації в адвокатському самоврядуванні в Україні, адже завищені очікування та емоції клієнтів часто є підставою для старту дисциплінарних процедур, при відсутності реальних порушень професійної етики або законодавства з боку захисника. Відмінність між двома моделями полягає в тому, що в Україні дисциплінарні процедури вирішують дисциплінарні палати, які складаються з адвокатів, натомість у Німеччині діють дисциплінарні суди, де працюють судді. Комісія з примирення також складається не лише з адвокатів і вирішує суперечки адвокат-клієнт у письмовому порядку.

За пропозицією Голови НААУ, в українській системі адвокатського самоврядування такі комісії могли б створюватися при радах адвокатів регіонів, а до їхнього складу варто запросити разом з адвокатами представників громадськості, “щоб не казали, що ми корпоративно підтримуємо тільки інтереси адвокатів».

Керуючий партнер юридичної компанії «Закон Перемоги», Марина Саєнко, яка застосовує медіаційні процедури в своїй практиці та займається популяризацією медіації в Україні зазначила, що в українській юридичній спільноті є розуміння того, що медіація потрібна. «Питання, чи потрібна медіація Україні, сьогодні вже не стоїть. Суспільство потребує медіацію, як альтернативу традиційній судовій системі, на всіх рівнях – від державного до побутового”, - зазначила вона. Водночас, розвитку медіації в нашій країні заважають відсутність належного законодавчого регулювання; низька обізнаність про процедуру і відповідно недовіра до неї; супротив з боку юридичної спільноти, як до конкуруючої процедури; низька договірна спроможність, як ментальна особливість українців.

Зараз у парламенті розглядаються декілька варіантів законодавчого врегулювання медіації. Експерти радять до закону про медіацію підійти дуже виважено, врахувати досвід інших країн та особливості розвитку процедури в Україні за останні 15 років. Надмірне державне регулювання медіації знищить шанси її розвитку як цивілізованого взаємовигідного для учасників способу вирішення суперечок та конфліктів.

Владислав Ситюк, Голова комітету з питань медіації НААУ, керуючий партнер юридичної фірми «Владислав Ситюк і партнери» зазначив, що як такової судової медіації в Україні не існує. На даний час Верховною Радою прийнятий у першому читанні законопроект, ініційований президентом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Однією з новел цих змін є глава 4, що передбачає врегулювання спору за участю судді. Ця процедура суттєво відрізняється від класичної моделі медіації, проводиться до початку розгляду справи по суті, є свого роду не стандартною і в подальшому може збільшити навантаження на судову систему. Судді будуть дивитись на спір, під час його врегулювання, з позиції оцінки доказів і норм права, розмова з сторонами, якщо не повністю то в певній мірі, буде спрямовуватись в юридичне русло, адже суддя-медіатор завжди залишається суддею

“Важливо пам’ятати, що суддя вирішує спір на підставі норм права і доказів які надають йому сторони, в той час як медіатор працює з інтересами сторін, їх емоціями. В процедурі медіації норми права і доказова база не мають вирішального значення, медіатор допомагає сторонам знайти спільні інтереси, бо не завжди вони видимі. Медіатор налагоджує між сторонами ефективну комунікацію і допомагає їм самостійно прийняти спільні рішення, які повинні задовольнити обох сторін спору”, зауважив Владислав Ситюк. Відтак, більш оптимальним варіантом врегулювання спору після порушення провадження в суді є проведення медіації професійним медіатором, який працює поза межами суду. Для більш ефективного доступу до цієї процедури доцільно при судах сформувати реєстри медіаторів (на зразок того, як це зроблено в сусідній Білорусії), наприклад це можуть бути адвокати, юристи, представники інших професій, які пройшли відповідне навчання та отримали сертифікат медіатора.

Держава та юридична спільнота мають розробити програму комплексних заходів про стимулюванню розвитку медіації, в тому числі, шляхом її популяризації серед посадовців органів державної влади, бізнес-спільноти та громадян, у тому числі через освітні курси і програми. Такі правові навички сприятимуть побудові соціального діалогу на принципах довіри, відкритості і взаємної поваги, чого давно потребує українське суспільство.