Головна цитата

Перспектива розвитку незалежної адвокатури на сьогодні перебуває під загрозою. Ця загроза пов’язана з тим, що держава намагається контролювати цей процес.

Перспективи розвитку адвокатури або реалії майбутнього

14:31 Чт 19.11.15 Автор : Володимир Мацко 961 Переглядів 0 Коментарів Версія для друку

Перспектива розвитку незалежної адвокатури на сьогодні перебуває під загрозою. Ця загроза пов’язана з тим, що держава намагається контролювати цей процес.

Незалежність професійної діяльності адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є важливим елементом в кожній демократичній державі.

Звісно певна категорія людей, зважаючи на їх соціально-економічний стан, не може скористатися кваліфікованою правовою допомогою.

Пріоритетною державною політикою в цивілізованих країнах є надання якісної правової допомоги громадянам та забезпечення судового захисту  через незалежну судову систему.

Важливе місце в цьому займає інститут адвокатури, як незалежний та самоврядний орган, який шляхом надання кваліфікованої правової допомоги громадянам здатний здійснити захист їх прав та інтересів.

В Україні сьогодні впроваджений такий інститут безоплатної правової допомоги, котрий намагається розмежувати адвокатуру на два напрямки:

Адвокатура, яка діє незалежно;

Так звані безоплатні адвокати, які підпорядковані державно-бюрократичній організації  -   Координаційному центру з надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” одним із повноважень такого центру є укладання договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг).

Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Такі центри є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і формуються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.

Таким чином держава утворила організацію, яка підпорядкована Міністерству юстиції та чомусь вирішує, які саме адвокати можуть надавати цю допомогу.

Не зрозуміло, навіщо створювати бюрократичний орган, підконтрольний Міністерству юстиції в той час, коли діє незалежна самоврядовна організація - Національна асоціація адвокатів України, яка об’єднує всіх незалежних адвокатів та не поділяє їх на касти.

А тепер, необхідно перейти до питання незалежності інституту адвокатури. Незалежність адвокатури полягає у тому, що в процесі реалізації прав та гарантій адвоката, визначених законом “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” на адвоката не буде здійснено тиск з боку державних органів влади.

В даному випадку тиск неминучий, оскільки центри безоплатної правової допомоги входять у систему Міністерства юстиції, яке в свою чергу підпорядковується Кабінету Міністрів України, котрий і може диктувати правила гри адвокатам, відібраним цим органом.

Також, багато запитань викликають і витрати бюджетних коштів, стосовно виконання доручень центрів з безоплатної правової допомоги.

Для такого прикладу, хочу навести судовий процес, який відбувся над Г. Корбаном. Відразу необхідно зауважити, що ні в якому разі я не намагаюся негативно висловлюватися над діями захисту, навпаки, викликають непорозуміння дії керівництва з центру надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 14 закону України “Про безоплатну правову допомог”, право на таку допомогу мають наступні категорії осіб:

- особи, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум” для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;

- діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;

- особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

- особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

- особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

- особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, тощо.

Таким чином ми бачимо, що Г. Корбан не підпадав під жодну підставу, яка міститься в цих положеннях. Більше того, трансляція цього процесу дала змогу нам побачити, що в справі приймали участь декілька адвокатів, які діяли на підставі Договору та здійснювали захист Г.Корбана.

Чим керувалося керівництво центру з надання безоплатної правової допомоги, коли приймало рішення про направлення безоплатного захисника до Чернігова? Чому керівництво таких центрів безперешкодно може витрачати на це бюджетні кошти?

Найголовніша проблема полягає в тому, що ми сьогодні стаємо свідками того, як держава намагається підпорядкувати під свою юрисдикцію незалежний інститут адвокатури, що в свою чергу призведе до прямого тиску та можливості “управління” адвокатурою в своїх інтересах.

Безперечно, адвокатура повинна розвиватися як самостійний правовий інститут, завданням якого залишатиметься надання комплексної правової допомоги. Водночас, повинен також діяти інститут з надання безоплатної правової допомоги певним верствам населення, з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України, яка закріплює право на оскарження дій або бездіяльності у судовому порядку.

На мою думку, адвокатура має діяти як незалежний інститут, який навіть частиною своїх представників не повинен входити до складу державних органів або підпорядковуватися їм.

Сьогоднішня модель безоплатної правової допомоги, якщо її не змінити на законодавчому рівні, зробить крок назад на декілька десятиліть в часи, коли ані права людини, ані роль адвоката не мали значення в тоталітарному механізмі держави.

Виджет автор публікації

Про автора

Інші публікації автора

Вестник:ВША;
Вісник грудень 2016 р;
Стратегія розвитку НААУ до 2020;
Партнерська програма;
НеВестник 6;
НеВестник 5;
НеВестник 4;
НеВестник 3

Будьте проінформовані

Залишайтеся в курсі останніх новин, публікацій та заходів нашої організації, а також отримуйте актуальні правові огляди з коментарями юристів

Категорії

Бажаєте розмістити Публікацію

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл

НААУ вітає Вас на новому сайті!

Ця онлайн-платформа розроблена відповідно до структури глобального корпоративного сайту та сприяє кращому розумінню компетенції та напрямків діяльності Національної асоціації адвокатів України (НААУ). Сайт демонструє наше прагнення відповідати найвищим інформаційним стандартам сучасності. За його допомогою асоціація має змогу активно взаємодіяти із кожним користувачем.
Запрошуємо почати ознайомлення з порталом

Дізнатись що нового? Почати користування