Аналітичний огляд рішення Європейського суду з прав людини у справі “Навальний проти Росії (2)”

9 квітня Європейський Суд прав людини ухвалив рішення, яким визнав  домашній арешт та обмежувальні заходи щодо активіста опозиції Навального  такими, що порушили Конвенцію основоположних прав і свобод.

Олександр Дроздов та Олена Дроздова підготували аналітичний огляд цього рішення ЄСПЛ. У цьому рішенні ЄСПЛ одноголосно постановив, що мало місце: порушення статей 5, 10 (свобода вираження поглядів) і порушення статті 18 (межі застосування обмежень прав) Конвенції. Відтак, аналітичний огляд стосується саме цих трьох статей Конвенції.
Рішення ЄСПЛ було прийнято щодо домашнього арешту російського опозиціонера Олексія Навального в період кримінального розслідування проти нього і застосування російським судом обмежувальних заходів.

ЄСПЛ установив, що рішення про арешт не було обґрунтованим, особливо з огляду на той факт, що не існувало ризику втечі Навального і спроби уникнути розслідування. Обмеження, накладені на нього, в тому числі суворі обмеження спілкування, не були пропорційними звинуваченням в скоєнні кримінального злочину. Також було очевидним, що запобіжні заходи були націлені на те, щоб згорнути його громадську діяльність.

У лютому 2014 року Навальний був поміщений під домашній арешт під час розслідування проти нього та його брата справи про шахрайство і відмивання грошей у компаніях Multidisciplinary Processing Ltd
та Yves Rocher Vostok Ltd. Домашній арешт був продовжений декілька разів, оскільки суд вбачав ризики того, що Навальний може переховуватися під час розслідування, погрожувати свідкам або  продовжувати злочинну діяльність. Рішення містило обмеження спілкуватися з будь-ким, окрім його безпосередньої родини або адвокатів; отримувати або надсилати будь-яку кореспонденцію; використовувати будь-які засоби зв’язку або Інтернет; робити заяви в ЗМІ про свою кримінальну справу.

Навальному був наданий електронний браслет, аби гарантувати виконання заборон їздити на роботу, гуляти, виконувати доручення або виходити зі своєї квартири, окрім як з метою участі в процесуальних діях та незапланованих візитах лікаря.

У грудні 2014 року Навальний та його брат були визнані винними у звинуваченнях щодо MPK та Yves Rocher Vostok. Навальний отримав умовний вирок до трьох з половиною років ув’язнення і штраф, хоча штраф був скасований за його апеляцією. У січні 2015 року він публічно оголосив, що відмовився виконувати домашній арешт, зняв свій браслет і поїхав у свій офіс. Він вказав, що йому
не було надане письмове продовження рішення про домашній арешт протягом встановленого законом терміну. Його не зупинили та не покарали.

Посилаючись на статтю 5 Конвенції, Навальний оскаржив домашній арешт як невиправданий і свавільний захід щодо нього. Він також скаржився відповідно до статті 10 Конвенції на те, що заходи проти нього були спрямовані на перешкоджання здійснення ним громадської і політичної діяльності, а також стверджував, відповідно до статті 18 Конвенції, що заходи були політично мотивованими.

Аналітичний огляд рішення Європейського суду з прав людини у справі “Навальний проти Росії (2)”

Автор публікації: Олександр Дроздов

Олександр Дроздов

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), адвокат, Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Перший проректор Вищої школи адвокатури, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді

Автор публікації: Олена Дроздова

Олена Дроздова

кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального права і правосуддя (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука), адвокат, помічник Першого проректора Вищої школи адвокатури