«Зміни заради змін не просто не потрібні — вони шкідливі»

«Монополія не привілей, а велика відповідальність»

— Валентине Анатолійовичу, зміни до Конституції та закон «Про судоустрій і статус суддів», що були прийняті 2 червня цього року, є складовою реформи, яка поширюється також на адвокатуру. У неї багато критиків, зокрема, деякі юристи не схвалюють адвокатську монополію. Прокоментуєте?

— Виняткове право адвокатів на представництво в судах — принцип, який діє в США і переважній більшості європейських країн. Багато в чому його адаптація — заслуга й української адвокатури, яка просувала і підтримувала цю реформу, а також отримувала консультації іноземних партнерів щодо практичної реалізації цього принципу.

Коли Національна асоціація адвокатів України надавала свій експертний висновок до Конституційного Суду, ми посилалися на європейську практику. Тепер, коли закон прийнятий, ми урівнялися з адвокатурами старих європейських країн і випередили багато країн Східної Європи і СНД із цією реформою.

Наші європейські партнери, насамперед Рада європейських і правових співтовариств Європи — організація, яка представляє більш як 1 млн адвокатів, надіслали НААУ листа з привітанням, в якому йшлося про позитивні зміни. Цей успіх української адвокатури вселяє віру в нас з боку міжнародних партнерів. Саме такі результативні зусилля посилюють в Європі нашу репутацію як молодої амбітної та ефективної професійної організації, а також мотивують європейців на подальшу практичну підтримку наших реформаторських кроків.

Якщо ми хочемо жити в європейській країні, де поважають права людини, то, безумовно, потрібно адаптувати європейські практики. Тим більше що їхня користь доведена багаторічним досвідом роботи, наприклад, німецької адвокатури.

Неправильно, що цю прогресивну реформу в нас назвали «монополією». Така назва лякає і навіть використовує-ться, щоб дискредитувати реформу і перед бізнесом, і перед громадянами. Насправді, першими одержувачами вигоди від цієї реформи будуть звичайні люди. Для адвокатури — це не привілей, а велика відповідальність. Бізнесу так само не варто побоюватися цього нововведення. «Дисциплінарна відповідальність не використовуватиметься як репресивний інструмент».

— Ви говорите про дисциплінарну відповідальність? Чи може громадянин поскаржитися на свого адвоката, якщо той обдурив його або помилився під час виконання своїх обов’язків? Наскільки дієвий такий контроль?

— Реформа посилила роль адвокатури у системі правосуддя. Логічно, що зростає і значення дисциплінарних процедур.

Клієнт може звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій регіонів, якщо він має обгрунтовані претензії до якості роботи адвоката. Підстави для такого звернення передбачені у профільному законі. Направити його може будь-хто, кому відомо про провину адвоката, протягом року. Комісії можуть вдаватися і до таких заходів, як позбавлення свідоцтва на право вести адвокатську діяльність або припинення його дії на строк до одного року.

Критики реформи дійсно почали атакувати інститут дисциплінарної відповідальності, сіяти сумніви в його об’єктивності. Сенс таких зусиль зрозумілий. Але він не змінить існуючого порядку розгляду дисциплінарних проваджень. Вони виписані в законі, який був прийнятий як умова підписання угоди про асоціацію з ЄС і повністю відповідає європейській практиці. Адже дисциплінарні процедури віднесені до повноважень адвокатського самоврядування, усередині співтовариства адвокати стежать за чесністю та професійністю своїх колег. Побоювання, що дисциплінарна відповідальність використовуватиметься як репресивний інструмент, позбавлені раціональних підстав.

Зараз, коли реформа адвокатури продовжується, експертних зауважень до цього розділу закону з боку міжнародних проектів та інституцій немає.

— Скільки в Україні адвокатів? Якщо представництво в суді здійснюватимуть лише адвокати, як це позначиться на собівартості їхніх послуг? Адже попит зросте. Що робити людям, у яких немає можливості оплачувати представництво?

— Наразі в Єдиному реєстрі адвокатів України значиться понад 33000 адвокатів. У результаті реформи ця цифра може сягнути ста тисяч. У професію почнуть приходити люди з різних юридичних спеціальностей, якщо вони планують працювати в суді. Ринок врегулює розцінки на адвокатські послуги, і правила тут не зміняться.

Важливий не стільки фінансовий момент, скільки професійний. Адже реформа стане фільтром, який не пропустить некомпетентних юристів, просто аферистів, які беруться представляти людей у судах і не виконують узятих зобов’язань, безграмотно ведуть процес, завалюють суди безперспективними позовами. При цьому для них не передбачено жодної відповідальності перед клієнтами — це просто вільні приватні підприємці, і вони надають послуги дуже різної якості.

При нерегульованому ринку правових послуг адвокатам по суті доводиться конкурувати з ними, і така конкуренція не завжди чесна.

Стосовно ж доступності адвокатської допомоги для соціально вразливих груп в умовах, коли представляти інтереси в судах буде тільки адвокат. По-перше, під час подальшої реформи будуть передбачені винятки, зокрема для незахищених груп населення.

По-друге, згідно з Конституцією у нас існує безкоштовна правова допомога. Її оплачує державний бюджет. На цю систему також чекає реформа. І якщо її провести за західними моделями, система БПД може бути ефективною. Це означає, що тоді українські громадяни, які не можуть оплачувати послуги адвоката самостійно, зможуть вільно обрати собі захисника, без «добрих послуг» Міністерства юстиції. А адвокати на підставі такого договору з клієнтом будуть незалежними від міністерства і зможуть професійно захищати своїх клієнтів.

«Ми зацікавлені допускати в професію виключно професіоналів».

— У НААУ багато уваги приділяють самоочищенню адвокатської професії як одній із цілей адвокатського самоврядування. Однак на практиці іспит може скласти працівник органів дізнання, після чого матиме доступ до стажування. Як це співвідноситься з етичними стандартами та поняттям «адвокатська таємниця»?

—  В законі передбачено, що адвокатом не може бути особа, яка звільнена з посади судді,

прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, протягом 3-х років з дня такого звільнення. Наші колеги в кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях регіонів приділяють багато уваги якості підготовки кандидатів, котрі складають іспити. Ми передусім зацікавлені допускати в професію виключно професіоналів і не дати можливості всім вигнанцям з інших професій, які не мають необхідних знань, поповнити наші ряди. Це також свого роду очищення. 

— І ще одне питання щодо відповідальності адвоката. Може, слід якось узагальнити дисциплінарну практику КДКА, перш ніж посилювати адвокатську відповідальність?

— Я розумію логіку цього запитання. Інститут дисциплінарної відповідальності відразу опинився під атакою противників запровадження виключного права адвокатів на представництво в судах. Вони почали сіяти сумніви щодо справедливості цих процедур, хоча підстав для цього немає. Дисциплінарна відповідальність адвоката чітко врегульована чинним законом. Дисциплінарні повноваження належать кваліфікаційно-дисциплінарним комісіям адвокатури. Правила адвокатської етики, порушення яких також є підставою для притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, виписані за зразком Ради європейських і правових співтовариств Європи і відповідають найбільш прогресивним сучасним стандартам саморегуляції професії.

Що стосується роботи КДКА, то вона абсолютно відкрита, систематизована, і кожен охочий може проаналізувати прийняті рішення комісій. Не треба забувати, що рішення КДКА можна оскаржувати в суді.

Сподіваюся, за той час, який залишився до першого етапу запровадження виключного права адвокатів на представництво, буде сформовано розуміння переваг цієї реформи як для професійної адвокатської спільноти, так і для всіх громадян.

«Не можна робити на новому законі піар».

— Недавно ви заявили, що Рада з питань судової реформи ігнорує побажання НААУ щодо майбутньої редакції закону про адвокатуру. Які саме пропозиції вони мають обов’язково врахувати?

— Адвокатура є прихильником реформ, які спрямовані на подальшу адаптацію європейських практик. Отже, пріоритетами реформування адвокатури є збереження незалежності професії та підвищення професійних стандартів. Запорукою цього є ефективне адвокатське самоврядування, а також посилення прав і гарантій адвокатської діяльності.

Друга наша принципова позиція — відкритий характер дискусії. На жаль, донедавна побудувати рівний діалог з робочою групою Ради з питань судової реформи, яка працює над проектом змін до чинного закону про адвокатуру, не виходило. У травні нам навіть довелося проводити позачергове засідання Ради адвокатів України із цього приводу. Під час нього представники всіх регіонів висловлювали різкі негативні оцінки багатьох положень законопроекту. Після цього нам запропонували розширити нашу квоту в робочій групі, але засідання в новому складі поки що не проводилися.

Третя наша принципова позиція — професійний характер змін, які мають бути спрямовані на реальні проблеми адвокатури. Не можна робити на новому законі піар або вирішувати через нього конкретні кар’єрні завдання окремих людей. Такі наміри прочитуються з боку окремих «пропагандистів» реформи, які навіть не представляють адвокатську професійну спільноту. В цілому зміни заради змін не просто не потрібні — вони шкідливі.

Адвокатура сподівається, що після включення представників НААУ до робочої групи дискусія в адвокатському співтоваристві буде проведена не «для галочки», а професійно і виважено. Наприклад, положення закону про доступ до професії. НААУ, яка представляє понад 33 тис. адвокатів, знає практику проходження цих процедур. Тому не можна сприйняти пропозиції скасувати стажування і залишити інститут помічника. В статусах помічника і стажера є відмінності, і існування двох можливостей входу в професію абсолютно виправдане. Про спрощений доступ узагалі не має йтися. Якщо останні конституційні зміни спрямовані на підвищення професійності захисту, то спрощений доступ це фактично перекреслить.

— Які положення майбутнього закону викликають найбільше занепокоєння НААУ? Чому?

— В розробленні змін до закону про адвокатуру НААУ може запропонувати свій практичний досвід адвокатського самоврядування, зібрані статистичні дані, аналітичні огляди, де показані реальні проблеми адвокатури та запропоновано способи їх розв’язання. Права та гарантії адвокатської діяльності — це перший пріоритет. Ситуація в країні щодо цього параметру набуває катастрофічних масштабів, і закон має бути відповіддю на проблему тотальних порушень.

Ще раз наголошу на тому, що система адвокатського самоврядування в результаті реформи має бути посилена. Її значення зросло після запровадження виключного права адвокатів на представництво в судах. Розбалансувати систему стримувань та противаг, заблокувати механізми прийняття рішень неприпустимо. Такі пропозиції настійливо просувають ззовні адвокатської спільноти. Якою не була б декларативна мета таких намірів, реальний наслідок — це контроль і залежність адвокатури. По суті, це повернення в радянські часи.

Не треба забувати, що сьогоднішня система адвокатського самоврядування створена відповідно до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Цей закон повністю відповідає європейським стандартам. Зокрема, і щодо створення незалежної професійної організації. І зауважень європейських експертів у реформаторських проектах ЄС та Ради Європи щодо необхідності змінювати цю частину закону немає.

«Страхування — необхідний етап інтеграції в європейське адвокатське співтовариство».

— Які ще кроки з реформування адвокатури ви віднесли б до першочергових?

— Після надання адвокатурі виняткового права на представництво інших осіб важливо впровадити страхування професійної діяльності адвокатів як обов’язкову умову її здійснення.

Це нова ідея для українського законодавства, і ми є активними прихильниками її впровадження. Страхування — необхідний етап на шляху подальшої інтеграції в європейське адвокатське професійне співтовариство і затвердження європейських стандартів захисту прав громадян.

У цілому, міжнародна практика врегулювання статусу суддів і адвокатів та відносин між ними повинна стати предметом уважного вивчення і обов’язково враховуватися розробниками реформ.

Законодавчі зміни повинні сприяти формуванню довіри до цих інституцій з боку суспільства і взаємної довіри між ними, зростанню їхнього професійного рівня і етичних стандартів.

Рівність сторін у судовому процесі повинна сприйматися як пріоритет, і на встановлення цього паритету потрібно направити зусилля реформаторів і законодавців. Такий принцип гарантований у німецькому та в американському судочинстві. Складовими цих гарантій є не тільки рівні права в судовому процесі, але і однакові кваліфікаційні вимоги для входу в професію судді й адвоката. Такий підхід допоможе подолати певну «кастовість» кожної професії і зруйнувати негативний стереотип про перевагу одних перед іншими. У цих змінах зацікавлені й адвокати, і, переконаний, судді.

НААУ активно розвиває контакти з міжнародними асоціаціями адвокатів і національними адвокатурами інших країн, перш за все для того, щоб вивчити кращий досвід і заручитися міжнародною підтримкою в проведенні реформ в Україні.

Нині українська адвокатура сприймається на міжнародній арені як успішна, бо добилася імплементації багатьох прогресивних професійних практик за короткий строк. Хоча попереду ще багато реформаторської роботи, у НААУ ми дивимося з оптимізмом у завтрашній день і готові надати свою експертизу в реформуванні адвокатури.

Дане інтерв'ю адвоката, заступника Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Валентина Гвоздія "Зміни заради змін не просто не потрібні — вони шкідливі" розміщена в профільному виданні "Законі Бізнес"  (№ 1274) 09.07-15.07.2016 р.

    ПРО АВТОРА

Автор публікації: Валентин Гвоздій

Валентин Гвоздій

Адвокат, заступник Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, Керуючий партнер юридичної фірми Гвоздій та Оберкович