Рада адвокатів Луганської області закликала передати законопроект 9055 до Венеціанської комісії

Адвокати регіону прогнозують, що з прийняттям законопроекту може значно погіршитись якість захисту прав та інтересів людини.

«Автори документа не впровадили якихось якісно нових, передових інструментів захисту, зокрема в частині прав адвокатів у кримінальному процесі, але здійснили формальну компіляцію норм з різних розділів КПК України», - ідеться у зверненні РАР.

Рада адвокатів Луганської області вважає, що документ потребує не технічного коригування, а докорінного вдосконалення із залученням найкращих вітчизняних фахівців із кримінально-процесуального права.

«Запропоновані зміни - це відчутний крок назад у сфері забезпечення прав людини та гарантій здійснення адвокатської діяльності, що унеможливлює схвалення Радою адвокатів Луганської області прийняття законопроекту № 9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», - ідеться у заяві РАР.

Адвокати регіону закликали НААУ звернутися до державних установ і міжнародних організацій з метою недопущення прийняття законопроекту № 9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також направлення законопроекту № 9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанській комісії).

У разі прийняття законопроекту № 9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у такій редакції у зону ризику потраплять:

- оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судці, щодо яких КПК України не містить прямої заборони на оскарження;

оскарження рішень слідчого судді, за якими минув строк подачі апеляції через несвоєчасну видачу судом належним чином оформленого повного тексту оскаржуваного судового рішення;

подача до суду скарг на грубі та незаконні рішення (дії, бездіяльність) слідчого і рокурора за власних процесуальних підстав;

заява відводів судді, що грубо, систематично і відкрито порушує права сторони захисту.

При цьому «мірилом» оцінки поведінки адвоката будуть суб'єктивний розсуд, внутрішнє переконання, індивідуальна правосвідомість і особиста правова культура судді.

Слід відзначити, що право захисника брати участь в усіх процесуальних (слідчих) діях за участі підозрюваного (обвинуваченого) ще з 2012 року прописане в п. З ч. З ст. 42 КПК України. Стаття 208 кодексу надає право затриманій особі відразу мати захисника, покладає на орган розслідування обов’язок негайно роз’яснити це право затриманому й на вимогу останнього забезпечити йому право на захист. Стаття 236 визначає умови проведення обшуку.

Причому в ч. З ст. 236 КПК України прописується спеціальне застереження: особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії обшуку. А невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність такої посадової особи (ця норма діє відповідно до закону від 16.11.2017 року № 2213-VIII).

Більше того, п. З ч. 2 ст. 87 КПК України («Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини») закріплює гарантію правозахисної діяльності: суд зобов’язаний визнати істотним порушенням прав і основоположних свобод людини такі діяння, як порушення права на захист. Ця гарантія - орієнтир для слідчого (прокурора). Не хочеш, щоб результати слідчої (процесуальної) дії були визнані судом недопустимими доказами, - запроси в процес захисника (адвоката).

Проблеми, яку намагаються вирішити за допомогою перетворення ст. 47 КПК України, за великим рахунком, не існує.

Крім того, пп. 12 п. 18.2 ч. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» законопроекту № 9055 передбачає зміну чинної ст. 53 КПК України шляхом виключення з ч. 1 норм, які встановлюють обов’язок слідчого (прокурора) реалізувати право затриманого на вільний вибір захисника.

Якщо нова ст. 53 кодексу запрацює, то для затриманих або осіб, в яких проходить обшук, оперативно реалізувати своє право на залучення захисника за договором стане доволі непростим завданням. На практиці після затримання чи початку обшуку в особи відбирається телефон, що значно ускладнює інформування адвоката та його залучення до справи.

При цьому автори документа звільнили слідчого (прокурора) від обов’язку завчасно повідомити захисника затриманого (який документально не залучений, але має намір подати документи про вступ у справу) й чекати його приїзду. Відтепер планується надати слідчому нове право - самостійно залучити захисника за призначенням і відразу «працювати» із затриманим. Про якість такого захисту інтересів людини і громадянина говорити зайве.

Більше того, навіть якщо адвокат за договором і дістанеться місця проведення слідчих дій, то його, як показує практика, навряд чи допустять до захисту. Привід — у справі вже є захисник (безкоштовний, залучений слідчим) за призначенням, тому право на захист нібито не порушується.

Законопроект № 9055 також кардинально змінює правовий режим залучення адвоката. Пропонується ст. 53 КПК України доповнити новою частиною, відповідно до якої за наявності в обвинуваченого, підозрюваного захисника слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд можуть залучити іншого захисника для проведення окремої процесуальної дії лише у випадку, коли завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії протягом 24-х годин або за наявності письмової згоди обвинуваченого, підозрюваного.

Отже, якщо відповідно до чинної ст. 53 КПК України у разі нез’явлення захисника впродовж 24-х годин для участі у слідчих (процесуальних) діях слідчий (прокурор) пропонує особі запросити іншого захисника за договором, то після «реформування» орган розслідування сам його призначатиме. Нині такі випадки є прямим порушенням права особи на захист. Проте згідно із законопроектом № 9055 така практика буде легалізована.