Розвиток медіації потребує прийняття профільного законодавства — Владислав Ситюк

6 квітня Комітет з питань медіації провів круглий стіл “Перспективи застосування процедури медіації в судовому процесі і виконавче провадження”. Участь в дискусії взяли адвокати, судді, експерти в галузі права.

Голова Комітету з питань медіації Владислав Ситюк зазначив, що медіація, як процедура альтернативного вирішення спорів, є одним зі складових елементів правової держави. За його словами, вона поширена в багатьох країнах світу, в тому числі і деяких країн пострадянського простору.

"Ефективність медіаційної процедури визнана європейським співтовариством, яке рекомендує її впровадження в якості основного методу альтернативного вирішення спорів, як на досудовому етапі, так і під час судового провадження. Це знаходить своє відображення в підписаній Україною Угоді про асоціацію України з Європейським Союзом, де вказано, що забезпечення верховенства права та кращого доступу до правосуддя повинно включати доступ як до судових, так і позасудових методів вирішення спорів", - підкреслив він.

За словами Владислава Ситюка, медіація починає розвиватися і в Україні, однак темпи впровадження цієї процедури не надто швидкі. "На мій погляд, ефективний розвиток цієї процедури в Україні можливий за безпосередньої участі держави, яка повинна забезпечити прийняття відповідної законодавчої бази, необхідної для розвитку медіації. Це значно наблизить нашу державу до євроінтеграційних процесів", - впевнений адвокат.

Адвокат, медіатор, член правління Асоціації адвокатів України Марина Саєнко нагадала, що в листопаді минулого року Верховна Рада в першому читанні прийняла закон "Про медіацію". За її словами, закон підготовлений до другого читання і включений до порядку денного нинішньої сесії парламенту.

Також вона нагадала, що в законопроекті медіація визначена, як структуровані переговори, в яких сторони намагаються самі, на добровільній основі, досягти згоди за допомогою третьої незалежної сторони - медіатора.

Також Марина Саєнко виділила найпоширеніші побоювання щодо впровадження медіації в процесі.

По-перше, відсутність законодавчого врегулювання. "Не можу погодитися з цією тезою. Тому що ми, аналізуючи досвід інших країн, де медіація працює вже багато років, або в яких вона запускалася, але не працює ефективно, показує нам те, що наявність закону іноді не тільки не допомагає розвитку медіації, але і навпаки, гальмує її розвиток. Причини - якщо держава намагається медіацію зарегулювати дуже сильно, це, безумовно, перешкоджає її розвитку. Відсутність закону на сьогоднішній день в Україні не означає, що медіації в Україні немає ", - підкреслила вона.

По-друге, низька поінформованість про процедуру. За її словами, з цією тезою можна погодитися. При цьому, підкреслила адвокат, низький рівень знань щодо даної процедури існує не тільки серед звичайних громадян, але і в бізнес середовищі, а також серед юристів. "У бізнес-середовищі така ж ситуація, незважаючи на те, що зараз торгово-промислові палати України та регіональні палати активно долучаються до того, щоб розвивати медіацію саме серед бізнесу", - констатувала вона.

По-третє, недовіра до самої процедури. Марина Саєнко зазначила, що цей пункт є похідним від попереднього. "Оскільки це щось нове, невідоме, неврегульоване законом. Зрозуміло, що з урахуванням попереднього досвіду, дискредитації альтернативних способів врегулювання суперечок, таких, як третейські суди, наприклад. Тому ясно, що немає повної довіри до цього нового інституту", - підкреслила вона.

По-четверте, опір з боку юридичної спільноти. Вона підкреслила, що в результаті низької обізнаності юристи, адвокати сприймають медіацію як конкуруючу послугу, яка може позбавити їх роботи. "Медіація не конкурує - це додатковий інструмент для клієнтів, який жодним чином не позбавляє адвоката його професійної діяльності", - запевнила вона.

Крім того, до перешкод щодо впровадження цієї процедури Марина Саєнко віднесла низьку договірну здатність, як ментальну особливість наших громадян.

"Якщо з деякими з названих перешкод можна працювати, ми можемо обговорювати кроки щодо їх подолання, то деякі з них потрібно сприймати як даність, наприклад, низьку договірну спроможність українців. І просто потрібно розуміти, як з цієї даністю працювати далі", - підсумувала Марина Саєнко.

Адвокат, медіатор, Член Виконавчої ради Асоціації адвокатів Грузії Іраклі Кандашвілі розповів про медіацію в Грузії.

За його словами, судова медіація в Грузії існує з 2013 року і регулюється процесуальним законодавством. Медіація застосовується тільки судовому провадженні, позасудова медіація проводиться, але профільний закон "Про медіацію", який був розроблений Міністерством юстиції Грузії разом з акредитованими медіаторами і адвокатами, набуде чинності з 1 січня 2018 року. Зараз медіація у Грузії реалізовується як пілотний проект на базі Тбіліського Міського суду.

Іраклі Кандашвілі зазначив, що медіація здійснюється за пропозицією судді і згоди сторін протягом 45 днів за допомогою акредитованих медіаторів. За результатами процедури медіації між сторонами укладається медіативна угода, яке передається для затвердження до суду.

Виконання угоди відбувається добровільно, в разі не виконання - судом видається виконавчий лист для примусового виконання. Процедура медіації гарантує конфіденційність інформації, якою сторони обмінюються і потім не зможуть використовувати в разі продовження спору в суді. При цьому обов'язковою умовою вибору медіатора є його попередня або подальша неучасть у вирішенні спору в якості адвоката, свідка або судді. Медіатором може бути будь-який бажаючий, який пройшов навчання в Британській організації "Сenter for effective dispute resolution" (Центр ефективного вирішення спорів).

"Діючих медіаторів на території Грузії всього 15, з них 9 адвокатів, 2 суддів та люди інших професій, навчання яких було проведено і оплачено Міністерством юстиції Грузії", - підсумував Іраклі Кандашвілі.